Читаєте зараз
Усі хвалять фільми, що отримали «Оскар». Заборона розповідає, що ще варто подивитися з цьогорічних номінантів

Усі хвалять фільми, що отримали «Оскар». Заборона розповідає, що ще варто подивитися з цьогорічних номінантів

Роман Губа
Кадр із фільму «Юда і чорний месія»

25 квітня в Лос-Анджелесі відбулась 93-тя церемонія нагородження «Оскар». Зазвичай статуетки роздають наприкінці зими – на початку весни, але цього разу церемонію перенесли через пандемію. Фаворитом «Оскару» очікувано стала стрічка «Земля кочівників», режисерки Хлої Чжао — розповідь про долю самотньої жінки, яка залишає свій дім і стає сучасною «номадкою» — однією з тих, хто після втрати будинку чи роботи змушений жити «на колесах» і братися за тимчасові підробітки. Хлої Чжао стала другою в історії жінкою, яка отримала нагороду в номінації «Найкращий режисер».

Але кожен фільм, що потрапив до шорт-листа, уже достойний перегляду. Заборона розповідає про важливі стрічки зі списку номінантів.


«Юда і чорний месія»

Країна: США
Режисер: Шака Кінг
Тривалість: 126 хвилин
Номінації: Найкращий фільм, Найкращий актор другого плану (перемога), Найкращий оригінальний сценарій, Найкраща операторська робота, Найкраща пісня (перемога)

Кінець 60-х років минулого століття, США. Федеральне бюро розслідувань кидає чимало ресурсів на боротьбу з ліворадикальною «Партією чорних пантер». Серед цілей спецслужб — Фред Гемптон, очільник Іллінойського відділення партії. Цей молодий харизматик прагне об’єднати кілька, здавалося б, непоєднуваних міських груп у «Райдужну коаліцію» — спільний рух за соціальні перетворення, спрямований на боротьбу з бідністю, безробіттям та поліцейським свавіллям.

Історію Фреда Гемптона ми бачимо очима чорношкірого інформатора ФБР, дрібного шахрая, який попався на крадіжці авто та уклав угоду з «федералами». Він не поділяє поглядів «Пантер»: його турбує лише власна вигода.

Заснований на реальних подіях, фільм «Юда і чорний месія» є одним із найбільш політичних фільмів цьогорічного «Оскару». Виконавець ролі Фреда Гемптона Деніел Калуя отримав нагороду в номінації «Найкраща чоловіча роль другого плану».

«Суд над чиказькою сімкою»

Країна: США
Режисер: Аарон Соркін
Тривалість: 130 хвилин
Номінації: Найкращий фільм, Найкращий актор другого плану, Найкращий оригінальний сценарій, Найкраща операторська робота, Найкращий монтаж, Найкраща пісня

Ще одна драма про соціальні рухи кінця 60-х у США — навіть Фред Гемптон з’являється тут в одному з епізодів. Назва фільму говорить сама за себе: це драма про групу політичних активістів, яка потрапила до суду через антивоєнні протести під час з’їзду Демократичної партії США. До речі, спочатку «сімка» була «вісімкою», але згодом Боббі Сіла, одного із засновників «Партії чорних пантер», звинуватили в неповазі до суду й кинули в тюрму, тому на лаві підсудних залишилося семеро.

Режисером стрічки виступив Аарон Соркін, для якого це вже друга режисерська робота — раніше він був відомий як сценарист та шоуранер. Для фільму він зібрав видатний ансамбль з Едді Редмейна, Саши Барона Коена, Майкла Кітона, Джозефа Гордона-Левітта та інших відомих акторів. Втім, жодного «Оскару» стрічці не дісталося, хоча вона була номінована в шести категоріях.

«Звук металу»

Країна: США
Режисер: Даріус Мардер
Тривалість: 120 хвилин
Номінації: Найкращий фільм, Найкращий актор, Найкращий актор другого плану, Найкращий оригінальний сценарій, Найкращий монтаж (перемога), Найкращий звук (перемога)

Усе, що є в молодого барабанщика Рубена — це музика та його кохана дівчина Лу, із якою він виступає в метал-дуеті Blackgammon. Спочатку відвалюється музика: Рубен раптово майже повністю втрачає слух. Повернути здатність чути можна завдяки кохлеарним імплантатам, але це дуже дорого: Рубен не може собі цього дозволити. Аби навчитися жити зі своєю хворобою, Рубен їде до спеціального притулку, де не можна залишатися Лу. Втративши все, він опиняється перед складним вибором, де немає правильних чи неправильних шляхів.

Одна з особливостей фільму — можливість почути світ так, як його чує головний герой. Не дивно, що фільм отримав премію «Оскар» за найкращий звук.

«Куди ти йдеш, Аїдо?»

Країни: Боснія і Герцеговина, Австрія, Румунія, Нідерланди, Німеччина, Польща, Франція, Норвегія, Туреччина
Режисерка: Ясміла Жбанич
Тривалість: 101 хвилина
Номінації: Найкращий міжнародний фільм

Мало хто сумнівався, що в номінації «Найкращий міжнародний фільм» переможе данська стрічка «Ще по одній» режисера Томаса Вінтерберга. Але до списку номінантів на міжнародний «Оскар» також потрапив фільм «Куди ти йдеш, Аїдо?» — воєнна драма боснійської режисерки Ясміли Жбанич. Насправді зрозуміти, про що цей фільм, можна завдяки одному з найстрашніших топонімів кінця минулого століття — Сребрениці. У цьому місті армією Республіки Сербської було скоєне масове вбивство понад восьми тисяч боснійських чоловіків-мусульман.

Головна героїня фільму — Аїда, боснійська перекладачка, яка працює на міжнародний контингент ООН. Але в Сребрениці продовжують жити її чоловік та двоє синів. Коли виявиться, що нідерландські миротворці не здатні захистити місцеве населення, Аїда спробує зробити все можливе задля порятунку родини. Стрічка місцями відтворює документальну хроніку тих часів, а один із головних героїв фільму — генерал Ратко Младич, якого Гаазький трибунал засудив на довічне ув’язнення за скоєння геноциду.

«Мінарі»

Країна: США
Режисер: Лі Айзек Чун
Тривалість: 115 хвилин
Номінації: Найкращий фільм, Найкращий актор, Найкраща акторка другого плану (перемога), Найкращий режисер, Найкращий оригінальний сценарій, Найкращий саундтрек

80-ті роки минулого століття, часи «рейганоміки». Родина корейських мігрантів переїжджає до Арканзасу, аби створити ферму — здійснити мрію батька сімейства Джейкоба. Але його дружина Моніка не в захваті від того, що тепер вони змушені жити в трейлері на околиці. У їхнього сина серцева вада, і її лякає життя далеко від цивілізації.

Для догляду за дітьми з батьківщини «виписують» бабусю, мати Моніки. Сунджа не схожа на бабусю в американському розумінні. Вона не готує печива, а натомість любить грати в карти та дивитися телевізор.

«Мінарі» — це розповідь про коріння, родину, хитку національну ідентичність та усе те, що називають «сімейними цінностями». Але неважливо, чи розділяєте ви консерватизм стрічки. Важко не закохатися в бабусю Сунджу, яку зіграла південнокорейська акторка Ю-Юнг Юн. Вона отримала «Оскар» у номінації «Найкраща жіноча роль другого плану».

Сподобався матеріал?

Підтримай Заборону на Patreon, щоб ми могли випускати ще більше цікавих історій