Читаєте зараз
Ще одне 11 вересня. У посиленні ісламофобії звинувачують соцмережі, Європу та США

Ще одне 11 вересня. У посиленні ісламофобії звинувачують соцмережі, Європу та США

Andriy Sorokin

Ісламофобія набирає обертів у всьому світі поряд з антисемітизмом. І передусім — на тлі конфлікту Ізраїлю та ХАМАСу. Постійний автор Заборони та редактор телеграм-каналу FintechWave Андрій Сорокін спробував розібратися, що відбувається і чому в усьому звинувачують США та «білих людей».


Мусульман утискають: статистика

Правозахисні та моніторингові організації наводять таку статистику.

Австралія: організація «Реєстр ісламофобії» за місяць зареєструвала 133 ісламофобські інциденти. Це близько 33 на тиждень. До 7 жовтня середній показник становив 2,5 (тобто більше у 13 разів).

Велика Британія: столична поліція повідомила про зростання кількості злочинів на ґрунті ісламофобії удвічі порівняно з минулим роком за перші 18 днів жовтня. Правозахисна організація Tell MAMA зареєструвала 291 випадок ісламофобії із 7-го до 19 жовтня — це вшестеро більше, ніж рік тому.

Німеччина: наприкінці жовтня берлінська організація CLAIM (Alliance Against Islamophobia and Anti-Muslim Hate) задокументувала 53 такі випадки, зокрема 10 нападів на мечеті. Порівнянь із минулими звітними періодами не наведено. В офіційному коментарі йдеться про те, що кількість незареєстрованих випадків «імовірно, набагато вища», оскільки в країні немає «загальнонаціональних органів з розгляду скарг та моніторингу антимусульманського расизму» або постраждалі не знають, до кого звернутися.

США: Рада з американо-ісламських відносин (CAIR) стверджує, що в період із 7 жовтня до 4 листопада кількість антимусульманських та антиарабських інцидентів збільшилася на 216% порівняно з аналогічним періодом 2022 року (усього 1283 повідомлення).

Канада: Національна рада канадських мусульман повідомила, що кількість зареєстрованих ісламофобських інцидентів зросла більш ніж на 1000% після атаки ХАМАСу на Ізраїль.

Багато країн, як зазначає Human Rights Watch, не поспішають публікувати таку статистику на національному рівні. Експерти організації вважають, що вони взагалі не фіксують ісламофобські інциденти, а відсутність даних не дозволяє реагувати на проблему. Але якщо розглядати паралельну хвилю антисемітизму, то статистикою забезпечують профільні єврейські організації. До неї і апелюють ЗМІ (необов’язково єврейські). З антимусульманськими настроями все інакше. Найчастіше цифрами не оперують і ЗМІ, яких афілійовано з владою ісламських країн. Переважно вони й запрошені експерти фокусуються на утиску мусульман на Заході, який, на їхню думку, надто підтримує Ізраїль у конфлікті з ХАМАСом.

Як проявляється ісламофобія? Як і антисемітизм?

Ісламофобські інциденти з моменту атаки ХАМАСу, на перший погляд, не дуже відрізняються від антисемітських. Серед них:

  • Насильство та образи. Хрестоматійний приклад — звинувачення в тероризмі на адресу незнайомих жінок у хіджабах. Але доходить і до вбивств: у жовтні 71-річний мешканець Чикаго зарізав 6-річного Вадеа Аль-Фаюме з Палестини й важко поранив його матір. Це сталося безпосередньо в будинку, який він і здавав їм в оренду. Поліція стверджує, що чоловік скоїв злочин через напад ХАМАСу на Ізраїль.
  • Вандалізм. Мечеті та ісламські центри стали жертвами вандалів і в США, і в Європі.
  • Погрози в інтернеті та не лише. Генсек Французької ради мусульманського культу Абделла Зекрі розповів, що місцеві мусульмани отримують їх щодня. Французькі ЗМІ писали як мінімум про один випадок: наприкінці жовтня лист із погрозами прийшов у мечеть у Нантері, почалося розслідування.
  • Цькування в навчальних закладах. Насамперед це стосується вихідців із Палестини, але ними не обмежується. Наприклад, у Техаському університеті в Остіні група чоловіків напала на студентів під час засідання Комітету солідарності з Палестиною.
  • Скасування публічних осіб за пропалестинську позицію. Франкфуртський книжковий ярмарок скасував церемонію нагородження палестинської письменниці Аданії Шиблі після атаки Ізраїлю на ХАМАС. Вона мала отримати премію за роман «Незначна деталь» (Eine Nebensache). Низка критиків вважала, що ізраїльтян у ньому зображують як ґвалтівників та вбивць.

Проте частина мусульман і активістів, журналістів і правозахисників, які їм співчувають, вважають, що цим усе не обмежується. На їхню думку, ісламофобія сьогодні проявляється, зокрема, через:

Нав’язування ідеї про неодмінний зв’язок ісламу та антисемітизму. Науковий співробітник Інституту досліджень арабського та мусульманського світу Вінсент Ґайссер вважає, що коріння пропалестинських настроїв не варто шукати в конкретній релігії. Однак окремі політики намагаються переконати в протилежному й цим лише стигматизують мусульман. Експерт також нагадує, що перехід деяких ультраправих на «проізраїльські» позиції дозволяє «звести рахунки з мусульманами та закріпити антиарабську ідеологію».

Спроби пов’язати підтримку Палестини зі співчуттям ХАМАСу. Виконавчий директор Американо-арабського антидискримінаційного комітету (ADC) Абед Аюб підкреслює, що така думка не призводить ні до чого доброго й не враховує різноманітності арабських та палестинських громад. За його словами, їхня думка нікого не цікавить, коли йдеться про висвітлення конфлікту між Ізраїлем та ХАМАСом. «Немає визнання нашого існування. Ось що дозволяє цьому вирувати. І саме це дозволило зарізати шестирічного палестинського хлопчика у власному будинку», — коментує Абед Аюб.

Оглядачка New York Times Розіна Алі констатує, що після появи ісламістських терористів в Іраку та Сирії підозри американців щодо мусульман як повсюдної загрози знову посилилися після 11 вересня 2001 року. З початком війни між Ізраїлем та ХАМАСом вони знову проникли в суспільний дискурс. «Помилковий зв’язок між підтримкою цивільного населення в Газі та терористичною діяльністю ХАМАСу простежується в усіх державних організаціях США. Скрізь, починаючи зі студентських містечок і закінчуючи робочими місцями, наш народ стикається з відплатою за висловлювання підтримки палестинцям, яке неправильно тлумачать як антиізраїльські та прохамасівські настрої. Компанії відкликають пропозиції про роботу, журналістів звільняють за перепости, а студенти, чиї організації підписали деякі колективні заяви, наражаються на публічне очорнення», — пише Розіна Алі.

Дискримінація щодо мусульман (насамперед арабів). Human Rights Watch вважає, що їх обмежують у таких правах, як:

  • Свобода зборів. Експерти організації стверджують, що європейські країни (Австрія, Франція, Німеччина) запровадили надмірні обмеження на пропалестинські акції.
  • Закон про притулок. Міністр з питань імміграції Великої Британії пригрозив скасуванням віз іноземцям з правом проживання в Британії, якщо вони підбурюють до антисемітизму або підтримують ХАМАС. У Human Rights Watch переконані, що такі практики та контекст їх упровадження політизовані й «створюють ризик дискримінації мусульманських та арабських мігрантів і прохачів притулку».
  • Свобода думок, переконань та їхнє вільне вираження. «Криміналізація або заборона загальнопалестинських символів є дискримінаційною і непропорційною відповіддю, що є невиправданим втручанням у свободу вираження думок», — зазначають у Human Rights Watch.

Причини ісламофобії

Мусульмани на Заході стикаються з не найдоброзичливішим ставленням на кожному витку конфлікту між Ізраїлем та Палестиною. Але за останніх 20 років цим усе не вичерпувалося. У нульових роках адептів ісламу підозрювали в усіх гріхах через трагедію 11 вересня, у період по 2010-ті — на тлі боротьби з ІДІЛом. Ймовірно, тому західні ЗМІ та аналітичні центри не прагнуть заглиблюватися в причини зростання антимусульманських настроїв наприкінці 2023 року. Водночас про посилення антисемітських настроїв пишуть із відчутною тривогою. Ісламофобія ж часто перераховується через кому, коли йдеться про «недопущення ненависті в сучасному світі».

«Сторони відкидають будь-які форми підбурювання до насильства, засуджують ворожість у всіх проявах та висловлюють стурбованість зростанням злочинних дій, натхнених ненавистю, релігійною нетерпимістю, расизмом та ксенофобією, включно з антисемітизмом та ісламофобією, як у Європі, так і в США, зокрема щодо радикалізації молоді в бік насильства».

Цитата зі спільної заяви за підсумками зустрічі міністрів юстиції та внутрішніх справ ЄС і США.

Натомість панарабські та панісламські ЗМІ охоче публікують матеріали про причини ісламофобії сьогодні.

Ісламофобія в США обумовлена ​​беззаперечною підтримкою Ізраїлю. Про це в колонці для видання The New Arab пише Арун Кунднані, ексредактор журналу Race & Class, автор книжок «Що таке антирасизм? І чому це означає антикапіталізм», «Мусульмани йдуть! Ісламофобія, екстремізм та внутрішня війна з терором» та «Кінець епохи толерантності: расизм у Великій Британії у XXI столітті». Основні тези:

  • В основі антимусульманського расизму проста істина: для виправдання зовнішньої політики США на Близькому Сході, зокрема підтримки ізраїльської системи апартеїду й військової окупації, потрібна дегуманізація її жертв.
  • Расизм не можна розглядати як природну психологічну реакцію на політичне насильство. Історичні дані не свідчать про безперервну ісламофобію в історії США.
  • Для ісламофобії в США мають значення два фактори: залежність світової економіки від арабської нафти та побоювання, що арабські націоналісти або ісламські радикали отримають контроль над цією нафтою і використають її як політичну зброю.
  • Зручно думати, що араби чи мусульмани за своєю природою фанатичні та жорстокі. Натомість варто розглядати палестинський рух як боротьбу за свободу від придушення. Сучасний колоніалізм означає расизм, і сіоністський колоніалізм не виняток.
  • Для значної частини американської громадськості є лише один спосіб осмислити дії ХАМАСу: покласти провину на ісламську культуру. В усьому виною антимусульманська пропаганда, засудження прихильників Палестини та цензура щодо них.

Європейські уряди борються з антисемітизмом за допомогою ісламофобії. Так вважає австрійський політолог, науковий співробітник центру Джорджтаунського університету, співредактор щорічної доповіді про ісламофобію у Європі Фарід Хафез. Ось як він пояснює це в статті для найбільшого турецького державного інформагентства «Анадолу»:

  • «Спроба європейських лідерів нібито боротися з антисемітизмом, захищаючи право Ізраїлю вбити 11 180 палестинців, — це не що інше, як останнє збочення необхідної боротьби з расизмом».
  • «Антисемітизм та ісламофобія завжди були братами-близнюками в расовій уяві білої Європи. Європа й уявлення про білий християнський континент історично базуються на вигнанні мусульман і євреїв з іспанської Андалусії. Обидва ці чинники продовжували формувати уявлення про те, чим була Європа, виключаючи як зовнішній мусульманський Схід, так і внутрішній єврейський Схід».
  • Ізраїль — це не так єврейський, як сіоністський проєкт, «народжений у колисці білого європейського націоналізму». Зі створенням Ізраїлю багато європейських політичних еліт сприймають його як неодмінну частину нововинайденої після 1948 року юдео-християнської «традиції».
  • Європейські лідери та еліти цікавлять лише жертви з боку Ізраїлю. Вони посилають народу жахливий сигнал: життя палестинців коштує менше, ніж ізраїльтян.
  • Проти тих, хто співчуває палестинцям, запущено репресивну машину. Гасло «Від річки до моря Палестина буде вільною» прирівняли до «Хайль Гітлер» у Німеччині. Але є експерти, які пояснюють його інакше: мова про простір від річки до моря, де ізраїльтяни та палестинці можуть жити разом так, щоб це не мало на увазі «придушення, відсутність будь-яких прав, відсутність рівності та, звісно, ​​насильство й вигнання».

Ісламофобію розпалюють за допомогою дезінформації. Про це заявив глава управління з комунікацій адміністрації президента Туреччини Фахреттін Алтун. Корпорація турецького радіо та телебачення (TRT) на своєму офіційному сайті докладно ознайомлює з текстом його листа до міністрів інформації Організації ісламської співпраці. Ось про що в ньому йдеться:

  • Інформаційне середовище наповнене «хибними наративами, за якими ховаються порушення міжнародного права».
  • Дезінформація, яку непропорційно і неконтрольовано поширюють у соцмережах, — це фактор, який підживлює ісламофобію всюди. Світу необхідно визнати ісламофобію злочином на ґрунті ненависті та ефективно боротися з нею.
  • Міжнародні ЗМІ намагаються вибілити «порушення прав людини, пов’язані з атаками Ізраїлю».

Думку турецького чиновника поділяють і з іншого боку океану. Жасмін Зін, професорка соціології та мусульманських досліджень канадського Університету Вільфреда Лор’є, пише про це ж у статті для зовсім не панісламського The Conversation. Ось що вона пропонує розглянути як найяскравіший приклад дезінформації:

«Бездоказові заяви про те, що ХАМАС обезголовив і спалив 40 ізраїльських немовлят, повторювали глави іноземних держав, знаменитості та ЗМІ, незважаючи на те, що офіційного підтвердження цього нібито жахливого акту з боку ізраїльської влади не було. А проте повторення цієї помилкової історії призвело до дегуманізації палестинців як “кровожерних монстрів” і “людиноподібних тварин”, розпалюючи дуже поширений антипалестинський расизм», — зазначає Жасмін Зін. На її думку, такі кампанії «дезінформації та демонізації» і призводять до трагедій на кшталт убивства шестирічної палестинської дитини в США.

Чи надовго ісламофобія: спроби побороти

Війна Ізраїлю й ХАМАСу триває. Праві політики та партії посилюються в Європі. Водночас ніхто не гарантує, що в США Дональд Трамп укотре не посяде президентське крісло. На тлі цього важко повірити, що ненависті у світі поменшає — це стосується й ісламофобії та антисемітизму.

На офіційному рівні постійно говорять про неприпустимість таких проявів. США розробляють цілу стратегію боротьби з ісламофобією — уперше в історії. Але деякі американські мусульмани вже з недовірою ставляться до неї. «Коли докладають зусиль для боротьби з ісламофобією, ми завжди вітаємо це й цінуємо. Тільки цього разу за нинішньої адміністрації їм необхідно спочатку завоювати довіру американців-мусульман. Іноді Білий дім справді відштовхував нас», — заявляє заступниця голови Ісламського центру Великого Цинциннаті в штаті Огайо.

При цьому не можна сказати, що думка мусульман не цікавить владу США. Джерело The National (ОАЕ) стверджує, що Байден та його команда навіть провели закриту зустріч з американськими мусульманськими лідерами. Чи була вона результативною — питання відкрите. Як пише видання, представники заявили, що позиція президента «дегуманізує американців-мусульман та арабів і сприяє зростанню ісламофобії та антиарабських настроїв».

Одначе влада в західних країнах так чи інакше намагається вибудовувати діалог із мусульманською громадою. Але її представники самі часом не позбавлені скепсису щодо побратимів за вірою. У цьому сенсі особливо прикметні результати опитування Інституту соціальної політики та взаєморозуміння (ISPU). У 2022 році воно показало, що американські мусульмани більше за представників інших конфесій вірять у те, що адепти ісламу жорстокі, ворожі та нецивілізовані.

За межами США мусульмани теж сумніваються, що ситуація зміниться на краще. Оглядачка ліберального ліванського видання L’Orient Today Сулайма Мардам-Бей визнає, що «практично неможливо відокремити боротьбу проти расизму від складнощів палестинського питання, як цього дехто хоче». У західному контексті, пише вона, жертви антисемітизму та ісламофобії в ідеалі мали б об’єднатися на тлі підйому ультраправих. Але очікувати цього не варто.

«Враховуючи історичні зв’язки Накби з європейським імперіалізмом, її очевидний колоніальний вимір і вплив європейського антисемітизму на становлення сіонізму, важко уявити собі, як палестинська трагедія може зникнути через дискурс, що романтизує дружбу між євреями та мусульманами. […] Наразі, здається, виходу з цієї трясовини немає», — резюмує вона.

Сподобався матеріал?

Підтримай Заборону на Patreon, щоб ми могли випускати ще більше цікавих історій