У Львівській політехніці викладачка назвала геїв та лесбійок «хворими». Що робити, якщо вас принижують в університеті?
На початку квітня стався скандал із викладачкою університету «Львівська політехніка». Ольга Мер’є різко висловилася щодо теми наукової роботи, яку обрала одна зі студенток, та назвала геїв і лесбійок хворими. В Україні чи не щомісяця спалахують скандали навколо непрофесійної або дискримінаційної поведінки викладачів українських вишів щодо своїх студентів. У кращому випадку це завершується доганою, у гіршому — наслідками для студента, який звернувся зі скаргою. Заборона розповідає, як студенти можуть захистити свої права та куди звертатися, якщо вас принижує викладач.
1 квітня на ютубі з’явилося аудіо з пар Львівської політехніки, де викладачка Ольга Мер’є розповідає студентам, що геї та лесбійки — це «хворі люди, яких потрібно лікувати». Під час захисту тем для проєктних робіт одна зі студенток запропонувала створити додаток, який би відстежував випадки харасменту. Проте викладачка заявила, що харасмент — це переслідування та домагання з погляду гендеру. Далі Мер’є вирішила поцікавитись сексуальною орієнтацією дівчини. Та здивувалася й перепитала, як це стосується теми дослідження. Викладачка відповіла, що тема харасменту актуальна тільки для геїв та лесбійок.
«В такому випадку я буду виступати проти цього, оскільки вважаю, що це не є формою дискримінації. А люди, які сповідують християнські цінності, насамперед розуміють, що це є хворе суспільство. Тобто якщо хтось себе позиціює як гей або лесбійка, це є людина, у якої нездорова психіка, і цю людину треба лікувати. Нам не потрібно впарювати, що ми маємо їх визнати та зрозуміти. Ми не маємо їх розуміти, ми їх маємо лікувати», — заявила Мар’є.
Ольга Мер’є
Університет не відреагував на інцидент публічно. Народна депутатка Інна Совсун розповіла, що звернулася до керівництва вишу. Їй повідомили, що планують зібрати комісію, аби вивчити цей випадок та вирішити, що робити з викладачкою.
Одна зі студенток Львівської політехніки сказала Забороні, що студенти часто стикаються зі зневажливим ставленням викладачів у цьому навчальному закладі.
«З мого досвіду, якщо людина має менше стартових можливостей (наприклад, у неї проблеми зі здоров’ям та грошима), то навряд чи вона зможе взагалі вступити в університет, — стверджує студентка. — А якщо вона таки зможе туди потрапити, то їй може бути досить важко знайти союзників та сили на захист своїх прав».
Що порушила викладачка?
Освітній омбудсмен Сергій Горбачов у коментарі Забороні сказав, що не чув про випадок у Львівській політехніці, і тому може оцінити ситуацію тільки з наших слів. Водночас давати оцінку діям конкретної викладачки він відмовився, оскільки для цього потрібно проводити службову перевірку, а вона можлива тільки у випадку, якщо студентка подасть заяву. Втім, Горбачов визнає, що викладачка порушила Конституцію України, яка гарантує захист від дискримінації за будь-якою ознакою.
Сергій Горбачов
«Крім того, викладач має виконувати освітню програму, а не пропагувати свої політичні погляди. Це можна розцінювати як нехтування службовими обов’язками», — додає чиновник.
Викладачка також порушила декілька статей закону «Про освіту», які гарантують студентам академічну свободу та захист від дискримінації.
А таке взагалі часто трапляється?
На жаль, так. У цьому ж університеті, наприклад, у грудні 2020 року викладач показував студентам порно, щоби «розслабити» їх під час контрольної. Йому винесли догану та залишили на роботі.
А в січні розгорівся скандал навколо проросійських висловів викладачки університету ім. Драгоманова Євгенії Більченко. Виявилося, що жінка нав’язувала антиукраїнські ідеї студентам під час занять. Спочатку університет розглядав можливість звільнення Більченко, але зараз вона продовжує викладати.
У 2019 році з КНУ ім. Шевченка звільнили викладача кафедри біології Петра Романенка за сексуальні домагання в бік студенток — нечастий випадок, коли викладач дійсно поніс відповідальність після скандалу. Однак дівчині, яка перша написала про домагання, довелося піти з університету та навіть переїхати до іншої країни через цькування.
Того року одна зі студенток Інституту міжнародних відносин написала в соцмережах про те, що викладачка Валентина Дайнеко принижує студентів та дозволяє собі різкі висловлювання на їхню адресу. До дівчини долучилися сотні студентів та студенток, які розповіли про свій травматичний досвід на парах у викладачки. Петиція про звільнення Дайнеко зібрала понад півтори тисячі підписів, проте вона й досі очолює кафедру в інституті.
Валентина Дайнеко. Інститут міжнародних відносин КНУ імені Тараса Шевченка / Facebook
Чи маю я право на захист, якщо мене принижує викладач?
За законом — так. Рівний доступ до освіти без дискримінації за будь-якими ознаками, а також формування поваги до прав і свобод людини, нетерпимості до приниження її честі та гідності, фізичного або психологічного насильства гарантовані студентам законом «Про освіту».
«Тому студенти однозначно мають право на повагу до своєї гідності, а також на захист від будь-яких проявів дискримінації під час освітнього процесу. І, до речі, такі права мають не лише студенти, а й викладачі», — каже Забороні представниця студентів у Комітеті з забезпечення недискримінації і протидії сексуальним домаганням Києво-Могилянської академії Настя Закржевська.
Настя Закржевська
За законом, засновник закладу вищої освіти або уповноважена ним особа здійснює контроль за недопущенням привілеїв чи дискримінації. Закржевська пояснює, що це може бути ректор або президент університету.
«Наприклад, у Могилянці в нас є Комітет із забезпечення недискримінації і протидії сексуальним домаганням. Однак ми лише дорадчий орган. Ми можемо здійснити аналіз, надати рекомендації абощо, але останнє слово буде за президентом чи ректором», — говорить Закржевська.
А як відбувається насправді?
Найчастіше викладачі залишаються на своїх посадах, а виші намагаються зам’яти скандали. Зсуви на краще є, але вони не стосуються вищої освіти. Омбудсмен Сергій Горбачов розповідає, що закон щодо адміністративної відповідальності за булінг діє вже два роки й це великий крок уперед: розглянуто вже понад 600 справ про порушення в закладах середньої освіти. Однак статтю 173-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення не можна застосувати до ситуацій зі студентами. Закон передбачає, що булінг може бути визначений лише тоді, коли одним з учасників є неповнолітня особа. А в закладі вищої освіти всі учасники повнолітні.
В Україні наразі немає жодного прецеденту, коли дискримінація, образливі висловлювання або непрофесійна поведінка в контексті «викладач — студент» дійшли б до суду. Правозахисниця Людмила Янкіна каже, що далеко не кожен студент готовий іти до суду та загалом брати участь в інформаційній кампанії.
Людмила Янкіна
«Дуже часто це енергозатратна справа. Студенти, які повстають проти викладачів, можуть стикатися із цькуванням. Правозахисникам відомий випадок, коли людина навіть наклала на себе руки в подібній ситуації. Варто розуміти, що серед викладачів є певна кругова порука — це дуже складно витримати. Ці люди [студенти] потім опиняються в такій ситуації, коли вже і сил нема боротися, і руки опускаються. Вони йдуть з університету або просто хочуть якомога скоріше покінчити з цим», — каже Янкіна.
Що робити, якщо мене дискримінують в університеті?
Далеко не в кожному університеті є орган, який контролюватиме дискримінаційні дії щодо студентів. Настя Закржевська, яка вже має досвід у створенні та просуванні подібних ініціатив в університеті, радить в першу чергу звертатися до керівництва — наприклад, на кафедру, де працює викладач, або безпосередньо в деканат.
Таку ж пораду дає й освітній омбудсмен: подавати заяву до керівництва навчального закладу і вказати там усі факти інциденту. В заяві потрібно викладати саме факти, а не їх оцінки. Важливо, що можливість звернутися за захистом є й у зворотній ситуації: якщо викладач стає об’єктом цькувань та/або переслідувань з боку студентів.
Далі можна звернутися до освітнього омбудсмена, який проведе перевірку. Або подати позов до суду про відшкодування матеріальної та/або моральної шкоди, завданих унаслідок дискримінації. Якщо дискримінація систематична та загалом негативно впливає на життя людини, що потерпає від неї, то можна писати заяву до Нацполіції.
У будь-якій конфліктній ситуації важливо збирати докази. Найціннішими будуть показання свідків дискримінаційного висловлювання. Краще записати їх на диктофон чи відео.
Людмила Янкіна пропонує ще один варіант: спробувати зібрати свідчення людей, які також зазнавали цькування або дискримінації від викладачів. Яскравий приклад — історія із Валентиною Дайнеко. Все почалося з єдиного допису в соцмережах і переросло спочатку у флешмоб, де студенти розповідали свої історії, а згодом і в цілу організацію захисту прав студентів «Червоний Губер».
Закон «Про засади запобігання та протидії дискримінації» говорить, що якщо керівництво не реагує на дискримінацію, то за це може загрожувати цивільна, адміністративна та навіть кримінальна відповідальність. Бездіяльність керівництва вишу також може закінчитися покаранням. Якщо керівництво університету закриватиме очі на те, що відбувається, проблему необхідно виносити в зовсім інший вимір. Тут на допомогу прийде розголос у медіа та соцмережах. Зараз це один із найдієвіших інструментів у боротьбі за свої права.
