Сніг навколо станції Академік Вернадський став рожевим: розкрито секрет дива

• Українська наукова база розташована на острові Галіндез в Західній Антарктиці.
• Роботу на Вернадського не припиняли під час пандемії COVID-19, коли деякі станції консервували. Вона продовжилася і після початку повномасштабної війни в Україні.
• В Антарктиді літо починається у грудні, а закінчується у лютому-березні, решту часу там триває зима.

Сніг навколо української дослідницької станції «Академік Вернадський» зафарбувався рожевим кольором. Дивовижне явище відбувається щороку і пов’язане з цвітінням водоростей. Однак, попри красу, воно має вкрай згубні наслідки для клімату континенту.

Заборона розповідає про цвітіння опадів на першій українській полярній станції. 

Кінець антарктичного літа: чому сніг міняє колір

В Антарктиді літо починається у грудні, а закінчується у лютому. Наприкінці пори року у деяких районах материка можна спостерігати незвичне явище — цвітіння снігу, розказали у Національному антарктичному науковому центрі України.

Зокрема, воно відбувається у зоні, де розміщена станція «Академік Вернадський»: на білому покриві подекуди з’являються рожеві візерунки. 

Це відбувається через розвиток мікроскопічних зелених одноклітинних водоростей, пояснюють науковці. Рослини мають три кольорові стадії: зелену, помаранчеву і рожеву:

• у зеленому варіанті вони зимують під снігом — у цей період у водоростях переважає хлорофіл;
• червоніють рослини, коли стає тепліше — вони просуваються ближче до поверхні і утворюються каротиноїди. Вони захищають рослину від ультрафіолетового випромінювання (ці ж сполуки, наприклад, фарбують моркву).

«Цвітіння сприяє зміні клімату, адже через забарвлення сніг відбиває менше сонячного світла та швидше тане. Як наслідок у ньому розвивається дедалі більше яскравих водоростей, від чого танення ще пришвидшується. Тому важливо щороку фіксувати площу квітучого снігу на дослідних поверхнях, щоб побачити загальні тенденції впливу зміни клімату. Цю роботу наші біологи і біологині на станції проводять за допомогою дрону», — кажуть у антарктичному науковому центрі.

«Академік Вернадський»: цікаві факти про станцію

Дослідну станцію Україні подарувала Велика Британія 6 лютого 1996 року. Тоді вона називалася «Фарадей», назву змінили вже після офіційного опущення прапора Сполученого Королівства та підняття українського.

Британці не лише передали її безплатно, а й лишили спеціальне спорядження, одяг, взуття, термобілизну, верстати, інструменти, лижі, запаси продуктів, напоїв та навіть апаратуру. Деяким обладнанням українські експедитори користуються досі.

Це перша і єдина українська антарктична станція. На ній проводяться наукові дослідження щодо освоєння біологічного та мінерально-ресурсного потенціалу регіону, змін клімату. Також вона працює як метеорологічна обсерваторія.

Топ-5 цікавих фактів про станцію:

1. це одна з найдавніших наукових баз в Антарктиці. Деякі ряди вимірювання тут безперервно проводяться з 1947 року;
2. «Академік Вернадський» працює цілорічно: такі станції мають лише 30 країн світу. Роботу не припиняли навіть під час пандемії COVID-19, коли деякі бази консервували, а наукові програми призупинили. Станція продовжує роботу і після початку повномасштабної війни в Україні;
3. тут британські вчені відкрили явище озонової діри;
4. Україна отримала станцію безплатно, але під час церемонії спущення британського прапора і підняття українського перший керівник станції Геннадій Міліневський заплатив британським колегам один фунт стерлінгів — це була давня традиція. 

Монета і зараз на станції. Її вмонтували у стільницю бару, але коли робили підпис, випадково вказали датою події 7, а не 6 лютого. Цей бар, до речі, вважається найпівденнішим у світі;

5. станція розташована на острові Галіндез в Західній Антарктиці, де живе багато тварин, зокрема, велика популяція субантарктичних пінгвінів. Вони дуже звикли до людей, тому щоліта (антарктичного) буквально оточують «Вернадського».

Раніше Заборона розповідала історію українського полярника Андрія Зотова. У 2014-2015 роках він воював у зоні АТО-ООС, але після завершення контракту присвятив себе науці. Пізніше він вирушив на станцію «Вернадського» у складі експедиції, але після вторгнення РФ обігнув пів планети, щоб повернутися до лав ЗСУ.