Читаєте зараз
Українці стали заручниками в Іраку через аферу зі зброєю. До цього може бути причетний податківець з Харкова

Українці стали заручниками в Іраку через аферу зі зброєю. До цього може бути причетний податківець з Харкова

Hanna Belovolchenko
Українці стали заручниками в Іраку через аферу зі зброєю.

11 грудня до України повернулися двоє українських полонених з Іраку. Чоловіків утримували там три роки. Офіційні органи не повідомили, як українці стали заручниками, однак заявили, що їхнє звільнення особисто координував Володимир Зеленський. Щоправда, є й інша версія, за якою звільнення домігся сирійський курд. А заручниками чоловіки стали тому, що вв’язалися в незаконний продаж зброї, хоча й самі про це не знали. Заборона розповідає, як таке могло трапитися та хто, ймовірно, організував злочинну схему.


Зброя в обмін на заручників

Українці Олександр Санпітер і Євген Фоменков повернулися додому 11 грудня. За інформацією офісу президента, Володимир Зеленський особисто контролював це питання. Для операції залучили Міністерство закордонних справ і Уповноваженого з прав людини. Але жодна з офіційних структур не повідомила, як чоловіки опинилися в іракському полоні й чому їх не могли звільнити раніше.

На цю історію минулого року звернув увагу військовий волонтер Євген Шевченко, який має охоронний бізнес і працює зі США, Сирією та Іраком. У коментарі Забороні Шевченко розповів, що в Іраку познайомився з курдами, яких, з їхніх слів, українці «кинули» на мільйон доларів.

Історія почалася у 2017. Тоді до України приїхали громадяни Іраку, які хотіли купити тут зброю. Однак законно це зробити було неможливо, тому що замовники були родом з Іракського Курдистану. Це автономне державне утворення в Іраку зі своїм політичним устроєм та армією. Офіційно отримати зброю вони могли лише за згоди Багдаду. А це, зазначає Шевченко, практично неможливо через напружені стосунки між територіями. Тому зброю вирішили вивозити за фіктивними документами. Організувати продаж і доставлення, за словами Шевченка, мали Тарас Савин та Олег Калашніков.

Савин родом із Франківської області. Інформації про те, де він працював раніше, немає. Але саме у 2017 з’явилася фірма «Табіті та апі», яка спеціалізується на виробництві зброї та боєприпасів. І за пів року серед засновників уже значився Савин. Даних про доходи компанії та укладені контракти немає, а у 2018 податкова анулювала свідоцтво платника ПДВ, бо власники компанії не подали декларації.

Олег Калашніков був і залишається начальником відділу боротьби з незаконним переміщенням наркотиків та зброї Управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії у Харківській фіскальній службі. У його декларації немає надстатків чи дорогих речей: записані п’ятеро дітей і дружина, яка здає в оренду майно.

За словами Шевченка, саме Калашніков домовлявся про постачання зброї та всі умови. Одна з основних — передоплата в мільйон доларів. Її отримав ймовірний співучасник Калашнікова — Савин.

Калашніков долучив до справи своїх знайомих: підприємців Олександра Санпітера та Євгена Фоменкова. Сказав їм, що потрібно поїхати в Ірак і укласти контракт на постачання олії. За це пообіцяв грошову винагороду. Підприємці погодилися. Однак насправді, пояснює Шевченко, вони були чимось на кшталт застави. Іракці заявили, що заплатять гроші за зброю одразу, але чоловіків, які слугуватимуть гарантією, відпустять лише тоді, коли побачать літак зі зброєю на своїй території.

Підприємці до Іраку прибули, а от літак з озброєнням — ні. Тому Санпітера й Фоменкова взяли в заручники.

Спроби визволення

У полоні чоловіки перебували три роки. Оскільки в заручниках їх тримали курди, у яких досить напружені стосунки з офіційним Багдадом, про втручання поліції йтися не могло. Шевченко каже, що чоловіків постійно перевозили з місця на місце: вони були в Іраку, Сирії, згодом на кордоні між Іраком і Туреччиною, який не контролює уряд останньої.

За цей час, каже Шевченко, заручники встигли адаптуватися, вивчити мову. І якщо спочатку були інциденти, коли їм підкидали цвяхи в їжу, згодом чоловіків стали залучати до перемовин як перекладачів з російської.

У 2019 році Євген Шевченко отримав відео від дружини Олександра Санпітера. На ньому сам підприємець, імовірно, звертається до Олега Калашнікова з Іраку.

«Ми дружили дуже довго. Якщо ти пам’ятаєш, разом розв’язували свої проблеми, разом раділи. А ти взяв і проміняв мене на бабки. Тепер виявляється, що ти ще й погрожуєш моїй дружині, що ти… неправильно поводишся. Я повернуся, обов’язково. Думаю, скоро. Якщо з моєї сім’ї впаде бодай волосинка, […] ти про це сильно пошкодуєш. Запам’ятай те, що я тобі сказав. Рано чи пізно я до тебе прийду», — говорилося у відео.

Інформацію про те, що Санпітер і Калашніков справді знайомі, підтверджує їхнє спільне фото.

Фото надане Євгеном Шевченком
Фото надане Євгеном Шевченком

Дружина заручника Санпітера намагалася звільнити українців. Тетяна Санпітер звернулася до Нацполіції Харківської області, там відкрили кримінальне провадження за фактом незаконного позбавлення волі або викрадення. За словами Шевченка, в Україні навіть створили робочу групу для звільнення підприємців, до якої увійшли представники Нацполіції, Служби безпеки України, Головного управління розвідки Міністерства оборони України й Міністерства закордонних справ. Але успіху вона не досягла. Ми запитали в усіх долучених сторін, чому так вийшло, але поки не отримали відповіді. 

Спробував домовитися про звільнення й сам Євген Шевченко у 2019. «Я періодично буваю в Іраку в справах. Там познайомився з курдами, які розповіли мені цю історію. Сказали, що тримають у заручниках українців, і попросили допомогти. Я з’ясував це питання [в українських правоохоронців]. Ніхто нічого робити не збирався, адже були залучені впливові люди [йдеться про Калашнікова]. Тоді я переказав це курдам — гроші повернути неможливо, а державні органи самоусунулися», — пригадує Шевченко.

Курди сказали, що готові відпустити українців, якщо організаторів злочинної схеми покарають. Втім, цього ніхто не зробив.

У 2020-му до справи приєднався сирійський курд — знайомий Євгена Шевченка й тих, хто взяв українців у заручники. Чоловік мешкає в Україні й часто буває в Іраку та Сирії. Саме він домовився про звільнення підприємців.

«Зиску з цього для нього не було жодного, — каже Шевченко. — Просто стало зрозуміло, що ніхто, крім нього, цього зробити не зможе». Назвати Забороні ім’я чоловіка Євген Шевченко відмовився, адже не отримав від нього згоди на це. Але з іншого джерела ми дізналися, що його звати Фархат Шакір Алі.

Без відповідей і покарань

Сьогодні і Санпітер, і Фоменко повернулися до України. У коментарі Забороні дружина Олександра Санпітера Тетяна сказала, що не знає, як саме звільняли її чоловіка. «Знаю те, що і всі зі ЗМІ — це питання контролював Зеленський», — заявила вона. Сам Олександр Санпітер коментарів не даватиме, уточнила Тетяна.

Заборона звернулася за коментарем до Міністерства закордонних справ, аби вони спростували чи підтвердили наявну в нас інформацію і розповіли, за яких умов звільнили українців, чому лише за три роки та як взагалі підприємці опинилися в Іраку. Втім, у пресслужбі відомства заявили, що «зазвичай додаткової інформації, крім оприлюдненої офіційно, про такі випадки не надають».

Калашніков і Савин, які, ймовірно, організували схему з незаконним продажем зброї, зараз перебувають на волі. Олег Калашніков і далі працює у Державній фіскальній службі, де відповідає за боротьбу з незаконним переміщенням наркотиків і зброї.

А Савин став співзасновником міжнародного благодійного фонду «Земля дітей». Щоправда, жодної інформації про фінансовий стан справ цього фонду немає. Та і знайти інформацію про його діяльність в інтернеті теж не вдається.

Також Савин балотувався до парламенту від партії «Опозиційна платформа – За життя» на позачергових виборах народних депутатів у 2019 році. 

Cкріншот з сайту Центральної виборчої комісії
Cкріншот з сайту Центральної виборчої комісії

Втім, не пройшов.

Сподобався матеріал?

Підтримай Заборону на Patreon, щоб ми могли випускати ще більше цікавих історій