Тихі воєнні пейзажі та трупи. Як молодий фотожурналіст шукає умиротворення під час війни в проєкті «Спокій та мир»

у «Рівні цензури»

У рубриці «Рівень цензури нульовий» Заборона публікує роботи одного фотографа, художника або колективу. В них показано історії, що не суголосні з масовою культурою або наражаються на цензуру в ЗМІ та соціальних мережах. У цьому випуску — проєкт фотографа Георгія Іванченка про умиротворення природи й життя на тлі війни. Автор поєднує фотографії воєнних пейзажів із кадрами з моргу та рядками Книги Екклезіястова.


23-річний Георгій Іванченко з села під Бородянкою став фотожурналістом від першого тижня повномасштабного вторгнення. До цього він вивчав журналістику у ЛНУ. На початку великої війни він підтримував вогонь у бочках на залізничному вокзалі у Львові, куди прибували тисячі біженців, розливав чай та розвантажував гуманітарку. Щойно звільнили Київську область, Георгій повернувся у рідні терени, де знімав перші репортажі з Бородянки. Згодом, працюючи на деокупованих і прифронтових територіях, він почав фіксувати незвичні пейзажі.

«Мене цікавила пустота та спокійна, тиха картинка. Така дуже мовчазна, як кадри “Ма” у фільмах Хаяо Міядзакі. Проміжок у просторі, який дарує споглядачу свободу і створює нові душевні переживання, ідеї та сенси, дає відпочити від постійного інтенсивного руху».

У фотосерії «Спокій та мир» Георгій поєднує заспокійливі пейзажі війни зі Слобожанщини та Донеччини із яскравими та насиченими смертю фотографіями роботи судмедекспертів на Донеччині. 

«Судмедексперти — це команда з трьох людей: Євген (47 років) з 22-річним стажем, випускниця університету Вікторія (25 років) і Марина з 10-річним стажем роботи у морзі.

Мене вразила постійна невимушена посмішка Євгена. На моє запитання, чи звик він до запаху, він відповів: «До якого запаху?»

Вікторія вправно володіє скальпелем. Вона з легкістю встромляє ніж у грудну клітку померлого зі словами: «А, пане Євген, ножі як по маслу. Це ви нагострили?»

Марина ж розтинає болгаркою череп, зашиває і миє тіло, прибирає після розтину та готує тіло до поховання і передачі рідним.

В той день у них було три цивільних тіла. Молодий хлопець та два старих чоловіки: «Суїцид. Смерть від хвороби. Смерть від старості».

Фотографії тихих пейзажів і щоденної роботи судмедекспертів Георгій переплітає з цитатами з Книги Екклезіястова, або Проповідника

«Читаючи рядки з неї, я зрозумів, що вже чув їх у театрі “ДАХ” на перформансі дуету Mariia&Magdalyna у 2022 році. Перформанс Надії та Марусі щоразу змушував мене плакати. Коли я чув рядки з Книги Екклезіястова, моє обличчя кам’яніло, а по щоках котились сльози. Я був нічим. Це дуже глибоко в мене зайшло тоді і продовжує заходити зараз вже з новою, власною інтерпретацією слів Проповідника в моєму тихому візуальному проєкті. Я відчув, що вони ідеально пасують один одному».


«Я є повсюди, та мене складно відчути чи побачити.
Багато хто прагне мене,
та не всі розуміють, який я можу бути.
Моє єство — одвічність,
яка запечатана в дереві,
в степу,
в землі,
і часто поруч зі мною стоїть,
поки йде світ сонця,
— смерть».

Георгій Іванченко

17 Я сказав був у серці своєму: Судитиме Бог справедливого й несправедливого, бо для кожної справи є час, і на всяке там діло.
18 Я сказав був у серці своєму: Це для людських синів, щоб Бог випробовував їх, і щоб бачити їм, що вони як ті звірі,
19 бо доля для людських синів і доля звірини однакова доля для них: як оці помирають, так само вмирають і ті, і для всіх один подих, і нема над твариною вищости людям, марнота бо все!…

Книга Екклезіястова, або Проповідника, 3:17-19

Для всього свій час, і година своя кожній справі під небом:
час родитись і час помирати, час садити і час виривати посаджене,
час вбивати і час лікувати, час руйнувати і час будувати,
час плакати й час реготати, час ридати і час танцювати,
час розкидати каміння і час каміння громадити, час обіймати і час ухилятись обіймів,
час шукати і час розгубити, час збирати і час розкидати,
час дерти і час зашивати, час мовчати і час говорити,
час кохати і час ненавидіти, час війні і час миру!

Книга Екклезіястова, або Проповідника, 3:1-8

7 І знову я бачив марноту під сонцем:
8 Буває самотній, і не має нікого він іншого, сина чи брата у нього нема, та немає кінця всьому зусиллю його, і не насититься око багатством його, і він не повість: Та для кого дбаю і позбавляю добра свою душу? Марнота й оце, і даремна робота воно…
9 Краще двом, як одному, бо мають хорошу заплату за труд свій,
10 і якби вони впали, підійме одне свого друга! Та горе одному, як він упаде, й нема другого, щоб підвести його…
11 Також коли вдвох покладуться, то тепло їм буде, а як же зогрітись одному?
12 А коли б хто напав на одного, то вдвох вони стануть на нього, і нитка потрійна не скоро пірветься!

Книга Екклезіястова, або Проповідника, 4:7-12

6 Сій ранком насіння своє, та й під вечір хай не спочиває рука твоя, не знаєш бо ти, котре вийде на краще тобі, оце чи оте, чи обоє однаково добрі.
7 І світло солодке, і добре очам сонце бачити,
8 і коли б людина жила й довгі роки, хай за всіх їх вона тішиться, і хай пам’ятає дні темряви, бо їх буде багато, усе, що надійде, марнота!

9 Тішся, юначе, своїм молодецтвом, а серце твоє нехай буде веселе за днів молодощів твоїх! І ходи ти дорогами серця свого й видінням очей своїх, але знай, що за все це
впровадить тебе Бог до суду!
10 Тому жени смуток від серця свого, і віддаляй зле від тіла твого, бо й дитинство, і рання життєва зоря то марнота!

Книга Екклезіястова, або Проповідника, 11:6-10

4 Хто знаходиться поміж живих, той має надію, бо краще собаці живому, ніж левові мертвому!
5 Бо знають живі, що помруть, а померлі нічого не знають, і заплати немає вже їм, бо забута і пам’ять про них,
6 і їхнє кохання, і їхня ненависть, та заздрощі їхні загинули вже, і нема вже їм частки навіки ні в чому, що під сонцем тим діється!…

7 Тож іди, їж із радістю хліб свій, та з серцем веселим вино своє пий, коли Бог уподобав Собі твої вчинки!
8 Нехай кожного часу одежа твоя буде біла, і нехай на твоїй голові не бракує оливи!
9 Заживай життя з жінкою, яку ти кохаєш, по всі дні марноти твоєї, що Бог дав для тебе під сонцем на всі дні марноти твоєї, бо оце твоя доля в житті та в твоєму труді, що під сонцем ним трудишся ти!

Книга Екклезіястова, або Проповідника, 9:4-9

«Рівень цензури нульовий» — це майданчик для відкритого діалогу на складні й табуйовані теми, як-от сексуальність і тілесність, стрес і депресія, війна й ідентичність. Ми не платимо гонорару за публікацію, але допоможемо зробити авторське висловлювання почутим, а також беремо участь у його оформленні. Деталі — тут.