В Україні заборонять Московський патріархат. Цього варто було очікувати — пояснюємо чому

Oleksandr Humeniuk

Рада національної безпеки і оборони України звернулася до уряду та доручила розробити законопроєкт щодо унеможливлення діяльності в Україні релігійних організацій, вплив на які має Росія. В Україні під таку характеристику потрапляє Українська православна церква Московського патріархату (УПЦ МП). Процес її ліквідації може бути тривалим — і через юридичну складність, і через рівень чутливості цього питання. Однак саме рішення РНБО і той факт, що його публічно підтримав президент України Володимир Зеленський, свідчать про серйозність намірів української влади. Заборона розповідає, звідки взагалі зʼявився Московський патріархат та чим він найбільше запам’ятався в українській історії.


Як з’явився Московський патріархат? І чого взагалі він керував українською церквою?

Як і багато інших речей, пов’язаних з Росією, історія створення Московського патріархату на території України розпочалася з анексії. Якщо говорити про православну церкву в Україні, то до появи УПЦ МП в Україні діяла створена ще 988 року Київська митрополія з центром у Києві. Через понад 500 років у межах митрополії створили Руську унійну церкву, однак уже 1687 року Руська церква анексувала та поглинула Київську митрополію. Це підтримав Константинополь, що стало одним із найсуперечливіших рішень у його історії. У 2008 році вселенський патріарх Варфоломій I пояснив тодішнє рішення вимогою історичних обставин і тиском з боку тогочасного правителя Росії Петра I. 

Уже 1721 року Київську митрополію ліквідували як автономну церкву та фактично перетворили на одну з єпархій Московського патріархату. Відбулася також і примусова русифікація церкви, а більшість київських архієпископів стали росіянами. У 1795 році імператриця Катерина II своїм указом офіційно ліквідувала уніатську Київську митрополію та її єпархії.

У XX сторіччі УПЦ МП кілька разів намагалася отримати більшу автономію від РПЦ чи можливу автокефалію [статус помісної церкви як самокерованої, незалежної частини Вселенської православної церкви]. Спойлер — усі спроби виявилися марними.

Вперше це сталося 1918-го на Всеукраїнському церковному соборі, коли ідею автокефалії Української православної церкви підтримало лише 60 людей (ще 150 голосували проти). Того ж 1918 року на Всеросійському церковному соборі ухвалили так зване «Положення про тимчасове Вище церковне управління Православної церкви в Україні», що дозволяло створити в Україні автономну Українську православну церкву. Очолив її тодішній митрополит Київський Антоній. Однак у такому статусі УПЦ проіснувала недовго: 1921 року патріарх Московський ліквідував автономію та змінив її статус на екзархат [особлива адміністративно-територіальна одиниця, закордонна щодо основної церкви]. 

У 1990 році РПЦ скасувала екзархат і заснувала так звану самоврядну Українську православну церкву з правами широкої автономії. Однак це не мало нічого спільного з канонічною автономністю церкви. Фактично за весь час свого існування УПЦ МП ніколи не була незалежною від РПЦ.

У 1992 році УПЦ МП обрала свого нового предстоятеля — митрополит Володимир замінив на цьому посту Філарета. Це сталося, коли частина єпископату під орудою Московської патріархії скликала незаконні збори єпископів, так званий Харківський собор. Саме там і ухвалили рішення усунути митрополита Київського Філарета від предстоятельства в УПЦ. Незгодний з таким рішенням Філарет та інші єпископи, що підтримали його, створили Українську православну церкву Київського патріархату, яка в майбутньому стала основою для відродження Православної церкви України.

У Московського патріархату чимало майна в Україні, зокрема і лаври. Чи все це належить Росії? 

За час свого функціонування в Україні УПЦ МП встигла нажити тут чималу кількість власності (в основному нерухомості). На кінець 2021 року в підпорядкуванні Московського патріархату перебували 12 381 парафія, 260 монастирів та 18 навчальних закладів по всій території України. При цьому одна парафія — це не обов’язково лише церква чи храм: дуже часто для своїх потреб священнослужителі отримують від місцевої влади землю чи нерухомість. Крім цього, Московському патріархату підпорядковуються також і лаври (такий статус мають монастирі з особливим історичним та духовним значенням), зокрема Свято-Успенська Києво-Печерська, Успенська Почаївська та Успенська Святогірська. 

Однак усе це нерухоме майно не можна назвати повноцінною власністю УПЦ МП. От що про це розповідав релігієзнавець Віктор Єленський: «В Україні юридичною особою є громада, монастир, братство, місія і так далі, а не вся церква. Тому переходи [до ПЦУ] не будуть болісними. Є парафія, у парафії є храм, і парафія хоче перейти разом зі своїм храмом. Храм не належить єпархіальному управлінню».

Те саме стосується і лавр, що юридично належать державі, але передані у користування монашим громадам. Ще 2018 року речник Священного синоду, заступник голови Управління зовнішніх церковних зв’язків ПЦУ, архієпископ Євстратій Зоря казав, що принципова позиція тодішнього Київського патріархату в тому, щоби в історичній перспективі українські святині належали до української церкви: «як святині в Росії належать до російської церкви, святині в Румунії — до румунської церкви тощо».

Проросійська позиція УПЦ — не секрет. Які останні події це доводять?

Після рішення РНБО про заборону повʼязаних з Росією релігійних організацій у гру вступила СБУ. Останні тижні в новинах ледь не щодня зʼявляється інформація про обшуки в різних релігійних установах Московського патріархату та знахідки там. 

Так під час обшуків у церквах Московського патріархату на Черкащині знайшли прокремлівську літературу, символіку «Новоросії», пропагандистські брошури та газети. Крім Черкащини, паралельно обшуки провели на об’єктах УПЦ МП у Херсонській, Житомирській, Київській та Волинській областях.

Однак нинішні відкриття про співпрацю та підтримку «русского мира» служителями УПЦ Московського патріархату далеко не перші. У різні періоди новітньої української історії представники цієї церкви вже неодноразово демонстрували своїми діями та словами підтримку саме країни-агресора. Найкраще це стало помітно після початку російсько-української війни у 2014 році й анексії Криму.

Колишній політик та очільник групи «Інформаційний спротив» нині покійний Дмитро Тимчук розповідав про те, яку роль відігравали храми та церкви Московського патріархату у війні, що розпочалася тоді на Донбасі: «Кожен представник УПЦ МП — це маленька пропагандистська мобільна точка. Ми бачили, що храми УПЦ МП були не просто осередками російської пропаганди. Це були склади з боєприпасами, зброєю — фактично перевальні бази для російських військ. Відомі випадки, коли співробітники СБУ затримували священнослужителів УПЦ МП, які навіть очолювали бандформування, що перебували у складі російських військ».

З часом підтримка російських бойовиків та найманців з боку служителів УПЦ МП не згасала. Наприклад, у 2017 році два священники УПЦ МП благословили в Кадіївці полк «козаків» так званої «ЛНР» на війну проти України. 

«У напутній проповіді отець Сергій пояснив, що луганська земля перебуває під покровом Божої Матері, як і сам полк, у який вона явилася 2014 року ще при першому командирі Дрьомову П. Л. через свій образ “Ікону Богородиці Луганської”. І побажав усім “захисникам” кріпості духу, вірності обов’язку та слову, а також перемоги над супостатами, зрадниками Віри Православної, вбивцями мирного населення і руйнівниками російського Донбасу», — розповідали тоді сепаратистські ЗМІ.Керівництво УПЦ МП також час від часу демонструвало свою проросійську позицію. Одним з найяскравіших епізодів став момент, коли у Верховній Раді під час зачитування імен загиблих українських солдатів на Донбасі предстоятель УПЦ МП митрополит Онуфрій не підвівся з місця, як це зробили всі інші присутні. 

Навіть після повномасштабного вторгнення російської армії на територію України у лютому 2022 року представників УПЦ МП продовжують ловити на співпраці з «русским миром». Після розслідування проєкту «Слідство.Інфо» стало відомо, що деякі з храмів Московського патріархату на Сумщині продовжують отримувати гуманітарну допомогу від повʼязаних із Росією фондів. Збором та передаванням допомоги храмам УПЦ МП на Сумщині опікувався російський БФ «Фавор», який також фігурував у публікаціях груп «Збір коштів для Новоросії», «Новоросія і майбутнє русского мира» у «ВКонтакте».

Сподобався матеріал?

Підтримай Заборону на Patreon, щоб ми могли випускати ще більше цікавих історій

Нагору