У Харкові 31 жовтня обирають мера.Як відбудеться голосування і хто балотується

• Харків отримає нового мера вперше за 10 років.
• 10 людей балотуються на посаду.
• Серед фаворитів — в.о. мера та колишній міський голова.

31 жовтня 2021 року у Харкові відбудуться позачергові вибори міського голови. Їх призначили через смерть Геннадія Кернеса, який керував містом 10 років. 

Заборона зробила огляд кандидатів на мерське крісло та розповідає про їхні шанси, враховуючи рейтинги двох компаній.

Вибори у Харкові: чому зараз

Кернеса вперше обрали мером міста у 2010 році. З тих пір, він став головною особою Харкова. Його переобирали в 2015 та в 2020 році.

Щодо останнього переобрання виник прецедент, оскільки востаннє його публічно бачили ще в вересні (вибори пройшли 25 жовтня, — ред.). Навіть перебуваючи на лікарняному у німецькій клініці «Шаріте», Кернес переміг у першому турі, набравши 60% голосів. 8 листопада він надіслав поштою документи для реєстрації мером. 9 грудня Кернеса оголосили мером, а 16 грудня він помер — на фоні коронавірусу у чоловіка відмовили нирки.

Харківська міськрада подала до Ради в кінці 2020 року документи щодо призначення позачергових виборів. Згодом, стало відомо, що до парламенту надійшов неповний список документів. Позачергові вибори можуть призначити лише на останню неділю березня чи жовтня. На березень вибори не встигли призначити.

Хто балотується у мери Харкова?

Всього 13 осіб подали документи, щоб стати кандидатом у мери, пише РБК-Україна. В остаточному списку лишилось 10 людей. 

1. Віктор Величков. Проживає в місті Лозова Харківської області. Йому 64 роки — він зараз на пенсії. Раніше Величков був власником ПОСП «Агропартнер». Також Величков був депутатом Лозівської міськради від Партії регіонів з 2010 по 2015 рік. Член партії ОПЗЖ. На вибори йде як самовисуванець.
2. Михайло Добкін. Він також балотується як самовисуванець. Політик вже був мером Харкова в 2006-2010 роках. З 2010 по 2014 рік Добкін обіймав посаду голови Харківської облдержадміністрації. Політик двічі був народним депутатом України. У 2014 році балотувався на пост президента України. 
3. Дмитро Маринін. В мери йде як самовисуванець. Кандидату 54 роки. З серпня 2007 року по 2010 рік обіймав керівні посади в КП «Жилкомсервіс». З червня 2010 р.по листопад 2012 р. був радником Кернеса з питань житлово-комунального господарства. У 2010 році обраний до Харківської міської ради.  У жовтні 2013 року Мариніна звинуватили в розкраданні понад 160 тис. грн під час роботи в «Жилкомсервісі».  Він стверджував, що справа сфабрикована за вказівкою Кернеса. І в 2013 році втік до Росії. У березні 2014 року повернувся до Харкова. У червні 2016-го Жовтневий райсуд Харкова засудив Мариніна до трьох років позбавлення волі. Але після апеляції вирок був скасований.
4. Аліна Мустафаєва. Вона також самовисуванка. У 2020 році Мустафаєва обрана депутатом Харківської міської ради 8 скликання від політичної партії «Слуга народу». Працювала лікарем швидкої допомоги.
5. Костянтин Немічев. Він є головою Харківської обласної регіональної партійної організації «Нацкорпусу» У 2019 році балотувався на позачергових парламентських виборах до Верховної Ради України, але не пройшов. У 2014-2016 роках служив у батальйоні та полку «Азов». Брав участь у боях за Широкине, обороні Маріуполя. Сержант.
6. Володимир Плетньов. Балотується від «Партії Шарія». Працює адвокатом. У часи СРСР працював в МВС.  У 1991 році став суддею. Працював у райсуді та Апеляційному суді Харкова. У чинному скликанні міськради лідер фракції «Партії Шарія». 
7. Сергій Ряполов. Самовисуванець. Безробітний. Ряполов є потерпілим у справі за звинуваченням Кернеса і двох його охоронців у побитті і викраденні двох харків’ян 25 січня 2014 року. Справа перебуває в суді. Двічі балотувався до міськради Харкова, але не потрапив до неї.
8. Олександр Скорик. балотується від партії «Європейська солідарність». Він гендиректор ТОВ «МК М’ясний». З серпня 2000 року займається бізнесом. 25 жовтня 2020 року обраний депутатом Харківської облради від партії «ЄС».
9. Ігор Терехов. Секретар міськради та в.о мера Харкова після смерті Кернеса. Йде на вибори від партії «Блок Кернеса – успішний Харків!». У мерії розпочав працювати у 1999 році. До 2006 р.Терехов працював начальником управління з питань підприємництва та споживчого ринку Головного управління економіки та комунального майна Харківської міської ради. У березні 2007 року він став заступником голови Харківської ОДА, яку очолював Арсен Аваков. Коли Авакова змінив Добкін, Терехов повернувся до міськради. З квітня 2010 року він обіймав посаду заступника Кернеса, а з вересня 2015 року став його першим заступником.
10. Десятий у списку — самовисуванець Денис Ярославський. Він працює юристом у ТОВ «Харківський проектний інститут».  З 2004 році до 2017 працював на різних посадах у МВС. У 2020 році також як самовисуванець балотувався одночасно до Харківської міськради і на посаду мера міста, але безуспішно.

Що кажуть рейтинги

Опитування групи «Рейтинг» (2—7 жовтня) показує, що найбільше шансів виграти у в.о. мера Ігоря Терехова. За нього готові віддати свої голоси 57,6% тих, хто визначився і планує голосувати. Ще 27,6% людей планують проголосувати за Михайла Добкіна.

Дані соціологічного центру «Социс» (20—28 вересня) показують, що Терехов підтримають 52,3% харків’ян, які визначились і підуть голосувати, за Добкіна проголосують 29,1% містян.

Харків — місто Кернеса?

З 2006 року управління Харковом було зосереджене в руках Геннадія Кернеса, його друга Михайла Добкіна й пов’язаних із ними бізнес-еліт, пише в своїй статті головна редакторка Заборони Катерина Сергацкова.

За життя Геннадій Кернес був основним бенефіціаром більшості бізнес-процесів у місті. Водночас він міняв свій політичний вектор як рукавички: був у «Партії регіонів», у 2014-му виступав із трибун перед людьми з російськими прапорами із проросійською риторикою, вийшов із «Партії регіонів», а у квітні ледве пережив замах, який, на його думку, замовили глава МВС Арсен Аваков і тодішній губернатор Ігор Балута. Після цього він став пересуватися на інвалідному візку, а у 2015-му з великим відривом переміг на виборах мера. На нього заводили справу про викрадення, катування й погрози вбивством двом учасникам харківського Євромайдану, але її закрили у 2018-му. Кернес боровся проти перейменування проспекту Жукова, дозволяв собі використовувати загрози в спілкуванні з депутатами й підлеглими та витрачав великі гроші з місцевого бюджету на «вау-ефекти» — наприклад, реконструкцію парку Горького.

У 2020-му він знову пішов на вибори й переміг у першому турі — попри те, що провів всю передвиборчу кампанію в передсмертному стані в берлінській клініці Шаріте, де лікувався від наслідків коронавірусу (водночас небезпеку пандемії він публічно не визнавав).

Однак запит на зміну еліт у Харкові є давно — відколи там мало не сталася «Харківська народна республіка». З початком війни на Донбасі місто перетворилося на великий хаб допомоги військовим і переселенцям. Восени 2020-го на вибори мера висунулися відразу три кандидати від «проєвропейської опозиції» — і не просто програли, а й сильно пересварилися між собою. «Деталі цього конфлікту допомагають зрозуміти, чому дорогу до посту мера в такому великому і складному місті, як Харків, для адекватного кандидата практично закрито», — резюмує Катерина Сергацкова.