SlavicPunk — польський кіберпанк з техногопниками у шльопанцях і підсвіченими неоном настінними килимами

На ПК вийшов SlavicPunk: Oldtimer — ізометричний кіберпанк-шутер в декораціях посткомуністичної Польщі. Нудно не буде: на гравця чекають роботи з вантузами у комуналках, кібергопники, алкаші в майках, старі радянські проспекти та неон. Розповідаємо, чому, попри декілька мінусів, це рідкісна і дуже естетично деталізована гра, варта вашої уваги.

Про що це?

Янус — приватний детектив (хоча коректніше було б сказати «найманець») з патріотичними козацькими вусами, зачіскою на кшталт оселедця та кіберімплантами — отримує замовлення від колишньої коханки Соні. Вже після перших п’яти реплік недвозначно натякається, що довіряти їй не треба, але ми в нуарному кіберпанку, а отже, за законом жанру Янус має зіслизнути у вирій зради та повестися на спокуси femme fatale. Соня просить дістати драйвер з засекреченими даними, який викрав злочинний синдикат. І чим довше Янус його шукає, тим більше заплутується в кримінальних багатоходівках.

Як тут з естетикою (і політичним меседжем)?

SlavicPunk заснований на творах польського письменника-фантаста Міхала Голковського — і треба зазначити, що східноєвропейський кіберпанк в його виконанні навряд чи можна поставити в один естетичний ряд з азійськими та американськими побратимами. Кібергопники, алкаші з кіберпротезами в трисмугових штанях і шльопанцях, підсвічена неоном пострадянська архітектура замість скляних хмарочосів, комуналки з килимами на стінах і меблями із НДР, до яких додалися хіба що роботи-пилосмоки з вантузами. 

Якщо в американських чи азійських зразках жанру поява технологій не покращує якість життя, але хоча б змінює вигляд міста, закриваючи небо хмарочосами, то слов’янський кіберпанк ніби не здатний змінити дрімучу, невикорінну посткомуністичність. В СРСР довго ходив анекдот про те, що майбутнє Союзу — це його минуле, яке постійно змінюється. Це вірно і для SlavicPunk, де технологічне майбутнє стає лише аксесуаром чи декорацією, залишаючи центральне місце минулому, що затягнулося. Подібну думку можна зустріти ще в одному польському кіберпанку, The Observer (там в комуналці, обшитій оптоволокном, труться голуби і працює техновахтер), чи, в меншому ступені, в Deus Ex: Mankind Divided (де влада Праги взагалі намагається позбутися технологічного прогресу). І, до речі, ці два абзаци ще й присвячені тому, як добре розробники попрацювали з деталями оточення. 

Кіберпанк як жанр завжди загострює проблеми суспільства, які не може розв’язати (а може тільки погіршити) технологічний прогрес. Знову ж таки, слов’янський кіберпанк і тут відрізняється від іноземних колег по цеху. Скажімо, американізований Cyberpunk 2077 чи японський «Привид у латах» підкреслюють вже наявну тенденцію розростання приватного сектору, який в реальності тільки починає конкурувати за владу з класичними урядами. В цих творах розподіл сил вже завершився: усім править корпоратократія та лібертаріанські політичні сили, які майже повністю володіють військовою ініціативою. Але у Східній Європі справи робляться інакше: SlavicPunk не може відмовитися від кримінальної романтики 1990-х, тому монополія на насилля тут належить не тільки корпораціям, а й місцевим бандам техногопників — одним з основних противників Януса. 

А як тут з геймплеєм?

Oldtimer — це ізометричний шутер, який може нагадати ще один кіберпанк-екшн, The Ascent. Ізометричні ігри часто називають top-down-games через специфічний ракурс: гравець бачить ігрове оточення зверху. Це дозволяє йому охопити усю арену бойового зіткнення і прораховувати тактику. 

Янус володіє кількома видами вогнепальної зброї, може зламувати суперників за допомогою програм, робити перекати і ховатися за укриттями. Останнє нагадає Gears of War — гру, в якій акцент робився на стрілянину з укриття.

Грати в Slavic Punk приємно, проте невелике різноманіття типів ворогів, повторюваність геймплею і водночас обмеженість бойових ситуацій можуть дещо набридати. 

А що з сюжетом?

SlavicPunk може здатися занадто канонічним нуарним кіберпанком, де герої крутяться по орбіті вже знайомих жанрових умовностей: суворий, але непоганий чоловік через захопленість жінкою береться за, здавалося б, невеличку справу, яка розгортається у велику змову. Так були побудовані класичні «Китайський квартал», «Мальтійський сокіл» та «Мілдред Пірс», і Oldtimer майже нічого не додає до їхніх сюжетів.

Нуар — жанр, якому не дуже личить старіння. Насамперед через його гендерну політику, яка у 2023 році виглядає, м’яко кажучи, не дуже актуальною. SlavicPunk вимальовує гіпермаскулінного героя у часи тотального занепаду маскулінності та femme fatale у період розвінчання мізогінного зображення жінок у попкультурі. Це робить Oldtimer героєм вже покинутого поїзда, але, з іншого боку, це не стільки прорахунок сценаристів, скільки кивок у сторону золотої класики. Попри передбачуваність деяких сюжетних ліній, за Oldtimer цікаво стежити: на ігровому ринку не так багато кіберпанку в декораціях Східної Європи, а отже, це вид з Червоної книги, з яким все одно хочеться познайомитися.