Укркомнагляд або закон про цензуру: Кому він треба?
Контроль над інтернетом – це те, над чим українська влада активно працює щонайменше останніх півтора роки. Укази президента, непублічні листи від СБУ провайдерам з «рекомендаціями» блокувати певні сайти, драфт-постанови Кабміну про зобов’язання провайдерам встановлювати «чорні коробочки СБУ», а тепер – законопроект 6688, який пропонує все з переліченого узаконити.
Одна з небезпек законопроекту 6688 – зобов’язання провайдерів встановлювати технічне обладнання, вимоги до якого пропишуть Держспецзв’язку спільно з СБУ. Така система давно уже працює в Росії (обладнання СОРМ) і дає можливість масового стеження за інтернет-користувачами, аналізу сайтів та програм, якими вони користуються, а в деяких випадках – навіть можливість читати персональну переписку.
Коли з’явилися «закони 16 січня», які мали значно менше загроз для інтернет-свободи, ми назвали їх диктатурою. Зараз депутати спільно з СБУ сподіваються, що «схаваємо». Але прикриватися лозунгом «у нас війна» для обмеження наших прав можна до якоїсь розумної межі. Встановлювати інтернет-цензуру і систему технічного тотального стеження за інтернет-користувачами під прикриттям «захисту від кібератак» – не пройде.
Автори і лобісти законопроекту 6688 або не розуміють, про що говорять, або відверто маніпулюють. Система блокування сайтів ніяк не допоможе захистити критичну інфраструктуру від кібератак. Про це вже багато висловились спеціалісти і з Українського кіберальянсу, і з Інтернет Асоціації України, і з приватних компаній, які професійно займаються захистом від кібератак.
Досі в Україні переважно працює правило: хто контролює контент на ТБ – той виграє вибори. Останнім же часом виборці все більше йдуть онлайн, і війна за них поступово переходить у війну за контроль інтернету. І її можна вести чесно, приваблюючи користувачів потужним якісним контентом, а можна як звикли – використовуючи адмінресурс. В такому разі в чиїх руках вплив на силовиків – той і визначає, які сайти можна заблокувати чи шантажувати блокуванням.
Якщо закрити очі і уявити, що ті, хто зараз при владі, – дуже хороші і чесно-чесно використовуватимуть блокування сайтів тільки щоб боротись з усім поганим (а нам же нема причин думати, що вони будуть зловживати, ага), – то уявімо, що в країну вертаються умовні януковичі (що не є аж таким нереальним сценарієм) і починають використовувати ці механізми для боротьби з тим, що є поганим у їхньому розумінні. Даючи владі інструменти цензури, ми завжди рубаємо гілку, на якій сидимо.
Але що ж робити, якщо в інтернеті є справді погані сайти, на яких закликають до повалення державної влади чи посягання на територіальну цілісність? Є цивілізований спосіб, якщо на сайті справді порушується закон. Перш за все правоохоронні органи мають спробувати зв’язатись з адміністраторами сайту, більшість з яких публікують свої контакти, з вимогою видалити цей контент. Якщо відгуку від адмінів сайту немає – можна звернутися до хостинг-компанії, яка обслуговує сайт, які, у разі порушення закону, відключають сайти. Ще варіант – звернутися до компанії, яка надає домен (адресу сайту), яка також у разі порушень законів чи певних правил може відключити сайт.
Якщо і хостер, і реєстратор домену відмовляються співпрацювати, тоді за рішенням суду (не плутати зі слідчим суддею) можна просити інтернет-провайдерів заблокувати сайт. Але і такі ситуації мають бути в порядку виключення, коли справді є порушення закону, і справді іншим способом не виходить цю інформацію зняти. А не формувати реєстри з тисячами сайтів до блокування і органом контролю й покарань за прикладом Роскомнадзору.
Ці доступні зараз способи боротись шкідливим контентом онлайн українські силовики майже не застосовують, натомість хочуть суперповноважень цензорів інтернет-контенту.
Якщо почати забороняти щось, що нам не подобається в інтернеті, – потім буде неможливо зупинитися. Сьогодні депутат Іван Вінник, співавтор 6688, аргументує його потребу тим, що медіа транслюють парад «ДНР». Завтра ж у списку тих, хто підриває обороноздатність держави, дуже швидко опиняться журналісти, які розслідують корупційні схеми високопосадовців в оборонній сфері. Дорога від першого до другого дуже коротка – лише два читання у Верховній Раді і підпис Президента під законопроектом 6688.
