Росія розгорнула С-300 і С-400. Але ця страшна зброя не виграє війну: чому саме?

• Від початку липня-2022 окупанти почали застосовувати ППО для обстрілів українських міст.
• Техніка для цього не пристосована, тому несе велику небезпеку для цивільного населення.
• Перехоплювати ракети дуже складно, адже вони мають високу швидкість та балістичну траєкторію.

Російська Федерація розгорнула зенітно-ракетні комплекси (ЗРК) поблизу українських кордонів. Техніка створювалася у якості протиповітряної оборони, а росіяни гатять з неї по українських містах. Це аж ніяк не вирішить задачі з просування на напрямки, які, втім, схоже, невідомі навіть командуванню російської армії.

Заборона розповідає про радянські системи С-300 і С-400, а також про те, чому вони не допоможуть РФ взяти стратегічні напрямки.

РФ змінила стратегію обстрілів Миколаєва і Херсона: причини

На початку липня 2022 року російські війська почали застосовувати зеніто-ракетні комплекси С-300 та С-400 для обстрілу українських міст. Так, 10 липня окупанти завдали масованого обстрілу цими системами по Миколаївській та Херсонській областях. 13 липня зазнав обстрілу Харків, а 21 липня снаряди із семи таких ЗРК знову випустили по Миколаєву.

С-300 і С-400 створені для протиповітряної оборони, тому техніка абсолютно не пристосована для ударів по наземних цілях, пояснили у Інституті вивчення війни.

На думку військових аналітиків, така різка зміна тактики обстрілів може свідчити про серйозний дефіцит у РФ ракет класу «земля-земля», які і призначені для ударів по наземних цілях.

«Використання Росією ракет С-300 для ударів також примітно через повідомлення та ознаки того, що росіяни відчувають труднощі з захистом від українських пілотованих авіаційних операцій і ракетних ударів. Рішення використовувати ракети С-300 у цій ролі за цих обставин може свідчити про те, що у Росії закінчуються ракети потрібного класу або що у неї не вистачає деталей, необхідних для систем наведення ракет або систем зв’язку», — вважають у ISW.

Це підтверджують і дані британської розвідки. Розвідники Її Величності доповіли, що Росія майже напевно розгорнула біля України додаткові системи С-300 і С-400.

Аналітики переконані, що тактика використання зенітних ракет таким чином не принесе успіху росіянам у знищенні стратегічних об’єктів інфраструктури, а тим більше техніки ЗСУ. На це є кілька причин:

• зброя має відносно невеликі боєголовки, що ефективно для знищення літаків, але їх корисного навантаження недостатньо, щоб пробити міцні конструкції будівель;
• існує висока ймовірність того, що ця зброя не потрапить у ціль;
• екіпажі техніки не навчені для таких завдань;
• вартість зенітних ракет для С-300 та С-400 —  5В55Р або 48Н6 — значно вища за, наприклад, «Онікс» чи Х-35.

Варто зазначити, що можливість бити по землі все ж був закладений радянськими розробниками, але для цього необхідні точні координати та радіокомандне керування. Втім, його можливо здійснювати на відстані не більше 40 км, що означає — у зоні ураження систем, які є на озброєнні ЗСУ. Навіть у СРСР цей режим визнали абсолютно неефективним.

С-300 і С-400: чим небезпечні 

Попри свою неефективність для ураження конкретних цілей, зенітно-ракетні комплекси все ж можуть становити серйозну загрозу для військ у відкритих і легких будівлях, а також для мирного населення.

Як пише Defense Express, пуск з С-300 російські війська здійснюють з відстані, на якій керування проходить лише на частині траєкторії, але де впаде ракета, непередбачувано. Тому ціллю ударів є не конкретний об’єкт, а ціле місто/село, що може спричинити значні жертви серед цивільних.

Перехоплювати ракети типу 5В55Р або 48Н6, які застосовуються у цих ЗРК, дуже складно, адже вони мають високу швидкість та балістичну траєкторію. Навіть ураження ракети ППО не завжди призводить до її вибуху у повітрі, тому уламками вже падаючої ракети можуть вибухнути на землі. Пряме ж ураження відбувається завдяки фугасній дії.

Раніше Заборона розповідала про системи протиповітряної оборони, які ефективно використовують українські захисники, щоб чинити опір повітряним атакам Російської Федерації.