ВДНГ та інші жертви реконструкцій. Колонка Жені Моляр і Леоніда Марущака

В перших числах лютого на території ВДНГ в Києві почали зносити павільйон №19, який не один рік був місцем проведення фестивалю-барахолки «Кураж». Новини про це одразу ж викликали обурення з боку киян. На місці демонтованої будівлі згодом має з’явитися один з корпусів Президентського університету, де, за задумом Володимира Зеленського, готуватимуть «людей майбутнього». Спеціально для Заборони Женя Моляр і Леонід Марущак, засновники ініціативи «ДЕ НЕ ДЕ», що досліджує методи репрезентації історії у громадському просторі, пояснюють, чому знесення павільйону на ВДНГ взагалі стало можливим та до чого тут вінницький готель «Південний Буг».

Збереження історії чи «покращення»?

Архітектурний комплекс ВДНГ складався протягом майже половини століття і сьогодні репрезентує усе багатоманіття модернізму — від античної патетики павільйонів центральної площі до вишуканої лаконічності легких скляних будівель 1970-х. В пострадянський час деякі споруди «покращили»: гігантський прозорий куб колишнього павільйону механізації сільського господарства (№12) наглухо і надовго затягнули рекламними банерами.

Проте деяким будівлям дійсно пощастило із вдалою реконструкцією. Так, до прикладу, колишній павільйон геології (№15) архітекторка Дана Косміна та дизайнерка Йова Ягер перетворили на сучасну стильну кав’ярню, причому зберегли оригінальний екстер’єр та відповідну стилістику інтер’єру. Торік зусиллями ВДНГ відновили унікальну оранжерею — справжню окрасу комплексу.

Але ось сталося непередбачуване: вперше за історію ВДНГ руйнують павільйон, що активно функціонує! Мова про павільйон №19, який чи не найвиразніше репрезентує ідеї модерністської архітектури після 1955 року, коли набрала силу постанова про боротьбу з архітектурними надлишками. Саме ця будівля відповідає більшості принципів нової архітектури Ле Корбюзьє — вона піднята на опорах над землею, має вільне планування, стрічкове скління та вільний фасад. Прикметно, що авторство 19-го павільйону належить Борису Жежеріну, який проєктував головний павільйон ВДНГ. 

Таке рішення нинішньої команди ВДНГ під керівництвом Євгена Мушкіна стало великою несподіванкою. Саме ця команда зарекомендувала себе як фахових та ефективних управлінців. Комплекс останні роки переживає справжнє відродження, приділяючи увагу збереженню культурної спадщини. Влітку 2021 року на ВДНГ представили мистецький проєкт «Виставка», що осмислює історико-культурну цінність комплексу та наголошує на важливості збереження та актуалізації його цілісності. Сучасні художники та художниці досліджували історію та особливу естетику кожного павільйону, створивши тематичні художні роботи. 

Художник Даніїл Немировський вивчав історію та сучасність павільйону №19 і створив графічний диптих під назвою «Дефіцит і вітрина». В радянський період в павільйоні Товарів народного споживання показували новинки найрізноманітніших побутових речей, однак придбати щось з асортименту було неможливо. Останнім часом, відтоді, як в 19-му павільйоні діяв «Кураж», на благодійних барахолках нерідко з’являлися предмети побуту радянського періоду, котрі тепер вже можна було придбати як стильний вінтаж. Приклад такої символічної трансформації був дуже показовим, а сам павільйон №19 — одним із найвідвідуваніших. Допоки його не почали руйнувати…

Офіційною причиною знесення павільйону є його реконструкція для будівництва нового Президентського університету. Тобто фактично відбувається руйнування будівлі важкою технікою, а детального проєкту та плану забудови немає. Замовники — керівництво ВДНГ та архітектор проєкту Юрій Молочко — переконують, що відбувається реконструкція.

Очевидно, варто більш детально розібратися з чинною дефініцією «реконструкції» та загрозами, які вона несе для спадщини, що збереглася — це допоможе краще зрозуміти, чому її так полюбили хвацькі забудовники.

Лазівки

Будівництво об’єкта архітектури — як нове, так і реконструкція, реставрація чи капремонт — регламентує, зокрема, закон «Про регулювання містобудівної діяльності». Мова у ньому в тому числі йде про проєктну документацію, затвердження якої — завжди тривкий процес. Забудовники нерідко наражаються на протидію громадськості, що інколи призводить до відкритого протистояння та навіть непогодження проєктної документації. Тому забудовники вирішили трохи переписати під себе деякі сталі норми, щоб здавалося, ніби так воно має бути по закону. Такі зміни, наприклад, зачепили тлумачення терміну «реконструкція» в державних будівельних нормах (ДБН).

У 2014 році набрали чинності нові норми держбудівництва, де у визначенні реконструкції з’явилися згадки про «зміну геометричних розмірів та/або функціонального призначення» об’єкту будівництва, а також уточнення про те, що реконструкція передбачає «повне або часткове збереження елементів опорних конструкцій». Саме такі зміни дають забудовникам більше поле для маніпуляцій.

Та все ж реконструкція залишається видом будівельних робіт, що потребують відповідного погодження. І тут на поміч недоброчесним містобудівникам приходить інша лазівка — підготовчі роботи до реконструкції.

Згідно з порядком виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженим відповідною постановою Кабінету міністрів України, підготовчі роботи можуть передбачати знесення будівель і споруд, а також видалення зелених насаджень. При цьому, аби розпочати підготовчі роботи, забудовникам достатньо подати повідомлення про їхній початок до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю.

З повідомленням про початок підготовчих робіт довкола об’єкта реконструкції зводять будівельний паркан. За парканом починаються «підготовчі роботи» з використанням важкої спецтехніки, яка цілеспрямовано руйнує об’єкт реконструкції. Пізніше перевірчий орган може навіть зробити припис з накладенням штрафу. Але на той момент у забудовника вже є акт, в якому може йтися про те, що в ході підготовчих робіт зносили міфічні прибудови, а також були виявлені значні дефекти в опорних конструкціях, які не сумісні з життям об’єкта реконструкції. Це дає забудовнику підставу провести повний демонтаж об’єкта — в цілях безпеки. Забудовник знову може заплатити штраф за роботу важкої техніки без погодження, але на той момент модерністський об’єкт реконструкції перетвориться на майданчик для нового будівництва, для якого вже є готовий та майже погоджений проєкт.

Вінницька схема

Жертвою таких пілотних реконструкцій, наприклад, став вінницький модерністський готель «Південний Буг» (1971). Ще до «покращень» ДБН місто у 2018 році підготувало інвестиційний проєкт, в рамках якого готель отримав нового власника. Той вичікував три роки, а потім розпочав зухвале знесення готельного комплексу. Будь-яких погоджених проєктів реконструкції забудовник не мав — було лише повідомлення про початок підготовчих робіт, зареєстроване 29 березня 2021 року в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва. 

Департамент архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради погодив «підготовчі роботи», але не взяв до уваги той факт, що «підготовчі роботи, визначені будівельними нормами, стандартами та правилами, можуть виконуватися замовником після набуття права на земельну ділянку відповідного цільового призначення», про що йдеться у вже згаданому порядку виконання підготовчих та будівельних робіт.

Земельну ділянку під готелем передали у власність забудовнику лише через два місяці — 28 травня 2021 року. Рішення про це ухвалила Вінницька міська рада, яка ніяк не хотіла помічати, що на той момент ресторан готелю вже демонтували. А ще через два місяці забудовник повідомив міськраду, що в процесі демонтажу «прибудови» до готелю виявили дефект в опорних конструкціях головного корпусу. Тож, згідно з технічним висновком, він отримав рекомендації провести повний демонтаж готелю, на місці якого з’явиться вже зовсім новий об’єкт.

Так Вінниця втратила найбільший інфраструктурний модерністський об’єкт, на місці якого задовго до демонтажу забудовник презентував нове будівництво житлового комплексу. Та чи стане вінницька схема тотальною для України і для павільйонів ВДНГ зокрема?

В Києві активістська боротьба за збереження модерністської спадщини безперервно триває вже останні 5-7 років. Постійно з’являються відомості про черговий демонтаж, реконструкцію або «покращення», котрі обурюють небайдужих киян. Вони висловлюють своє незадоволення у різний спосіб: наріканнями в соціальних мережах, вуличними акціями, зверненнями до пам’яткоохоронних інституцій тощо.

«Тарілка на Либідській» та «Квіти України» вважаються історіями успіху, і в обох процесах, крім згуртованої спільноти, активну участь брали народні депутати. За «Тарілку» свого часу постійно заступався колишній депутат Сергій Лещенко. А у боротьбі за «Квіти» головував Мітя Гурін. Саме йому вдалося домогтися памяткоохоронного статусу для «Квітів» у рекордно короткий термін. Проте одна справа захистити спадщину від знахабнілого забудовника, а зовсім інша — стати на шляху амбітних планів Офісу президента. Навряд чи хтось із депутатів на таке зважиться.