«Він мене переслідує». Історія жінки, яка потерпає від сталкінгу - Заборона
Читаєте зараз
Сталкінг в Україні ніяк не карається, хоча жертв багато. Розповідаємо історію однієї з них — і як себе захистити

Сталкінг в Україні ніяк не карається, хоча жертв багато. Розповідаємо історію однієї з них — і як себе захистити

«Він мене переслідує». Історія жінки, яка потерпає від сталкінгу

Українське законодавство ніяк не захищає потерпілих від сталкінгу, статистики таких випадків також немає. Навіть більше, суспільство часто або звинувачує в цьому потерпілих, або взагалі нормалізує сталкінг, порівнюючи його з романтичними залицяннями. Журналістка Заборони Поліна Вернигор розповідає історію Софії з Харкова, яка наважилася викрити свого кривдника, який досі її переслідує, та пояснює, що робити, якщо ви стикнулися з подібним.


Початок, розлука, маніпуляції, погрози

Софія Шнайдерман познайомилася з Олександром Тимашовим у 2019 році в Харківському медичному університеті — той був на два курси старший. Їй було 20 років, йому — 23. У них зав’язалися стосунки, які спочатку, згадує Софія, були «ідеальними».  

За пів року хлопець вступив на інтернатуру. Олександр не з Харкова, а гуртожиток на цьому етапі навчання вже не надавали. Тому в нього гостро стояло житлове питання — він запропонував в’їхати до квартири Соні. Вона здивувалася і відмовила, пояснивши це тим, що живе з батьками і технічно для нього немає місця. Олександр продовжував тиснути на дівчину. Вона запропонувала йому знайти підробіток і з’їхатися разом у зйомну квартиру. Його такий варіант не влаштовував. У підсумку молоді люди так і не з’їхалися.

Перед Новим роком у Соні померла кішка, тому святкового настрою не було, дівчина вирішила не запрошувати нікого і зустріти 2021-й в родинному колі. Олександра також не покликали. Це рішення вилилося у сварку і закінчилось розлученням — ініціювала його Софія.

«Він постійно мені брехав. Я втомилася і вирішила, що не хочу більше терпіти це у своєму житті», — говорить Соня.

Хлопець почав маніпулювати та шантажувати Соню. Здебільшого він погрожував зробити з собою щось, якщо вона не повернеться до нього. Кілька разів дівчина отримувала від колишнього прощальні листи. На один із них вона відповіла, що згодна поговорити про це, але згодом, коли  від усього відпочине та розбереться в собі. Тоді їй вперше написала сестра Олександра — до цього вони не були знайомі. Сестра описувала брата як найбільш гідну пару для Соні, прохала її повернутися до нього та пустити його пожити. 

Одного дня Соня остаточно відписала сестрі колишнього, що ніколи не повернеться до Олександра, але готова допомагати, якщо щось знадобиться. Через день сестра відповіла, що у її брата настала клінічна смерть через те, що він пережив сильний шок. Спочатку вона натякала, а згодом прямим текстом звинуватила в цьому Соню.

«Ввечері виявилося, що в нього просто підскочив тиск, йому вкололи магнезію [хімічний розчин, який часто використовують у медицині в разі підвищеного тиску в пацієнтів] і відпустили додому, — розповідає Софія. — Ніякої реанімації, як вона розповідала, і тим паче клінічної смерті не було».

Повідомлення, які надсилала сестра Олександра про нібито його хвороби

Надалі колишній регулярно вигадував нові діагнози і намагався викликати у Софії жалість — доходило до того, що хлопець приписав собі рак легенів. Софія просила залишити її, але не хотіла розставатися ворогами. 

«Після останньої розмови, коли я йому написала, що не хочу бути з ним, я вирішила змінити номер телефону, — каже Соня Забороні. — Він одразу ж це помітив. Місяць переслідував мене так, як це зазвичай роблять закохані сталкери — розклеював записки, ходив під моїми вікнами, дзвонив у двері о шостій ранку, залишав букети квітів. Тоді я розповіла про цю настирність другові — він вирішив поговорити з Сашею».

Записки та повідомлення на пошті, які залишав Олександр Соні після розлучення

Після цієї розмови Саша написав заяву до поліції — нібито друг Соні його переслідує. Коли правоохоронці побачили переписку хлопців, не стали відкривати справу. Тоді Соня вперше написала зустрічну заяву про переслідування на Олександра. Справу так само не відкрили.

Нові «підписники»

В Україні людина, яка зазнає переслідувань сталкера, не захищена, адже в законодавстві відсутній такий злочин і відповідальність за нього.

«Це лишається «невидимою проблемою», яка від того не стає менш серйозною. Законодавчі інструменти в Україні дозволяють притягнути переслідувачів до відповідальності лише в разі, якщо він чи вона здійснять злочин, передбачений кримінальним чи адміністративним кодексами. Наприклад, погроза життю, оприлюднення особистої інформації або фізичний напад», — говорить Забороні директорка Amnesty International Оксана Покальчук.

В Україні вже почали діяти норми про заборонний припис у разі домашнього насильства та захист персональних даних, які можуть бути використані на захист жертв переслідувань. Відповідний наказ Міністерство внутрішніх справ винесло у серпні 2018 року. Згідно з новими нормами, поліція може заборонити кривднику контактувати з постраждалою особою у будь-який спосіб. Однак припис може діяти тільки впродовж 10 днів. Тому цього недостатньо, каже Покальчук. Правозахисниця вважає, що в законодавстві має бути прописана конкретна відповідальність за конкретний злочин — сталкінг, лише тоді постраждалі зможуть почати реально захищати себе.

Після звернення до поліції Соні почали писати з фейкових акаунтів. «Шанувальник» спочатку видавав себе за реальних людей — з одним із них дівчина навіть погодилася познайомитися. Коли Олександр сам зізнався, що це він, в соцмережі дівчині почали писати акаунти з іменами Люцифер (ім’я демона з римської міфології) та Бафомет (ім’я демона в міфології Давнього світу). Нібито писала дуже давня знайома Соні, яку вона образила ще в самому дитинстві й тепер має поплатитися за це. У переписці невідомий акаунт бажав дівчині смерті, погрожував убивством та зґвалтуванням. Найбільше дівчину шокували подробиці про її близьких, які співбесідник розписував дуже детально.

Погрози, які надходили Софії з фейкових акаунтів

«Він писав, що стежить за мною, за моєю сім’єю. Він описував, куди й коли вони ходять, у що вдягнені, — згадує Софія. — Погрожував, що мене зіб’є машина, що до мене додому прийдуть «гості», які мене зґвалтують. Я змінила всі акаунти — він почав писати на нові сторінки. Я блокувала його — він писав з нових сторінок».

Погрози, які надходили Софії з невідомих акаунтів

Хто викопав дохлу кішку?

Одного дня вночі у під’їзді Соні вибухнула шумова страйкбольна петарда. Коли пожежники та вибухотехніки приїхали на місце, знайшли ще дві такі ж, які чомусь не вибухнули. Кількома поверхами вище виявили окультистські малюнки на стінах та шматки сирого м’яса на поручнях. Софія згадує, що її колишній партнер цікавився окультизмом та езотерикою, розбирався в теорії, але це не було чимось фанатичним.

Паралельно з цим нові акаунти писали дівчині погрози. Цього разу переслідувач пообіцяв викопати померлу кішку Соні — Олександр один з небагатьох знав, де саме її поховали. Акаунти «демонів» писали Соні весь тиждень, а у вихідні надіслали фото викопаного тіла тварини.

«Думаю, що на цьому етапі він уже не планував мене повертати, — каже Софія. — У нього «відвалилася» моя квартира, і він хотів за це помститися. Я знайшла його колишню дівчину в інстаграмі: вона розповідала, що спостерігала за ним дивну поведінку, але їхні стосунки не зайшли настільки, щоб він витрачав час і сили на помсту. До речі, у тієї дівчини також є квартира в Харкові, і він також хотів у ній жити».

Незабаром хтось зламав ґуґл-диск Соні та викрав інтимні фото дівчини. Впродовж двох тижнів ці знімки отримували одногрупники, друзі та родичі дівчини. Керівництво вишу, де навчалася Соня, писало заяву до кіберполіції, сама вона також написала заяву. Правоохоронці знову ніяк не відреагували.

Дивні події продовжувалися. Хтось намагався зламати замки у квартирі бабусі Соні — на сходах у парадному знайшли рештки пластиліну, з якого роблять зліпки ключів. Соня розповідає, що колишній любив гуляти на дахах і часто мав з собою подібний пластилін, щоб підбирати ключі до дверей, які ведуть туди. Наступного дня під вікнами цієї квартири вибухнули кілька петард, схожих на ті, що вибухали в під’їзді Соні.

Загалом дівчина та її рідні написали 16 заяв до поліції. Тільки за останнім зверненням у квітні цього року відкрили справу — дівчина домоглася цього через суд. Зокрема, Олександра звинувачують у спробі довести до самогубства. Він продовжує переслідувати дівчину. 

«Вона сама»

Коли Заборона написала Олександрові з проханням прокоментувати звинувачення, він спочатку удав, що не розуміє, про що йдеться. Хлопець нібито давно із Сонею не спілкується, а вона намагається помститися за те, що вони розлучилися за кілька місяців до весілля. Також хлопець стверджує, що сам ініціював розрив, який стався ще в січні цього року. Однак є скріншоти його переписок з мамою та бабусею Соні, яким він писав у березні і намагався повернути дівчину. Софія каже, що ніякого освідчення не було і про весілля взагалі не йшлося.

Як доказ того, що це Софія його переслідує, а не він її, Олександр надав скріншот зі сторінки в інстаграмі, де опубліковано колаж з його фото і підписом «Сутенер-сатаніст з Донбасу» — за словами хлопця, фотографію виклала Софія. Дівчина зізнається, що такий колаж дійсно робила після того, як хтось розповсюдив її інтимні фото, але відправляла його виключно фейкам, які писали дівчині в особисті повідомлення.

За кілька днів після того, як ми поговорили з Олександром, другу Соні почали надходити погрози з невідомих номерів, а на адресу та номер телефону дівчини хтось замовив доставку їжі з неоплаченими чеками з кількох ресторанів — довелося викликати поліцію, адже в замовленні вказали «не телефонувати для підтвердження замовлення». Згодом батькам Соні дзвонили з аптеки та секс-шопу — там нібито на їхні імена замовляли товари на кругленьку суму. 

Після цього надійшло сповіщення від спеціальної програми, яка визначає, як номер підписаний у телефонах інших користувачів. До її номера автоматично прикріпилися два нові теги — «Соня Минет» з адресою дівчини та «Соня Шнейдерман 500 грн/час». Дівчина оплатила преміумпідписку в програмі та побачила список тих, хто переглядав у додатку її номер, — там були лише два номери Олександра, який заходив на сторінку з номером Соні багато разів.

Буквально вчора, 8 липня, ввечері батьку Софії невідомий номер написав повідомлення: «Як успіхи вашої доньки с психологами та психіатрами?» Єдине, де він міг знайти інформацію про те, що дівчина зверталася до спеціаліста, — офіційний ресурс Міністерства охорони здоров’я HELSI, вважає дівчина. Вона взагалі нікому не казала, що йде до лікаря, але реєструвалась через систему HELSI. Олександр нині працює лікарем, тому мав змогу отримати доступ до цієї інформації. Заборона надіслала запит у МОЗ за цим інцидентом.

Після нашої з Олександром Тимашовим переписки в телеграмі, де він заявляв, що не має стосунку до подій, про які говорить дівчина, хлопець заблокував журналістку Заборони в месенджері та видалив усе листування. Скріншоти листування збереглися.

Як не з’їхати з глузду?

По-перше, важливо розуміти, що фокус має бути на тому, хто вчиняє переслідування. Цьому неможливо запобігти, і якщо потерпіла від переслідувань звинувачує себе в тому, що відбувається (не змогла відвернути, не побачила явних проявів тоді, коли ще можна було уникнути тощо) — фокус переміщається з кривдника. Уся відповідальність за злочин лежить на тому, хто його скоює. Немає якогось певного образу потерпілої — це не залежить від психотипу, зовнішності й будь-яких інших факторів.

«Наша психіка працює таким чином, що після кожної небезпечної ситуації, щоб не потрапити в неї знову, ми аналізуємо, що зробили не так та що можна зробити, щоб вберегтися наступного разу. Так ми самі себе звинувачуємо. Це ще більше пригнічує тих, хто і так перебуває під великим моральним тиском», — говорить Забороні заступниця голови центру «Жіночі перспективи» Марта Чумало.

У таких випадках повністю відгородити себе від кривдника іноді доволі важко. У Європі та США є програма захисту свідків та постраждалих, яка дозволяє тим, хто зазнає переслідувань, повністю змінити свою історію — місце проживання, минуле, ім’я, документи — та розпочати нове життя. Але в Україні така програма не працює для тих, хто потерпає від сталкінгу, — вона дорого коштує та складна в реалізації.

«З психологічної точки зору, неможливість уникати переслідування — постійне незадоволення базової потреби в безпеці. В такому випадку психіка переходить на «режим виживання» — це дуже складно переносити. Але втеча — також вихід із ситуації. Можливо, є сенс знайти якийсь анонімний притулок і переїхати туди хоча б на певний час, змінити всі телефонні номери, акаунти в соціальних мережах тощо. Безпека у цьому випадку — найголовніше», — радить Марта Чумало.

Що робити, якщо зіткнулися зі сталкінгом?

  • Оточити себе людьми, які цілком підтримують і не звинувачують, які можуть і фізично супроводжувати, й підтримувати морально.
  • Важливо проговорювати, що ви відчуваєте і що саме вас лякає чи непокоїть.
  • Забезпечити собі нормальний сон — часто під час таких травматичних подій сон страждає. У цьому випадку слід звертатися до лікаря, адже сон — це природний спосіб психіки інтегрувати травматичний досвід.
  • Дбати про свою фізичну безпеку — зробити все можливе, щоб переслідувач фізично не мав змоги вчинити вам шкоду. Треба обов’язково інформувати поліцію про нові погрози чи випадки переслідування, намагатися не залишатися в незахищених місцях наодинці.
  • Звернутися по консультацію до правозахисної організації, наприклад, до «Ла Страда-Україна» за телефоном: 0 800 500 335.
  • Записувати телефонні розмови та зберігати скріншоти повідомлень, щоб зібрати доказову базу для звернення до суду.
  • Повідомити сталкера про чіткий намір притягнути його до відповідальності в законному порядку і про можливість розголосу.
  • Отримати психологічну підтримку в центрах допомоги жертвам насильства або у приватного психолога/психотерапевта.

Сподобався матеріал?

Підтримай Заборону на Patreon, щоб ми могли випускати ще більше цікавих історій

Нагору