'
Читаєте зараз
У шкільних підручниках щороку виявляють помилки й дискримінацію. Виною всьому брак часу, грошей і відповідальності

У шкільних підручниках щороку виявляють помилки й дискримінацію. Виною всьому брак часу, грошей і відповідальності

Hanna Belovolchenko
У шкільних підручниках щороку виявляють помилки й дискримінацію. Виною всьому брак часу, грошей і відповідальності

В Україні кожного року в старих та нових шкільних підручниках виявляють дискримінацію або твердження, що не відповідають науковим фактам. Наприклад, минулого року в підручнику з хімії радили лікувати рак содою. А в підручнику з «Основ здоров’я» для 8 класу стверджують, що жертва провокує ґвалтівника на дії короткою спідницею. Заборона розповідає, чому такі книжки потрапляють на учнівські парти та чи стає ситуація кращою з роками.


Як в Україні друкують шкільні підручники

Нові підручники з кожного предмета українські школи отримують кожні п’ять років. Це потрібно тому, що старі книжки псуються, а також можуть відставати за змістом і формою подачі матеріалу, яка актуальна для дітей. Тому на початку календарного року Міністерство освіти й науки оголошує конкурс на певні підручники для видавництв. Наприклад, наприкінці минулого року конкурс оголосили на підручники для 4 і 8 класів.

Авторів книжок підбирають видавництва. Вони ж відповідають за дизайн і вичитку матеріалу. Час на підготовку підручника обмежений. У 2020 році з дня оголошення конкурсу й до кінцевого терміну подання проєктів підручників для 8 класу у видавців і авторів було 40 днів. У цей термін входить пошук авторів, написання ними підручника, вичитування, візуальне оформлення.

На випуск одного підручника Міністерство виділяє 45 гривень. Наприклад, у 2020-му бюджет на підручники склав 587,6 млн грн. Це майже 10,5 мільйонів примірників. За словами представника видавництва «Підручники і посібники» Сергія Гап’юка, залежно від кількості сторінок у книзі авторський колектив отримає за неї від 80 до 130 тисяч гривень гонорару. Чим більше авторський колектив, тим менша оплата праці кожного.

Водночас експертиза від Міністерства освіти, яку мають пройти книжки перед тим, як потрапити на шкільні парти, коштує понад 40 тисяч гривень. Її видавництво має оплатити заздалегідь. Якщо ж підручник не пройде перевірку, гроші за неї ніхто не поверне.

Багатоетапна експертиза

Перевірка підручників має два великих етапи. Перший передбачає кілька перевірок: науково-методичну, психолого-педагогічну, дизайнерську та антидискримінаційну.

Науково-методична має визначити відповідність підручників навчальній програмі. Психолого-педагогічна — їхню відповідність віковим психологічним особливостям учнів: мисленню, мотивації тощо. Дизайнерська — оригінальність та єдність стилю ілюстрацій. Антидискримінаційна експертиза визначає, чи є в підручниках стереотипи, дискримінація за віком, статтю, расою та ще за десятьма ознаками.

У шкільних підручниках щороку виявляють помилки й дискримінацію. Виною всьому брак часу, грошей і відповідальності
Тетяна Дрожжина

Хоча підручники вичитують і у видавництвах, і експерти на кількох рівнях, до друку таки потрапляють книжки з помилками. Наприклад, минулого року в українських підручниках для перших класів було написано, що Київ був заснований у 19 столітті. Таку саму дату заснування вказали й для історичних пам’яток: Софіївського собору, Києво-Печерської лаври. А в одному з букварів, які перевіряла експертка з антидискримінації в освіті Тетяна Дрожжина, під малюнком сім’ї написали: «У мами — букет, в Аліни — яблуко, а в тата — мама та Аліна».

На відміну від інших, антидискримінаційна експертиза має лише рекомендаційний характер, пояснює Дрожжина. Саме тому образливі для певних груп населення вислови трапляються часто. Якщо є зауваження до підручників з боку експертів, які відповідають за предметну експертизу, автори книжок і видавництва зобов’язані їх виправити: інакше Міністерство освіти не пропустить підручник до шкіл. А от антидискримінаційна експертиза такої сили не має.

«Через те, що експертиза рекомендаційна, ми часто отримуємо відписки від авторських колективів і видавництв. Дехто дослухається і виправляє, а дехто просто відповідає на наші зауваження, мовляв, нічого змінити не можемо, бо підручник уже заверстаний, абощо. Якщо хочеш пояснити, чому не робитимеш, завжди можна вигадати різні варіанти», — пояснює в коментарі Забороні Тетяна Дрожжина.

Видавець Олексій Андрусич впевнений, що експерти з антидискримінаційного підходу «часом переходять межу».

«До прикладу, ми отримуємо висновки експертів на кшталт «У підручнику наявні гендерні стереотипи». Ідеться про історію, в якій дівчинка пошила для бабусі гольник. Щоб уникнути стереотипу, що тільки дівчата займаються шиттям, автор, за переконанням експертів, мав розповісти про хлопця, який зшив гольник для дідуся», — каже видавець.

Але люди живуть у світі стереотипів і те, що діти бачать у підручниках, формує їхній світогляд, зауважує Тетяна Дрожжина. Саме тому важливо уникати будь-яких моментів, які можуть викривити світосприйняття школярів і школярок.

«Ми привчаємо дітей до гендерночутливої мови, наприклад. Тому прагнемо, щоби, відкривши підручники, вони побачили там не напис «Любі шестикласники», а «Любі шестикласники й шестикласниці». Книжка має звертатися й до дівчат, робити їх видимими. І це стосується не лише гендеру. Так само в книжках не слід зображати людей похилого віку як немічних і таких, що можуть лише сидіти та в‘язати», — пояснює експертка.

Спонукати авторські колективи до використання тих чи інших висловів, зображень або тем можуть навчальні програми, на які вони мають орієнтуватися.

Наприклад, у програмі зазначена тема «Святий Миколай». Через це автори чи авторки розміщують християноцентричні зображення, ікони, які позиціюють Україну як країну, де одна релігія та віра є панівною, пояснює завідувачка кафедри соціологічної роботи Харківської гуманітарно-педагогічної академії й експертка з антидискримінації в підручниках Ольга Рассказова.

У шкільних підручниках щороку виявляють помилки й дискримінацію. Виною всьому брак часу, грошей і відповідальності
Ольга Рассказова

«Так не можна робити, бо учнівство різниться за релігійними поглядами, — наголошує експертка. — Але деякі авторські колективи підходять до трактування шкільних програм інакше. Наприклад, вони вказують, що в Україні в один і той самий день представники різних культурних спільнот можуть відзначати різні свята. Або ж пишуть, які свята загалом існують в інших культурах».

Інша причина — брак часу. Наприклад, у 2020-му на експертизу підручників для 4 класу Міністерство освіти виділило 30 днів, для підручників 8 класу — 37. І це на всі етапи експертизи. Виходить менше ніж тиждень на кожну з перевірок.

Серед причин, через які в підручниках залишаються помилки, видавці також називають брак відповідальності експертів. Якщо прописані  у підручнику закони фізики не відповідатимуть реальним, відповідальність за це нестиме видавництво, а не той, хто проводив експертизу.  

Не можуть досконало вивчити підручники і вчителі. Їхня експертиза — другий етап, адже саме вчителі обирають, за якими підручниками навчатимуться школярі в їхній школі. Однак вони отримують лише фрагмент матеріалів для ознайомлення, відтак не можуть стовідсотково оцінити їхню якість.

Перевірка не для всіх

Міністерство освіти й науки вимагає експертизи лише для тих книжок, які друкують державним коштом. Курс християнської етики, щодо доцільності якого регулярно виникають суперечки, часто є гуртком або факультативом. І книжки для нього видають приватним коштом. Тож і перевіряти такі підручники Міністерство освіти нікого не зобов’язує. Заборона двічі зверталася з запитом до Міністерства освіти щодо того, за якими підручниками під час занять із християнської етики навчаються діти та хто викладає цей курс, однак відповіді нам не надали.

Християнська етика в школах з’явилася у 90-х роках минулого століття. Сьогодні це факультативні заняття. За даними 2020 року, такі уроки є в понад п’яти тисячах шкіл, а це третина від загальної кількості.

У грудні минулого року у Верховній Раді провалили голосування за законопроєкт, який передбачав, що експертизу мають проходити й ті підручники, які друкують приватним коштом. Хоча в законопроєкті було зазначено, що таку перевірку можуть призначити лише у випадку звернення від представників громадськості або ж видавництва, противники антидискримінаційної експертизи назвали його цензурою та документом, який наповнить підручники «антисімейними ідеями».

Експертка з антидискримінації в підручниках Тетяна Дрожжина каже, що такого предмету як «Християнська етика» взагалі не має бути в школі.

«У Конституції чітко написано, що школа відділена від церкви, а освіта має світський характер. У суспільстві процвітає правовий нігілізм, коли закони існують окремо від людей. І не можна до такого привчати дітей, але мало хто розуміє свою відповідальність», — каже Дрожжина.

Зміни в експертизі

Рассказова й Дрожжина зазначають: з кожним роком підручники стають кращими й питань до них менше.

«Ми займаємося експертизою з 2016 року. І якщо раніше робили висновки на 30 сторінок, то сьогодні це скоріше виняток. Зазвичай, якщо підручник з точних наук, зауваження вміщаються на 2-3 сторінки, а якщо з гуманітарних — на 10-11», — каже експертка.

Наприклад, у 2016 році 86% поданих проєктів книжок взагалі не враховували недискримінаційного підходу в освіті. А у 2019 році таких залишився лише 1%. І якщо у 2016-му жоден проєкт підручника не отримав найвищих експертних оцінок, то уже за три роки кількість тих, що враховують недискримінаційний підхід, становила 42%.

У січні 2021 року вийшов наказ Міністерства освіти й науки, який змінює підхід до експертизи підручників. За словами Ольги Рассказової, тепер на антидискримінацію перевірятимуть і шкільні програми та хрестоматії. Це позитивна зміна, впевнена експертка, адже так ще до створення підручника в авторів і авторок не буде мотивації вносити туди дискримінаційні моменти.

Крім того, зміниться підхід до експертизи підручників загалом. Тепер на антидискримінаційну перевірку направлятимуть лише ті, які визначить група експертів із предметної експертизи. За словами Ольги Рассказової, це оптимізує роботу команд. Адже час на перевірку підручників обмежений та інколи доводиться вичитувати їх вночі, щоби встигнути. З іншого боку, може трапитися так, що експерти, які відповідають за предметну експертизу, просто не помітять дискримінаційних моментів. Аби мінімізувати такий ризик, їх навчатимуть бачити дискримінацію так само як і тих, хто проводить антидискримінаційну експертизу. Спеціальні тренінги проводять громадська організація Edcamp Ukraine та Гендерний інформаційно-аналітичний центр «Крона» в партнерстві з Інститутом модернізації змісту освіти Міністерства освіти і науки України.

Сподобався матеріал?

Підтримай Заборону на Patreon, щоб ми могли випускати ще більше цікавих історій