Росія тероризує Україну зльотами МіГів. У чому прихована загроза тривог і чи є їм альтернатива?

Через зліт російських винищувачів по всій Україні оголошують тривоги, які часто тривають по кілька годин. МіГ-31К є носієм гіперзвукових ракет «Кинджал» — зброя вкрай небезпечна тим, що летить дуже швидко і її практично неможливо збити. Тож під час тривог зупиняється робота громадського транспорту, підприємств, навчальних закладів, магазинів тощо. Насамперед це шкодить українській економіці, та не в останню чергу — ментальному здоров’ю людей.

Проблему визнав і головнокомандувач України Володимир Зеленський. Він доручив чиновникам розробити рішення, як можна уникнути довготривалих тривог, якщо немає безпосередньої загрози для громадян. Як це може працювати на практиці — з експертами розбиралася редакторка Заборони Світлана Гудкова.

Скільки втрачає економіка через тривоги

У жовтні 2022 року, коли Україна щодня зазнавала масованих обстрілів, народний депутат від «Слуги народу», голова Комітету Верховної Ради з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев заявив, що через тривоги в робочий день українська економіка втрачає 7,4 млрд грн.

Наразі Росії ніщо не заважає збільшити тривалість тривоги у два-три рази, піднімаючи винищувачі один за одним. Не виключено, що такі економічні атаки і є метою багатогодинних польотів МіГів.

«Насамперед від цього втрачає бюджет. Відповідно, якщо бізнес не працює, до бюджету йде менше податків, а це впливає на можливість фінансувати оборону. Що стосується людей, то, якщо бізнес не працюватиме, вони втратять роботу. Усі витрати за орендну плату й зарплати бізнес перекладатиме на кінцеву вартість продукту», — розповідає в коментарі Забороні економіст Олег Пендзин.

Психологічна атака: як українці реагують на стрес

Саме́ оголошення тривоги вже впливає на психологічний стан українців, оскільки звук сирени безпосередньо вказує на загрозу життю, пояснює Забороні психологиня Наталія Ломоносова. «Цей стан небезпеки безперервний. Тому можемо говорити про тривалий стрес та тривожний розлад, який є в усіх, але який ми намагаємося не помічати», — каже вона.

Експертка роз’яснює три стадії стресу:

• Тривога. Це те, що ми відчували спочатку. Тривога за своє життя та здоров’я, відчуття небезпеки.
• Звикання. Стан, коли людина блокує свої відчуття й прояви тривоги. Ми починаємо ігнорувати сигнали, щоби продовжувати жити.
• Апатія. Це виснаження нервової системи, яке проявляється раптовим занепадом сил. Втрачається бажання жити, абсолютно нічого не тішить. Навіть те, що раніше приносило задоволення та розслаблення, уже не дає такого ефекту. Людина не може спати, не хоче їсти; усе, що любила досі, перестала хотіти. Це дуже небезпечна ситуація, і ми в якомусь сенсі йдемо на виснаження.

Довготривалі тривоги: альтернативні варіанти

Опитані Забороною військові експерти сходяться на думці, що уникнути довготривалих тривог можна завдяки впровадженню різних типів тривог.

«Потрібна градація за рівнем небезпеки. Людей необхідно попереджувати про зліт МіГ-31, щоби кожен для себе визначав рівень небезпеки. Можливо, у цьому випадку людина вирішить відкласти свої плани або ж переміститися ближче до укриття», — пропонує полковник ЗСУ в запасі, льотчик-інструктор та військовий експерт Роман Світан.

Водночас, на його думку, не варто зупиняти життєдіяльність міста, а реальну тривогу оголошувати, коли зафіксовано пуск ракет. Однак кожна людина має розуміти, що є лише 5–10 хвилин, щоби піти в укриття.

Зниження вимог щодо тривог, які не підтверджені реальними пусками, підтримує й авіаексперт, провідний науковий співробітник НАУ Валерій Романенко. Він уже давно виступає за впровадження різних видів тривог, щоби мінімізувати негативний вплив на економіку держави.

«Будь-який авіаційний генерал, особливо на війні, мріяв би про ситуацію, коли його льотчики тренуються, а ворожа країна — труситься. Вони витрачають лише пальне та підвищують кваліфікацію пілотів, а тут стає промисловість, утрати — багатомільйонні. У нас війна не лише армій, а й держав: у кого першого впаде економіка — той і програє. А тут вони руйнують нашу економіку, просто піднявши в небо літаки», — каже авіаексперт.

Можна розумно вийти з цієї ситуації, вважає Романенко, а саме — чітко дослідити попередню історію пусків «Кинджалів». «Треба проаналізувати, куди вони стріляли цими ракетами, у який час і коли, чи стріляли вони по містах, з якої відстані та інше. Це дозволить зрозуміти, коли варто реагувати на такі зльоти. Наприклад, коли МіГ іде на дозаправку, стріляти він точно не зможе», — пояснює експерт.

На його думку, мала кількість та висока вартість «Кинджалів» не дозволять росіянам застосовувати їх для ударів по цивільних об’єктах чи громадському транспорті.

«Вони можуть їх використати для ударів по мостах. Але, по-перше, росіяни туди не влучать, а по-друге, якщо і влучать, то воно того не варте. Одна ракета коштує $10 млн, і там не така велика боєголовка, щоби рознести міст ущент, — він відремонтується. Візьмімо, наприклад, міст Метро в Києві — можна розробити систему зупинки потягів. Якщо буде зафіксовано пуск ракети, на зупинку метро знадобиться лише кілька хвилин», — зауважує Валерій Романенко.

Експерт каже, що для оперативного стеження за пусками ракет варто домовитися із союзниками України. Вони мають потужні системи супутникового спостереження, які виявляють пуски за тепловим слідом, — так можна отримувати інформацію в режимі реального часу.

Ще один варіант розв’язання проблеми пропонує військовий оглядач Денис Попович: «Очевидно, можна виробити якісь критерії. Наприклад, оголосити тривогу під час зльоту, а якщо запуск “Кинджала” не відбувся протягом якогось часу, зняти повітряну загрозу. Проте тут більше питання відповідальності та політичної волі тих, хто ухвалюватиме таке рішення».

Влада вже працює над цим завданням, але воно дуже складне, підкреслює речник командування Повітряних сил ЗСУ Юрій Ігнат.

«Наскільки я знаю, у профільних міністерствах та відомствах триває робота. Керівники, провідні спеціалісти шукають шлях. Повірте, рішення непросте. Це питання відповідальності, питання безпеки, питання людського життя», — наголошує він.