Чому розслідування воєнних злочинів РФ — титанічна робота, а покарати винних миттєво — неможливо. Інтервʼю з правозахисницею Зерою Козлиєвою

Україна й країни ЄС активно збирають докази та розслідують численні воєнні злочини російської армії. У березні 2022 року була створена спільна слідча група, до якої згодом приєднались Євроюст і Міжнародний кримінальний суд (далі — МКС).

Від їхньої роботи та готовності свідків воєнних злочинів Росії ділитися пережитим кошмаром залежить доказова база для спеціального трибуналу над політичним і військовим керівництвом РФ.

Редакторка Заборони Ірина Олійник поспілкувалася про процедури розслідування з ексзаступницею начальника Департаменту міжнародно-правового співробітництва Офісу генерального прокурора (2022–2023) та нині старшою юридичною радницею громадської організації Truth Hounds Зерою Козлиєвою.

Пані Зеро, про яку кількість воєнних злочинів відомо від початку повномасштабного вторгнення РФ?

За даними Офісу генерального прокурора, на сьогодні в Україні зареєстровано близько 126 тисяч кримінальних правопорушень, які попередньо кваліфіковані як «порушення законів та звичаїв війни» (ст. 438 Кримінального кодексу України), тобто як воєнні злочини, скоєні представниками РФ від початку повномасштабного вторгнення. Загальна кількість зареєстрованих правопорушень проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку — близько 130 тисяч. Водночас це число є умовним, бо ми не знаємо реальних масштабів злочинів Росії на окупованих територіях. 

Які країни й міжнародні інституції допомагають проводити розслідування?

З початку повномасштабного вторгнення Україна заручилася безпрецедентною міжнародною підтримкою, зокрема країн Європи, Канади, Сполучених Штатів Америки. Безумовно, це стало можливим завдяки активній роботі на цьому напрямі Офісу генерального прокурора та інших державних інституцій. Наприклад, на той момент у МКС ще не було відкрито повноцінного розслідування ситуації в Україні, і 39 країн-учасниць Римського статуту звернулися до Суду з відповідним запитом. Це дало можливість прокурору МКС Каріму Хану негайно взятися за розслідування, без звернення до Палати попереднього провадження. 

У підсумку 2 березня 2022 року Карім Хан заявив, що ці звернення дозволяють розпочати розслідування подій на території України з 21 листопада 2013-го, охоплюючи будь-які минулі та теперішні звинувачення у воєнних злочинах, злочинах проти людяності чи геноциді.

Так Україна отримала гарантії того, що незалежно від подальшого розвитку подій МКС буде розслідувати воєнні злочини, які, ймовірно, вчинятимуть представники РФ в Україні. На додаток до цього більшість держав, які звернулися до МКС, одночасно відкривали й власні національні розслідування.

Мета України зрозуміла. Навіщо доєдналися західні країни? Заради підтримки?

Так, але не тільки. По-перше, така реакція міжнародних партнерів — результат ефективної роботи національних державних органів, зокрема Офісу генерального прокурора, Міністерства закордонних справ, Міністерства юстиції та інших. По-друге, Україна опинилася на передовій захисту цінностей усього демократичного світу, і це спільна боротьба за права людини, серед іншого — права на справедливий суд. 

У деяких випадках постраждалими внаслідок бойових дій в Україні чи жертвами воєнних злочинів стають іноземні громадяни, зокрема журналісти. Тоді відповідні країни також відкривають власні розслідування. Окрім того, дуже багато українців вимушено переїхали через війну за кордон. Чимало з них — жертви або свідки воєнних злочинів. Офіс генерального прокурора звертався до таких людей із закликами повідомляти компетентні органи країн, де вони проживають, про відомі їм факти. 

Крім самих потерпілих, до компетентних органів інших країн від їхнього імені (а іноді й автономно — залежно від особливостей внутрішнього законодавства) звертаються і неурядові громадські організації, зокрема Truth Hounds. Так, ми зверталися з відповідними поданнями до Німеччини, Швейцарії, Нідерландів та Франції, і на підставі частини з них у тих країнах також розпочали розслідування. 

Що таке спільна слідча група і які її функції?

Загалом, відповідно до нашого законодавства, спільна слідча група (далі — ССГ) — це механізм для розслідування злочинів, вчинених або на територіях декількох держав, або з порушенням інтересів цих держав (ст. 571 Кримінального процесуального кодексу України). До такої групи долучають прокурорів чи слідчих різних країн. Для розуміння: в Україні діє не одна ССГ. Їх створюють, щоб розслідувати різні кримінальні провадження, зокрема ті, що не стосуються воєнних злочинів, із залученням до групи іноземних колег.

Якщо говорити саме про ССГ з розслідування воєнних злочинів в Україні, то спочатку вона складалася з трьох, а потім розширилася до семи країн, включно з нашою. До угоди приєднались: Естонія, Литва, Латвія, Румунія, Словаччина, Польща. Відтак долучилися Євроюст та МКС.

Оскільки таку групу створюють у випадках, коли злочин зачіпає інтереси інших держав, а Росія вчиняє злочини, які стосуються всього міжнародного правопорядку, інші уряди також відкрили свої кримінальні провадження за національними статтями й мають змогу вести процесуальні слідчі дії на території своїх держав, зокрема збирати свідчення очевидців і потерпілих. Водночас члени ССГ можуть оперативно обмінюватись інформацією й узгоджувати між собою процесуальні та слідчі дії, щоб, наприклад, не опитувати свідків стосовно одних і тих самих подій.

Чи мають країни спільної слідчої групи змогу притягнути до відповідальності російське військове та політичне керівництво? 

Розслідування в рамках спільної слідчої групи може завершитися кількома шляхами. Це залежить від того, як визначиться ССГ і в якій країні чи інституції потім розглядатимуть справу та притягатимуть до відповідальності винних осіб. Наприклад, справу про збиття «Боїнга» 777 малайзійських авіаліній біля Донецька (рейс MH17), яку також розслідувала спільна слідча група, слухали в суді Нідерландів. 

Є декілька варіантів у випадку розслідування державою з-поза групи. Якщо тамтешнє законодавство передбачає можливості універсальної юрисдикції (притягати до відповідальності іноземних громадян за злочини, вчинені в іншій країні), то вони мають змогу вести розслідування та слухати справу у своїй країні. Якщо є певні законодавчі обмеження, вони можуть передати матеріали або в МКС, або в Україну.

Загалом обовʼязок розслідувати справи щодо воєнних злочинів і притягати до відповідальності винних здебільшого покладають на нашу країну. 

Інші країни та МКС діють за принципом компліментарності — це додаткові механізми, які застосовують у тих випадках, коли Україна з тих чи інших причин не може розслідувати справу або притягти особу до відповідальності. Наприклад, оголосити когось у міжнародний розшук Україні доволі складно, оскільки стосовно військових та політичних питань діють певні обмеження Інтерполу. Це один з аргументів, чому Україна може використати можливості інших держав, а не розслідувати справу самостійно або не слухати справу в українському суді. Для цього є процедури передання і перейняття кримінального провадження.

Вже є приклади, коли інші держави притягають до відповідальності ймовірних російських воєнних злочинців: відомо, що підрозділ Міністерства юстиції США висунув обвинувачення чотирьом громадянам РФ за вчинення воєнних злочинів в Україні. 

Що таке міжнародний злочин та воєнний злочин? 

Міжнародний злочин — це злочин, який держава взяла на себе зобов’язання розслідувати згідно з міжнародним договором. Україна підписала й ратифікувала чотири Женевські конвенції, а також Гаазьку конвенцію та Гаазьке положення до неї, згідно з якими зобов’язалася криміналізувати й розслідувати воєнні злочини. 

За вузьким тлумаченням, міжнародними називають злочини, на які поширюється юрисдикція МКС (як єдиної сталої міжнародної інституції, що компетентна притягати до індивідуальної кримінальної відповідальності). Він може розслідувати чотири види міжнародних злочинів: агресію, злочини проти людяності, воєнні злочини та злочин геноциду. 

Тобто воєнний злочин — це один з чотирьох видів міжнародних злочинів, на які поширюється юрисдикція МКС. В українському законодавстві склади воєнних злочинів охоплює ст. 438 Кримінального кодексу «Порушення законів та звичаїв війни». 

Водночас ця норма є бланкетною та не деталізує склади міжнародних злочинів відповідно до міжнародного кримінального права. Окрім цього, до 2014 року Україна не мала досвіду розслідування таких злочинів та не ратифікувала Римський статут (далі — РС), що певним чином ускладнює забезпечення правосуддя за міжнародні, зокрема воєнні злочини. 

Так, Римський статут розрізняє 34 види воєнних злочинів, можливих під час міжнародних збройних конфліктів. Кожен з них має свої особливості, вимоги до обов’язкових елементів, практику розгляду в Міжнародному кримінальному суді та міжнародних трибуналах. Разом з цим відсутність цих положень у національному кримінальному законодавстві, а також факт, що РС, де вони уніфіковані в повному обсязі, не ратифікований в Україні, уповільнюють процес розслідувань та притягнення винних до відповідальності. 

Окрім цього, враховуючи, що Україна визнала юрисдикцію МКС, але не ратифікувала РС, ми взяли на себе зобов’язання сприяти їхньому розслідуванню, але позбавили себе низки прав, які належать країнам-учасницям РС, як-от делегувати в МКС суддю від України та іншим чином брати участь у його діяльності.

Якщо говорити про український контекст, то представники РФ на території України, як показує практика, вчиняють такі воєнні злочини, як умисні вбивства, насильницькі зникнення, тортури та нелюдське поводження (зокрема їхніх військових на окупованих територіях) та знищення або привласнення майна, не зумовлене військовою необхідністю.

До них належить і незаконна депортація або переміщення громадян України, включно з дітьми. Окрім того, що такі дії само собою є воєнним злочином, це також одна з форм вчинення геноциду. 

Поширеним та системним воєнним злочином є умисні напади на цивільне населення й цивільні об’єкти. Атаки, обстріли, внаслідок яких пошкоджуються та руйнуються цивільні об’єкти, а громадяни отримують поранення або гинуть, — все це кваліфікується як воєнні злочини. 

А ще на окупованих територіях проводять примусову мобілізацію до лав Збройних сил РФ — це також серйозне порушення міжнародного гуманітарного права, а отже, є воєнним злочином. Ніхто не має права зобов’язувати громадянина України брати участь у воєнних діях проти власної держави.

Як іноземні слідчі збирають свідчення очевидців воєнних злочинів та постраждалих унаслідок російської агресії в Україні?

Генеральний прокурор України закликав вимушених мігрантів повідомляти інформацію про злочини, свідками чи потерпілими яких вони стали, у правоохоронні органи країн свого перебування. Буває так, що різні громадські організації, які працюють з українськими біженцями, збирають свідчення та передають їх іноземним компетентним органам. Деякі країни на сайтах своїх держустанов розмістили анкети та інструкції, як поділитися з ними такою інформацією.

Багато чого залежить від української сторони. Адже тільки ми можемо пояснити контекст війни та особливості злочинів на нашій території, певні регіональні особливості тощо. В цих питаннях ми орієнтуємося на те, щоб відновити, наскільки це можливо, права жертв, зокрема їхні права на справедливий суд, а також щоб злочинці були покарані.

Тобто свідчення вкрай важливі?

Практика міжнародних трибуналів показує, що саме свідчення потерпілих і очевидців є одним з основних джерел доказів. Оскільки багато злочинів стається під час бойових дій або на окупованих територіях, до яких в органів досудового розслідування тривалий час немає доступу, збирати докази у звичний спосіб теж немає змоги. 

У такому разі свідчення очевидців стають пріоритетними доказами, на яких базується все розслідування. Тому українські та іноземні слідчі активно збирають цю інформацію, а також проводять роботу з відкритими джерелами, зокрема OSINT-розвідку [open source intelligence]. Це є основним інструментом збору доказової інформації і для громадської організації Truth Hounds, яка співпрацює з українськими інституціями та сприяє національним розслідуванням.

У червні 2022 року країни ЄС, США та Велика Британія створили Консультативну групу з розслідування злочинів проти людяності. Які її функції? 

Консультативна група — це спільна ініціатива Євросоюзу, Сполучених Штатів Америки й Великої Британії, створена для координації зусиль з підтримки розслідувань воєнних злочинів в Україні. По суті, це делеговані країнами експерти, які виконують дорадчу функцію, тобто консультують керівництво Офісу генерального прокурора й прокурорів стосовно правових позицій, розробки стратегії обвинувачення, тлумачення законодавства та певних положень міжнародного права, а також практики міжнародних трибуналів. В українських прокурорів виникають запити щодо побудови стратегії розслідувань, організації притягнення до відповідальності командування ЗС РФ. Ключова ціль — посилити інституційні спроможності наших органів прокуратури й досудового розслідування. В межах діяльності цієї консультативної групи також передбачена матеріально-технічна допомога — обладнання для фіксації багатьох фактів, обставин та ідентифікації вбитих Росією людей.

Про що саме мова?

На початку повномасштабного вторгнення для проведення певних процесуальних слідчих дій на місцях, де було скоєно воєнні злочини, у нас не завжди вистачало ресурсу. Отож, наприклад, у вересні 2022 року Франція передала мобільну ДНК-лабораторію для ідентифікації вбитих та закатованих ЗС РФ в Ізюмі, що на Харківщині. В рамках таких місій приїжджали й іноземні фахівці, які навчали українських слідчих користуватися мобільною лабораторією. Завдяки цьому обладнанню вдалося провести експертизу кісткової тканини навіть там, де не лишилося мʼяких тканин, і в такий спосіб встановити особи вбитих. Міжнародні партнери надавали й інше обладнання — для фіксування місць учинення злочинів, зокрема обстрілів та влучань ракет.

У 2022 році до України приїжджали місії з різних європейських країн, які всіляко намагалися сприяти документуванню злочинів на місцях та допомогти з’ясувати обставини їх учинення. Долучалися і представники МКС. Україна відкрита для проведення обʼєктивного розслідування. Це демонструє, що наша історія не про помсту, а про справедливість для жертв невиправданої агресії Росії, якими є всі українці, та для потерпілих від воєнних злочинів.