Всі кажуть, що офшори — це погано. Пояснюємо, чи це справді так і як з цим боротися
Через офшори світова економіка щороку втрачає до $20 трлн, а російські компанії, зареєстровані в офшорних зонах, повертаються на український ринок в обхід санкцій. Разом із економісткою Центру економічної стратегії Дарією Михайлишиною розповідаємо, як в Україні зараз борються з офшорними грошима та чому закриття офшорів — це питання часу.
Що таке офшори та як вони працюють?
Офшорами називають компанії, зареєстровані не в тій країні, де вони працюють, а в одній з офшорних зон. Це понад сотня країн та частин держав, де діє інше законодавство, податки на прибуток значно нижчі, і можна приховати справжнього власника. Фактично компанія може бути зареєстрована на Кіпрі, але всі свої справи вестиме в Україні — не сплачуючи тут податків та не розкриваючи карт, кому вона належить.
В офшорних зонах інше, зручніше, законодавство, ніж у тих країнах, де зареєстровані компанії — тож власники фактично можуть обрати, за якими законами жити, якщо закони власної країни їх не влаштовують.
В Україні головна причина реєстрації компаній в офшорах — не податки, пояснює економістка Центру економічної стратегії Дарія Михайлишина. Основна перевага офшорів — це майже нульова ймовірність простежити, хто є справжнім власником компанії чи кінцевим бенефіціаром.
«Структура власності в офшорах не дуже прозора, тож ви можете зареєструвати компанію на Кіпрі на директора-кіпріота, і важко буде простежити, хто насправді власник», — пояснює економістка.
Кому вигідно виводити гроші через офшори?
Великим компаніям, які хочуть платити менше податків, приховати своїх власників або захистити бізнес від нестабільної економіки чи навіть рейдерства. Крім того, в більшості офшорів не треба регулярно звітувати про свої фінанси. Податки залежать від місцевого законодавства. Податку на прибуток може не бути взагалі (щороку треба буде платити лише фіксовану суму від кількасот до кількох тисяч доларів), або ж прибуток може бути близько 9—12 %.
Також, пояснює Дарія Михайлишина, офшори стають дуже вигідними для російських компаній: «Фактично це можливість сховатися та працювати в Україні, незважаючи на санкції».
Центр економічної стратегії досліджував вплив російського бізнесу на українську економіку — і виявив, що саме через офшори компанії з РФ заходять у сектори критичної інфраструктури та економіки. Йдеться переважно про сектор енергетики, банківську сферу, металургію та телекомунікації. За словами дослідниці, щонайменше у двох із трьох великих мобільних операторів є частка РФ. «Часто це означає, що, якщо Росія контролює велику частку ринку, вона (у разі потреби або за сигналом з боку її керівництва) може заблокувати роботу цих секторів», — коментувала Дарія Михайлишина.
Аби оцінити масштаб, під час дослідження зважали на частку ВВП, частку загальних інвестицій, бази даних. Так, рівень російських інвестицій, зокрема через офшори, становив близько 6—7 % від ВВП. Це вдвічі більше, ніж частка без офшорів.
Це працює так, пояснює економістка: російські власники нібито продають свої компанії комусь іншому, хоча по факту нічого не змінюється. Так було із мережею автозаправних станцій — замість «Лукойл» і ТNK з’явилася мережа Аmic, власники якої буцімто австрійці.
Які країни називають офшорними?
Загалом їх можна розбити на кілька груп. Британський журналіст і автор книги «Острови скарбів. Податкові гавані та люди, що обікрали світ» Ніколас Шаксон виокремлює чотири такі групи, пише Hromadske.
По-перше, це так звані традиційні європейські офшори: Швейцарія, Люксембург, Ліхтенштейн, Монако, Кіпр, Велика Британія, Нідерланди та інші. По-друге, острови, де працюють залишки англійського законодавства (острови колишньої Британської імперії). Саме на цих островах зосереджено близько половини світових офшорів: Кариби, Бермуди, острови в Гібралтарі, Джерсі та інші. По-третє, це американські офшори (наприклад, Панама). Серед українських компаній найпопулярніше місце для офшорів — це Кіпр. На другому й третьому місцях — Туреччина і Молдова, а в десятку входять також Беліз, Сейшели, Панама, Швейцарія, Узбекистан, Сент-Кіттс і Невіс та Маршаллові Острови.
Якщо податки значно нижчі, чому це вигідно країнам в офшорних зонах?
«Хоч вони і ставлять нижчу ставку податків, до них через це приходить більше компаній», — пояснює економістка. Відповідно, вони все одно збирають більше грошей, ніж із високою ставкою. Умовно можна продавати три коктейлі в барі по 200 грн, а можна — двадцять по 50 грн. Другий варіант буде вигіднішим і для клієнта, і для бару (тобто компанії).
Як із цим боротися?
У світі це почали робити у 2013 році. Тоді розробили так званий план BEPS (Base Erosion and Profit Shifting). Це глобальний проєкт, який має цілісно боротися з ухиленням від податків та виведенням грошей у офшори. У плані — 15 пунктів. У деяких ідеться про правила трансфертного ціноутворення, оподаткування доходів іноземних компаній, обмін інформацією тощо. До програми приєдналася понад сотня країн, зокрема Україна. Держава взяла на себе зобов’язання імплементувати щонайменше чотири з п’ятнадцяти пунктів документа. Глобально цей план має змусити компанії платити податки там, де вони працюють, а не лише там, де вони зареєстровані.
«Цей план стимулює прозорість компаній, щоб вони не ухилялися від сплати податків та розкривали фінального бенефіціара та структуру власності», — пояснює економістка. Аби план запрацював, країна має прийняти правила гри — та імплементувати міжнародні норми у національне законодавство.
В Україні вже ухвалили закон про боротьбу з відмиванням коштів. Фінансові операції стануть прозорішими, але складнішими — банки зможуть моніторити та перевіряти походження великих сум. У Центрі економічних стратегій пояснюють, що цей закон ускладнить виведення коштів в офшори — і збільшить надходження до державного бюджету. Відповідно до закону, банки, юристи й бухгалтерські компанії обов’язково мають розкривати інформацію про справжніх власників. Також треба буде пояснити мету кожної великої транзакції на офшорну компанію. Для того, щоб закон повноцінно запрацював, Кабмін, НБУ та інші мають розробити підзаконні акти — їх поки немає.