Розслідувачі виявили топ-5 проблем зі зброєю в армії РФ

• Армія держави-агресорки до кінця 2022 року відчує гостру нестачу техніки та боєприпасів.
• Найсерйозніша проблема стане з ракетами, які Росія виготовляє у дуже малій кількості.
• Частина авіації  може незабаром остаточно вийти з ладу, бо працює на межі.

Головними проблемами армії Російської Федерації є серйозний дефіцит та застарілість зброї. Через високу інтенсивність використання вона вимагає ремонту. Більшість заводів Росії ще у 2010-х роках масово перейшли на європейське устаткування та сировину, постачання якої тепер припинилося.

Заборона розповідає про проблеми терористів зі зброєю.

Росія за 6 місяців втратила майже всі запаси — The Insider

До кінця 2022 року Російська Федерація відчує серйозний дефіцит боєприпасів, артилерії та бронетехніки. Пів року повномасштабної війни в Україні призвели не тільки до колосальних втрат у живій силі, а й до спустошення запасів озброєння та військової техніки, які Росія не здатна повноцінно поповнювати.

«Керованих ракет вже дуже мало, снаряди для артилерії та бронетехніка вичерпаються до кінця року, а стан військової авіації не дозволяє вести повномасштабну повітряну кампанію. Через санкції Росія не може продовжувати повноцінне промислове виробництво озброєнь і поповнювати запаси озброєнь, які швидко підходять до кінця», — вважають у The Insider.

Журналісти-розслідувачі виділили п’ять головних проблем:

• снарядний голод;
• дефіцит ракет;
• зношуваність бронетехніки;
• застаріла авіація;
• нездатність РФ виготовляти нову зброю.

Однією з найбільш недооцінених проблем, на думку авторів, є скінченність запасів артилерійських снарядів. Більшість з них дісталися країні у спадок від СРСР, але особливістю артбоєприпасів є те, що вони не призначені для довгого зберігання. Крім того, основні калібри 122 мм і 152 мм держава-агресорка активно використовувала під час двох чеченських війн, війни в Сирії та вторгнення в Україну у 2014 році, що суттєво скоротило арсенал.

Про швидку вичерпність запасів свідчить і співвідношення втрат до виробництва. У 2022 році російські військові використовують в Україні близько 40 000–60 000 снарядів усіх типів на добу за високої інтенсивності бойових дій і 24 000 в періоди відносного затишшя. Отже за пів року повномасштабного вторгнення Росія мала втратити не менше 7 млн ​​снарядів. При цьому загальний річний темп їх поповнення у 2010-х роках не перевищував 1.6–1.7 млн, а постачання реактивних боєприпасів усіх типів у 2017 році взагалі склало лише 10700 штук.

Ще більш вичерпними є запаси ракет, особливо високоточної зброї: 

• ракети з дальністю понад 300 км: для комплектів «Іскандер-М», «Калібри» морського та наземного базування, крилаті надзвукові протикорабельні ракети «Онікс», крилаті Х-101, Х-555 та Х-22/Х-32;
• ракети з дальністю до 300 км: авіаційні Х-35 та Х-59.

Кожної з них в арсеналі Росії напередодні широкомасштабної війни було по кілька сотень одиниць, а далекобійні Х-555 та Х-22 взагалі не виробляються з радянських часів. Водночас обсяги щорічного виробництва кожного типу вимірюються у кількості до 50 одиниць. 

«Про дефіцит можна судити з того, як інтенсивність їх використання знизилася з кількох десятків одиниць на добу в перші дні війни до поодиноких пусків зараз і іноді раз на кілька днів. Також РФ маскує дефіцит обстрілами українських міст з реактивної артилерії та використанням комплексів ППО С-300/С-400 для ударів», — пояснили у виданні.

У РФ швидко зношуються бойові танки і літаки: дані журналістів

Крім снарядного та ракетного голоду, існує проблема зносу зброї, зокрема бронетехніки, а особливо стволів, та бойової авіації.

«З бронетехнікою ситуація така, що основні її втрати з досвіду минулих воєн можуть припадати навіть не на пряме знищення в бойових діях, а на пошкодження від попадань снарядів, поломки та вичерпання моторесурсу», — кажуть розслідувачі.

Так, моторесурс основних російських бойових танків РФ Т-72 і Т-80 різних модифікацій, становить трохи більше 1000 годин. Після цього їм необхідно міняти двигуни, які виробляються на імпортному устаткуванні, яке у РФ більше не надходить. Ремонт дещо продовжує їх життя, але не на довго. Це ж стосується і артустановок, зокрема стволів. Кожна артилерійська система розрахована на певну кількість пострілів, після чого гармата вимагає додаткового обслуговування та ремонту. І навіть якщо припустити, що російські солдати не нехтують технобслуговуванням, до кінця 2022 року знос артилерії призведе до різкого зниження її ефективності, а левова частка танків, якщо не буде знищена у бою, відправиться на серйозний ремонт.

Щодо авіації, то тут головна проблема полягає у її застарілості. Наприклад, для бомбардувальників Су-24 ця війна скоріш за все буде останньою через їхній вік.

«Кожна машина навіть на початку агресії, коли українська ППО була менш організована, ніж зараз, здійснювала 1-2 бойові вильоти на добу загальною тривалістю 1-1,5 години. При цьому нині з урахуванням втрат і поломок Росія все ще здатна тримати біля кордонів близько 400 бойових літаків різних типів і приблизно 360 гелікоптерів (далеко не всі з них є ударними). З усім тим, вести повномасштабну повітряну кампанію Росія виявилася не здатною від початку війни, а зараз її можливості для такої кампанії лише скоротилися», — пише видання.

На це впливають і виробничі потужності. У 2010-х роках Росія щорічно виробляла 30-35 бойових літаків і 25-30 ударних вертольотів, але на 2020-ті був запланований перехід на нове покоління бойової авіації, який затягувався і відкладався. Відповідно модернізація і виробництво старих моделей відійшла на другий план, а заводи готувалися до переформатування. Нині завершення цього переходу практично унеможливило технологічне ембарго.

Загалом оборонна промисловість РФ значною мірою постраждала через західні санкції. Більшість збройних заводів працювали на закордонному обладнанні або використовували імпортну сировину, яку у Росії немає чим замінити.

Наприклад, у 2010-х роках Казанський пороховий завод придбав обладнання в Німеччині, Швейцарії та Австрії, а також закуповував за кордоном частину хімічних компонентів для свого виробництва. Те саме в ті роки робили і решта виробників порохів і твердих ракетних палив. Виробники артилерії також поступово переходили на європейське устаткування.  З 2014 року всі ці коопераційні зв’язки почали поступово згортатися та рватись, а у 2022 році були розірвані остаточно.

«Таким чином, будучи відрізаними від поставок західного обладнання, запчастин і матеріалів і одночасно обмеженими за людським капіталом та продуктивністю праці, російські виробники артилерії та боєприпасів неминуче зіткнуться в найближчій перспективі не так зі стагнацією, як зі скороченням виробництва. Можливо, що у 2022–2023 роках вони ще зможуть підтримувати набрані у попередні роки темпи виробництва, але у наступні роки неминуче їхнє зниження», — підкреслили журналісти The Insider.

Раніше Заборона розповідала про радянські системи С-300 і С-400, які Росія розгорнула на кордонах, а також про те, чому вони не допоможуть взяти стратегічні напрямки.