Тисячі українських комбатантів і цивільних залишаються полоненими. Який захист їм (та їхнім сім’ям) надає держава?

Anastasiya Oprishchenko

У листопаді набув чинності закон про соціальний та правовий захист полонених під час агресії проти України. Заборона розібралася, які існують гарантії, хто може отримати допомогу, чи важко довести перебування в полоні та взагалі — чи працює все це на практиці.


Що таке закон про захист полонених?

19 листопада набув чинності Закон № 6104 — він передбачає соціальний та правовий захист полонених (і членів їхніх сімей), яких позбавили свободи внаслідок збройної агресії проти України. Закон спрямований на захист як комбатантів (також: іноземців та осіб без громадянства, які проходили військову службу), так і цивільних осіб.

Встановленням факту полону опікується спеціальна комісія при Міністерстві з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (МінТОТ). Окрім представників органів влади, до складу комісії мають входити представники громадських об’єднань, які займаються захистом прав полонених.

Рішення щодо надання захисту особі, ухвалені комісією, буде внесено до Єдиного реєстру осіб, стосовно яких установлено факт позбавлення свободи внаслідок збройної агресії проти України. Розпорядником цього реєстру є Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій. Порядок створення та наповнення реєстру буде визначати Кабінет Міністрів України.

Особам, які матимуть статус полоненого, передбачені такі грошові виплати:

  • щорічна грошова допомога особам, позбавленим свободи внаслідок збройної агресії проти України, або членові сім’ї у період перебування особи в полоні;
  • одноразова виплата в разі загибелі політв’язня чи військовополоненого під час перебування в полоні або протягом року після звільнення з місць несвободи, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, нещасного випадку, захворювання, отриманих в умовах полону. Допомога надається родичам загиблого;
  • одноразова допомога особам, позбавленим свободи внаслідок збройної агресії проти України, одразу після звільнення.

Порядок призначення, виплати та розмір допомоги встановлюватиме Кабінет Міністрів України. Виплати отримають ті, хто опинилися в полоні починаючи з 2014-го, були звільнені або досі утримуються окупантами.

Які гарантії забезпечує статус полоненого?

За особою, стосовно якої встановлено факт позбавлення свободи, зберігається місце роботи впродовж усього періоду полону, а також протягом шести місяців з дня звільнення в разі проходження заходів із реабілітації. Однак ці гарантії не поширюються на військовослужбовців, оскільки соціальні гарантії для полонених (або зниклих безвісти) комбатантів уже передбачені ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей».

Особам, що мають статус полоненого, і їхнім дітям (а також дітям загиблих унаслідок полону) надається державна підтримка для здобуття професійної та вищої освіти в державних і комунальних закладах освіти. Для дітей така підтримка передбачена до досягнення 23 років або закінчення закладів освіти.

Також на час полону і протягом пів року після нього полонені звільняються від виконання зобов’язань щодо кредитів та від нарахування й сплати штрафу за порушення зобов’язань. Колишні полонені також мають право на зменшення заборгованості. Таке саме право перед банком чи іншою фінансовою установою має чоловік або дружина полоненого.

Як можна звернутися до комісії по допомогу?

Для цього необхідно подати документи та заяву (на сайті МінТОТ доступні цей і цей зразки). Звернутися можна за номером: +38 (044) 355-14-63.

Комбатанти мають надати:

  • довідку Міністерства оборони України чи іншого органу, який керує силовим формуванням, або правоохоронного органу чи органу спецпризначення про те, що особа, яка проходила службу, перебувала (або перебуває) в місцях несвободи внаслідок збройної агресії. Або можна подати документ, що підтверджує участь особи в АТО як добровольця;
  • витяг із Єдиного державного реєстру досудових розслідувань (за наявності кримінального провадження стосовно особи);
  • довідку органів сил безпеки та оборони про особу. 

Цивільні особи, які перебували в полоні, мають надати:

  • документи та/або відомості, що підтверджують факт захоплення, незаконного затримання, арешту або іншого позбавлення волі державою-агресором. Це має бути заява від особи, що була в полоні (зразок можна знайти на сайті МінТОТ). До заяви можна додати письмові свідчення осіб, яким відомо про полон. Також можна подати окрему заяву про полон до органів місцевого самоврядування і потім долучити її до заяви для комісії, що встановлює факт полону при МінТОТ;
  • витяг із Єдиного державного реєстру досудових розслідувань (за наявності кримінального провадження стосовно особи);
  • повідомлення органів сил безпеки та оборони про особу. Заяву й документи до комісії можуть подати полонений або його законний представник чи член сім’ї. Відповідно до закону, комісія не може відмовити в прийнятті або розгляді поданих документів.

Чи можуть родичі полонених комбатантів отримати виплати?

Так. Крім цього, вони можуть отримувати зарплату військового в розмірі ₴100 тисяч з дня його захоплення в полон чи зникнення безвісти. До родичів належать дружина/чоловік, батьки, а в разі їх відсутності — повнолітні діти, законні представники або особи, які перебувають на утриманні захисника. 

Щоб переоформити грошові виплати військовополоненого, необхідно підготувати заяву на ім’я командира військової частини. До неї треба додати копії паспорта (з пропискою, у разі її відсутності в паспорті — довідку про реєстрацію місця проживання/перебування), копію свідоцтва про шлюб (за наявності), копії свідоцтв про народження дітей (за наявності), копію довідки про ІПН (для тих, хто через свої релігійні переконання відмовився від нього, — копію сторінки паспорта з такою відміткою). Упродовж 15 днів заяву розглядає командир.

Чи працює закон на практиці?

З початку року Мінреінтеграції вже перерахувало ₴19,7 мільйона звільненим з полону українцям і ₴6,8 мільйона тим, хто ще в неволі. Також 7 жовтня комісія ухвалила рішення про надання одноразової грошової виплати по ₴100 тисяч ще 413 особам. Серед них є особи, що перебували в полоні з 2014 року та були звільнені або досі незаконно утримуються окупантами.

На практиці складним залишається підтвердження статусу полоненого чи зниклого безвісти — як для цивільних, так і для військових. Так комбатанти, що перебувають у полоні, можуть вважатися безвісти зниклими чи взагалі мати статус дезертира. Раніше Заборона розповідала про військового Андрія Саранюка, який вважався безвісти зниклим у військовій частині, однак потім його оголосили в розшук через дезертирство. Весь цей час Саранюк перебуває в полоні.

Адвокатка та членкиня асоціації «ЮрФем» Наталія Фещик підкреслює, що військовослужбовці, які добровільно здалися в полон, самовільно покинули військові частини (місця служби) або дезертували із ЗСУ, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів, допомоги не отримують. 

Як держава захищає безвісти зниклих осіб після їх повернення (і навіть коли невідомо, чи жива людина)?

Зниклих безвісти військовослужбовців виключають зі списків частини лише після ретельного розшуку та розслідування обставин їх неповернення до частини. Військова частина розшукує комбатанта 15 діб, а потім може подати заяву про розшук особи до Національної поліції України.

Безвісти зниклі залишаються в списках частини до визнання їх в установленому порядку безвісно відсутніми або якщо їх оголосили померлими за рішенням суду. Проте представниця Центру прав людини ZMINA Альона Луньова наголошує, що розшук особи неможливо припинити, доки не буде з’ясовано місце її перебування. 

Грошове забезпечення зниклих безвісти військовослужбовців до моменту встановлення обставин зникнення (полон, перебування на лікуванні, інші поважні обставини) нараховується, проте не виплачується. На період зникнення безвісти під час проходження військової служби військовослужбовцям також, як і в ситуації з полоном, надаються всі гарантії, що є в законі про соціальний і правовий захист.

На що мають право родичі безвісти зниклих осіб?

Члени сім’ї зниклих безвісти військовослужбовців мають право на соціальний захист, зокрема за військовослужбовцями зберігається виплата грошового забезпечення. 

Родичі можуть отримувати виплати з дня захоплення військовослужбовця в полон та до моменту завершення його лікування (за потреби) після повернення з полону. Для членів сімей зниклих безвісти можливим є отримання виплат з моменту встановлення причин зникнення безвісти військовослужбовця і за весь період його зникнення, якщо обставини зникнення є поважними. 

Для того щоб оформити виплати, членові сім’ї потрібно подати заяву на ім’я командира військової частини. Виплати мають надаватися до повного з’ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або визнання їх у встановленому законом порядку безвісти зниклими. 

Непрацездатні члени сім’ї, які були на утриманні зниклого, та його діти мають право на пенсію у зв’язку з утратою годувальника. Таке право виникає через один місяць після дня внесення інформації до Єдиного реєстру досудових розслідувань або до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин.

Які проблеми зі статусом безвісти полоненого?

Законодавство України передбачає для членів сімей зниклих безвісти низку прав та гарантій, які надаються після отримання підтверджувальних документів.

Проте через наявні прогалини законодавства на етапі повідомлення членів сімей про зникнення або взяття в полон їхніх рідних отримати такі документи для оформлення пільг проблематично. Досі не було створено Єдиного реєстру осіб зниклих безвісти, що ускладнює пошуки. Тож члени сімей змушені розшукувати своїх родичів та близьких самостійно. 

Сподобався матеріал?

Підтримай Заборону на Patreon, щоб ми могли випускати ще більше цікавих історій

Нагору