«Коли це є, дихається вільніше». Як активістка Юлія Ковальчук розбудовує сексуальну освіту | Заборона
Читаєте зараз
«Коли це є, дихається вільніше». Як активістка Юлія Ковальчук розбудовує сексуальну освіту

«Коли це є, дихається вільніше». Як активістка Юлія Ковальчук розбудовує сексуальну освіту

Сексуальна освіта в українських школах почасти є, але радше зводиться до стислих лекцій про захворювання й наслідки сексу, ніж до широкої просвітницької діяльності, де є місце урокам про рівність, сексуальну орієнтацію та прийняття себе. На уроках з основ здоров’я підліткам розповідають про вагітність і аборти, а на заняттях із біології — про ВІЛ/СНІД. Підстрахувати систему освіти й взяти на себе відповідальність у тонших питаннях вирішила активістка й співзасновниця проєкту «Вперше — сексуальна освіта» Юлія Ковальчук. Редакторка Заборони Ганна Беловольченко розповідає її історію.


«Секс — те, що стосується кожного»

В URBAN бібліотеці у Львові потроху збираються люди: є підлітки, є молодь, якій за 20. От-от тут має розпочатися «Година сексосвіти від «Вперше». Чотири спікерки відповідатимуть на чотири запитання про гомосексуальність, види контрацепції та секс. Юлія Ковальчук розповідає про найбільш контраверсійне: простими словами, які ґрунтуються на визнаних у світі наукових дослідженнях, пояснює, що таке гомосексуальність і чому це нормально. Біля входу стоїть чоловік, який служив в американській армії. Він чергує на випадок, якщо лекцію захочуть зірвати праворадикали.

Ковальчук — одна з тих, хто вирішив взяти питання сексуальної освіти в Україні у свої руки. Два роки тому вона разом із журналісткою Катериною Мячіною запустила онлайн-проєкт «Вперше — сексуальна освіта». Каже, що не раз чула від знайомих дівчат, як вони думали, ніби помирають, коли починалася менструація, як не вміли казати «ні», навіть якщо не хотіли займатися сексом, і ще низку подібних не надто веселих історій. «А я давно хотіла займатися активістською діяльністю в Україні. І коли дивилася довкола, мені здалося, що справді можу щось змінити, бо маю освіту, досвід, яких немає у багатьох інших».

Фото: Mark Tarasenko

Все, що пов’язано з сексом і пізнанням тіла, Юлія почала дізнаватися з перших років життя. Про себе каже: «була нетиповою дитиною». Рано почала мастурбувати, рано навчилася читати, бо до п’яти років не ходила через проблеми з ногою.

«У три роки я ще не розуміла, що роблю, однак знала: мені подобається торкатися себе. Тому батькам довелося досить рано пояснити: те, що я мастурбую, нормально, але займатися цим на людях не варто», — пригадує Юлія.

У п’ять років вона вже тримала у руках «Першу книжку про це», звідки дізналася, що таке секс і чому люди ним займаються. А в початковій школі сварилася з однолітками. «Тебе не знаходили в капусті. І лелека не приносив. Це все не так відбувається!», — наполегливо доводила дівчина на перервах. Таких суперечок у Юлії було чимало, та якось вона просто зрозуміла, що забагато знає на свій вік і стала спілкуватися зі старшими від себе.

Фото: Martina Bader

«Іншим дітям батьки не розповідали відверто про секс чи них самих, а у моїй сім’ї ці теми не вважали брудними й забороненими. Думаю, батьки розуміли: якщо оточувати щось атмосферою табу, дитині ще більше захочеться цього. А якщо спокійно розповісти, що це таке, вона зможе зробити свідомий вибір, адже буде поінформована», — розмірковує Ковальчук.

Вдома Юлія бачила своїх батьків оголеними, могла сама спокійно перевдягатися перед ними. З раннього віку їй пояснили: кожна людина має тіло, якого не слід соромитися, будь-яке тіло — нормальне. У майбутньому це неабияк допоможе дівчині з прийняттям себе, розумінням того, що вона гарна й без сторонніх оціночних коментарів.

Фото: з особистого архіву Юлії Ковальчук

У підлітковому віці Юлія вже мала цілий арсенал знань про секс і стосунки, а також про приємні й не дуже наслідки від них. Тож і займатися сексом не поспішала. В голові постійно переважало розуміння того, що це неабияка відповідальність: і до гінеколога доведеться частіше ходити, й презервативи купувати, й на емоційні моменти зважати. «Я думала, що краще почекати, поки справді буду відчувати, що готова цим займатися», — каже вона.

Замість стосунків Юлія довго обирала навчання. У 15 років за програмою обміну на рік поїхала до США, потім — до Польщі, далі — у Бельгію за програмою «Ерасмус», аж поки не знайшла себе в Німеччині. Здобула бакалавра з психології, закінчила магістратуру в Берліні з двох спеціальностей: «Нейронаука» й «Філософія». Практику проходила у шпиталі Шаріте, де працювала з педофілами, вивчала все, що пов’язано з сексуальністю, збудженням, тим, як ці процеси відбуваються у мозку.

Фото: Данило Павлов, The Reporters

«Думаю, секс — це те, що стосується кожного, але водночас є чимось табуйованим. Тому мені й було цікаво зануритися в цю тему. З наукового погляду у цій сфері немає відповідей на всі питання, а з особистого — я просто дуже люблю займатися сексом. Тож вирішила вивчати це глибше. Що більше людина знає про секс, то краще вона себе розуміє», — впевнена Юлія.

«Асоціація проти сексуального виховання дітей»

Сьогодні Євгену [ім’я героя змінено] 26 років, він працює в IT-сфері та п’ять років живе з дівчиною. Що таке секс і як себе поводити з протилежною статтю, чоловік дізнався лише у підлітковому віці. Й те — доволі поверхово. Років до 11 був переконаний: щоб з’явилися діти, дорослим достатньо просто полежати разом у ліжку, бо бачив це у фільмах.

Євген виріс у маленькому селі. Батьки ніколи не проявляли зацікавленості одне одним в його присутності: ні обіймів, на поцілунків, ні поглядів. Каже, більше були схожі на робітників, які просто живуть разом. Про секс і стосунки з Євгеном ніхто розмову не заводив і поготів. Щоправда був один діалог, який врізався йому у пам’ять. Хлопцеві 13, він сидить на кухні й просить маму передплатити журнал «Пізнайко». А у відповідь чує: «Тобі не «Пізнайка» вже треба виписувати, а «Плейбой».

Фото: Заборона

«Я не зрозумів, про що вона й навіщо мені якийсь «Плейбой». Мене тоді особливо не цікавили дівчата, а батьків це, вочевидь, турбувало. Хоча обговорити це зі мною прямо вони так і не наважилися. Мене не те щоб мучило, що дівчата не цікавлять, але через це я вважав себе нетиповим. Ніхто ж не пояснив, що у всіх статеве дозрівання починається в різний час, і це нормально», — каже чоловік.

У школі на уроках з біології побіжно розповідали про анатомію й статеві органи, що, звісно ж, викликало сміх у Євгена й однокласників.

«Який статевий член, мошонка? Поза школою з друзями ми казали «пісюн», вдома ніяк не називали геніталії. На уроці було нецікаво і, вважай, ні про що», — пригадує він.

Фото: Заборона

Звертати увагу на дівчат Євген таки почав років у 14. Але, пригадує, спілкуватися з ними було складно. «Я нічого про них не знав. Від мами чув лише, що дівчатам подобаються старші чоловіки у підлітковому віці», — каже він. А з порно, додає Євген, такий собі посібник зі спілкування, побудови стосунків і сексу — «це все одно, що навчатися фізиці за фільмами Marvel».

Євген переконаний, якби йому у школі чи вдома пояснили бодай основні аспекти, він почувався б впевненіше та не вважав себе дивним.

В Україні сексуальна освіта у школах є, але радше номінально. Про статеве виховання говорять хіба на уроках з основ здоров’я та біології, а духовні аспекти взаємин подекуди зачіпають на заняттях із християнської етики. Про гендер, різні типи стосунків, тілесність, про те, що секс — це не лише про продовження роду та про інші нюанси сексуальної освіти взагалі не йдеться.

Фото: sexology.org.ua

А на сайті Асоціації сексологів та сексотерапевтів України висить повідомлення: «Асоціація проти сексуального виховання дітей». І виноска у вигляді зірочки: «Мається на увазі сексуальне виховання через пропаганду гомосексуальних відносин, руйнацію сімейних цінностей та морально-етичних основ». На думку представників Асоціації, на заняттях зі статевого виховання не мають «говорити про поліаморність, полігамність та інші форми альтернативних сексуальних відносин; не допускається зведення статевого життя до елементарного задоволення фізіологічних потреб, без формування орієнтації на парність та родину; неприпустимою є пропаганда гомосексуальних контактів, оскільки статева ідентичність дитини перебуває в процесі формування».

Читайте також

Дослідження про вплив уроків сексосвіти на молодь у 97 країнах світу показало: вона не сприяє тому, що діти раніше починають займатися сексом. Обізнані на цій тематиці підлітки частіше використовують контрацепцію і мають менше сексуальних партнерів і партнерок.

За статистикою, українські підлітки отримують інформацію про секс в інтернеті. Школа й батьки у найкращому разі на третьому місці після сайтів і балачок із друзями.

«Коли люди краще розуміють себе — знають, що їм потрібно»

Юлія Ковальчук каже, що якби знання про секс, зміни в тілі й стосунки мала лише зі шкільних уроків, навряд сьогодні була б тією людиною, якою є. Зараз їй 25. Вона добре знає своє тіло, легко будує стосунки, вміє окреслювати власні кордони й казати «ні». Їй просто погоджуватися на експерименти, говорити про власні бажання й не залежати від думки інших. Усьому цьому може навчити правильна та якісна сексуальна освіта.

«Україна досить довго була консервативною. Те, що секс табуйована тема, пов’язано з історією. У часи Радянського Союзу про нього не можна було говорити, як у принципі й про низку інших речей. Тому й дотепер у багатьох людей стереотипне уявлення про гендерні ролі, страх перед новим, перед відкритістю і свободою. Це змінюється, але дуже повільно», — вважає вона.

Фото: Michael Sparks

Щоб зміни відбувалися швидше, Юлія займається сайтом «Вперше», де щотижня з’являються матеріали про гендер, типи стосунків, про те, як полюбити своє тіло тощо. А ще — продовжує кликати людей на свої лекції і записує подкаст «Секс як є» зі співзасновницями «Вперше».  

«Ми подаємо освітній контент про секс без наставництва й повчання. Просто розповідаємо, що є таке й таке, що нормально, а через що варто непокоїтися. Сьогодні на сайті найпопулярнішими є статті про жіночий оргазм, вірус папіломи людини та історія про гомосексуального чоловіка, який служив в армії. Все, що пов’язано з оргазмом і насолодою, добре заходить, а про ЛГБТ — найбільш контраверсійне», — каже секспросвітниця.

Фото: anchor.fm/vpershe

Аби посилити освітню складову проєкту, дівчата відповідають на запитання, які їм пишуть або в інстаграмі, або на пошту. Активістка каже: підлітки найчастіше надсилають саме анонімні питання на мейл. Відповіді їм дають, спираючись на сучасні наукові дослідження закордонних науковців, а не на старі радянські енциклопедії.

За свою діяльність Ковальчук з коліжанками отримує не лише слова вдячності. Так, після матеріалу, в якому вони пояснювали, що таке анальний секс і як ним безпечно займатися, прилетів коментар: «Малолітні хвойди, які вже все перепробували, тепер іншим вирішили розповідати». Пригадує, що поставилися до нього з гумором і потішилися, бо «насправді не такі вже й малолітні».

Фото: vpershe.com

«Я розумію, що декому складно прийняти те, що про секс можна і треба говорити. Але коли це є, дихається набагато вільніше. Коли люди краще розуміють себе — знають, що їм потрібно від життя», — впевнена активістка.

Зараз Юлія здебільшого живе у Німеччині й каже, що хоче, аби Україна в питаннях відкритості до знань про секс була подібна до цієї країни. Там секспросвітництвом школярів займаються з п’яти років. Починають, каже Ковальчук, із пояснень про взаємини між людьми, потім розповідають про менструацію, нічні полюції, власне секс, а на уроках у старшій школі навіть дають інформацію про секс-іграшки. Підліткам, впевнена активістка, не цікава лекція професора, їм потрібна неформальна розмова, в якій вони почуватимуться комфортно й зможуть ставити запитання. Тоді сексосвіта матиме сенс.

Нагору