Траулер — любов моя. Заборона публікує фотоархів радянського моряка: всередині — Африка, Північна Америка, КДБ та Нептун
Під час дослідження українських інституцій, що спеціалізуються на архівній вернакулярній фотографії, більд-редакторів Заборони зацікавила серія знімків корабельного лікаря Миколи Іваєва. Фотографії були опубліковані проєктом The Past.continues і колекціонером старих негативів та діафільмів Арсенієм Герасименком. З дозволу Арсенія Герасименка Заборона публікує частину мандрівного архіву Іваєва, а його онук Роберт розповів про життя діда, який документував подорожі до країн Африки та Північної Америки.
[Заборона вже вдруге спілкується з Робертом — він був героєм випуску «Підпалюй» про Закарпаття].
Микола Іваєв народився у Росії в 1922 році в багатодітній сім’ї. З юнацтва Іваєв, ніби біблейський блудний син, подорожував, не маючи змоги — і за професією, і за бажанням, — довго залишатися на одному місці. Він жив у Закарпатті, Одесі, Хабаровському краї і, головне, у морі. Після військової служби в Прибалтиці та Криму Іваєв закінчив Одеське воєнно-морське медичне училище, а потім познайомився з майбутньою дружиною Людмилою.
Згодом Іваєв з сім’єю два роки жив у Хабаровському краї, де працював військовим фельдшером. Втомлений постійними переїздами між військовими частинами, він звільнився з армії і оселився у Виноградові, де працював фельдшером на плодоконсервному заводі.
Фото надане The Past.continues Project
Але зупинитися на одному місці в нього так і не вийшло. В 1964 році Іваєв влаштувався корабельним лікарем на риболовецьке судно. Його подорож із Риги до Африки та Північної Америки тривала близько двох років. На великих морозильних риболовецьких траулерах БМРТ-382 «Пионер Украины» та БМРТ-422 «Комсомол Украины» він двічі перетинав екватор.
Фото надане The Past.continues Project Фото надане The Past.continues Project
«Після повернення з дворічної подорожі у Виноградів дідо хотів їхати ще, на що бабця Людмила йому тоді відповіла: “Я тут сама виховую двох дітей, а у тебе романтика…”», — розповідає онук.
Спіймана у водах Атлантики риба-місяць. Фото надане The Past.continues Project
Акула велетенська на палубі траулера. Фото надане The Past.continues Project
Іваєв був фотографом-аматором та затятим рибалкою. У ванні завжди було чимало приладдя для проявки та друку фотографій. «В діда один тиждень у ванні плавали фотографії, а інший — риба, яку він зловив», — згадує Роберт.
Микола Іваєв у каюті траулера. Фото надане The Past.continues Project
Іваєв шукав заміну морю — і брав Роберта на рибалку. На мопеді «Верховина» червоного кольору вони разом діставались водойм. Зі спеціальними посвідченнями рибалок вони разом їздили на риболовні змагання.
Фото надане The Past.continues Project Фото надане The Past.continues Project
Більшість спогадів Роберта про діда так чи інакше пов’язані з водою. «Дідо дуже любив майструвати. Він виписував журнал “Рыболов-спортсмен”, звідки брав креслення виробів. Одного разу він зробив водяного змія. Пригадую, як той змій під натягнутою ліскою тримався на бурхливій воді річки Тиси», — розповідає онук.
Проте дід майже не розповідав про мандри морями, Африку та Південну Америку. Під диваном Іваєв зберігав багато сімейних фотографій, які знімав впродовж життя. Періодично Роберт їх передивлявся, проте серед них не було жодної надрукованої фотографії з дворічної подорожі діда на траулері. Роберт вважає, що з огляду на безпеку сім’ї дід спеціально не проявляв плівки з морських подорожей.
Микола Іваєв перший зліва у місті Галіфакс, Канада. Фото надане The Past.continues Project
«Якщо подивитись на фото, де вони в костюмах, там, можливо, три моряка, а решта — кдбшники, які ходили з ними», — вважає Роберт. Ймовірно, вони або діставалися траулером так званих країн Третього світу, де просування радянських наративів і робота спецслужб велася особливо активно, або, навпаки, хотіли вирватися з Радянського Союзу.
Намібія, 1965 рік. Фото надане The Past.continues Project
Галіфакс, Канада. Фото надане The Past.continues Project Фото надане The Past.continues Project
Після смерті 94-річної Людмили півтора року тому сім’я вирішила продати її житло. У квартирі було ще багато речей Іваєва, який помер раніше, у 1989 році. Під час прибирання у шафі Роберт натрапив на дерев’яний ящик зі 150 негативами. Переглядаючи стрічку Facebook, він побачив пост знайомого про Арсенія Герасименка, засновника інституції The Past.continues, що колекціонує венекулярну фотографію. Арсеній відсканує їх для Роберта, а взамін залишить собі плівки.
Фото надане The Past.continues Project
Галіфакс, Канада, 1965 рік. Фото надане The Past.continues Project
«Окрім декількох альбомів сімейних фотографій, що дідо зробив впродовж життя, залишився ще його костюм і кортик. Це спадщина, — розповідає Роберт. — У діда є фотографії, де моряки, перетинаючи екватор, переодягаються у Нептуна. Я думаю, тому дід і хотів поїхати в плавання ще раз».
Фото надане The Past.continues Project
