Суд в Україні заборонив Партію Шарія і ще 14: що про них відомо

• Львівський апеляційний суд задовольнив уже 15 позовів Мін’юсту щодо припинення роботи проросійських політичних партій в Україні.
• Майно заборонених об’єднань має відійти державі, але рішення ще можна оскаржити у Верховному Суді.
• Склали мінідосьє з основною інформацією щодо антиукраїнських політсил.

Ще у березні 2022 року Міністерство юстиції України подало позови щодо заборони діяльності проросійських партій в Україні. І вже у червні суд виніс своє остаточне рішення, припинивши роботу 15 таких об’єднань, зокрема «Опозиційної платформи — За життя» та «Партії Шарія». 

Заборона розповідає про заборону антиукраїнських політсил у судовому порядку.

Які партії заборонені в Україні: дані на 23 червня

Восьмий апеляційний суд міста Львова заборонив діяльність вже 15 проросійських політичних партій за позовом Міністерства юстиції України. Згідно з рішенням суду, майно усіх цих політсил мають передати на користь держави, але вирок ще можна оскаржити у Верховному Суді.

Хронологія винесення рішень щодо заборони партій:

• 5 липня — «Робітнича партія України (марксистсько-ленінська)», «Щаслива Україна», «Комуністична партія України»..
• 23 червня — «Прогресивна соціалістична партія України»
• 20 червня — «Опозиційна платформа — За життя»;
• 17 червня — «Союз лівих сил»;
• 16 червня — «Партія Шарія» та «Ліва Опозиція»;
• 15 червня — «Соціалістична партія України»; 
• 14 червня — «НАШі», «Блок Володимира Сальдо», «Держава»;
• 13 червня — «Соціалісти», «Справедливість і розвиток»;
• 8 червня — «Опозиційний блок».

Проросійські політичні сили в Україні: досьє

20 березня 2022 року президент Володимир Зеленський підписав указ на підставі рішення РНБО про призупинення на час війни діяльності проросійських політичних партій. Серед підстав заборони зазначається пропаганда війни, заклики до зміни конституційного ладу, загроза порушення суверенітету України, а також колабораціонізм. Пропонуємо до ознайомлення коротке зведення на кожне з цих політичних об’єднань.

Опозиційна платформа — За життя

Зареєстрована у 1999 році як Всеукраїнське об’єднання «Центр». У 2018 році здобула свою сучасну форму, об’єднавшись із політсилою кума Путіна Віктора Медведчука «Український вибір». Так сформувався конгломерат двох груп впливу: лідери першої групи — Юрій Бойко та Сергій Льовочкін, а лідери другої — Віктор Медведчук і Вадим Рабінович. Обидві групи контролюють низку телеканалів, котрі забезпечують ОПЗЖ потужну медіапідтримку.

На парламентських виборах 2019 року ОПЗЖ отримала 13.1% голосів та сформувала другу за чисельністю й найбільшу опозиційну фракцію у Верховній Раді. Найбільшу підтримку партія отримала на півдні та сході України, де поступилася лише «Слузі народу», а на Донеччині й Луганщині взагалі посіла перше місце за рейтингом.

Опозиційний блок

Утворилася у 2014 році шляхом ребрендингу «Партії регіонів» та об’єднання її решток під одним політичним брендом. Основні акценти у своїй програмі робила на  врегулюванні війни на Донбасі, але не називаючи Росію агресором. За сферами вплину розділялася на дві групи — «газовики» під егідою Дмитра Фірташа, Сергія Льовочкіна та Юрія Бойка (у 2018 році перебігли до ОПЗЖ), та «промисловці» разом з Рінатом Ахметовим, Вадимом Новинським і Борисом Колесніковим.

На парламентських виборах 2019 року «Опоблок» набрав лише 3% голосів виборців і не потрапив до Верховної Ради. Пройшли лише 6 кандидатів-мажоритарників.

Партія Шарія

Іменний політичний проєкт проросійського блогера, українофоба та втікача Анатолія Шарія. За результатами парламентських виборів 2019 року «Партія Шарія» отримала 2.2% та посіла 10 місце з-поміж 22 партій. Найбільшу підтримку політсила отримала на Донеччині, Одещині, Харківщині та Луганщині. Під час передвиборчої кампанії займалася поширенням агітаційних матеріалів з мапою України без Криму. На місцевих виборах 2020 року отримала 52 мандати, переважно на сходу та півдні України.

Ліва Опозиція

З’явилася у 2015 році після ліквідації Комуністичної партії України. На місцеві вибори комуністи вирішили йти під новим брендом «Нова Держава», і потім об’єдналися з іншими лівими організаціями у рух «Ліва Опозиція». Вибори 2015 року були повністю провалені — отримали лише 4 мандати у Миколаївській області. У 2018 році комуністи змінили назву своєї структури з «Нова Держава» на «Ліва Опозиція» (на честь всього руху). За результатами місцевих виборів 2020 року парія здобула 12 мандатів.

НАШі

Політичний проєкт проросійського політика Євгена Мураєва, утворений у 2018 році разом з телеканалом «НАШ». Канал використовувався як основний рекламний майданчик політсили. На парламентських виборах 2019 року партія приєдналася до партійного списку з партіями «Опозиційний блок — Партія миру і розвитку», «Відродження» та «Довіряй ділам». Всі разом вони отримали лише 3.23 % голосів, не подолавши 5 % бар’єр.

На місцевих виборах 2020 року партія «НАШі» фактично ніяк себе не проявила, окрім як у кількох радах на Одещині та Дніпровщині. Надалі Мураєв розкручував не стільки партію, скільки себе самого.

Блок Володимира Сальдо

Іменна партія колишнього мера Херсона Володимира Сальдо, який під час повномасштабного вторгнення РФ став на бік ворога і обійняв посаду в окупаційній адміністрації. Партія була зареєстрована у квітні 2019 року, незадовго до місцевих виборів. Своїх представників політсила має лише у Херсонській області: 5 депутатів в обласній раді і 9 — у міській,  а також по кілька представників у селищних та районних радах.

Держава

Створена ще у 1999 році, позиціює себе як лівоцентристська та проросійська партія. Постійно приєднувалася та паразитувала на більших політичних силах, як-от «Партія регіонів». Програма партії відверто антиукраїнська — всебічне об’єднання слов’янських народів, надання російській мові статусу другої національної, блокування вступу України в НАТО та ЄС тощо. Декілька представників цієї партії є відкрити колаборантами з Росією — Кирило Стремоусов (гауляйтер окупованої Херсонщини) Дмитро Василець (засуджений за сприяння терористичній організації «ДНР»).

Прогресивна соціалістична партія України

Зареєстрована у 1996 році і відтоді її незмінною головою залишається проросійська політична діячка Наталія Вітренко. Партія самостійно брала участь у парламентських виборах лише у 1997 та 2008 року. У 1997 році пройшла до Верховної Ради, набравши трохи більше 4%, а у 2008 році не змогла набрати навіть 1.5%. Політсила організовувала акції проти вступу України в НАТО, проти героїзації воїнів ОУН-УПА. У 2014 році Вітенко активно допомагала проводити так званий «референдум» у Слов’янську, з якого і почалася війна на сході України.

Соціалісти

Створена у серпні 2014 року прибічниками президента-втікача Віктора Януковича. На виборах 2015 року партія висувала кандидатів до обласних центрів та обласних рад у більшості регіонів країни, втім, до жодної ради не пройшла. У різний час її очолювали такі регіонали, як Василь Цушко, Леонід Кожара, Євген Анопрієнко. Програма — проросійська, спрямована на критику української влади, пропаганду Мінських угод та нейтрального статусу.

Соціалістична партія України

Заснована Олександром Морозом ще у жовтні 1991 року проросійська партія, яка ставила собі за мету розбудову соціалізму на засадах народовладдя. Під час помаранчевої революції соціалісти підтримували Ющенка, але згодом вийшли з помаранчевої більшості і об’єдналися з «Партією регіонів» та комуністами (Мороз навіть став головою Верховної Ради у 2006-2007 роках).

Після того, як Мороз залишив партію, за її контроль точилася справжня боротьба. Жодне обрання голови чи формування керівних органів не обходилося без скандалу. У 2017 році партію очолив колаборант і державний зрадник Ілля Кива, який від СПУ балотувався на президентські вибори 2019 року. Але довго він у партії не протримався і перебрався до лав ОПЗЖ.

Раніше Заборона розповідала про те, я на початку травня 2022 року в іспанській Таррагоні заарештували Анатолія Шарія, якого Служба безпеки України підозрює у державній зраді.