Від Хмельниччини до Хливнюка: як змінилася пісня «Ой у лузі червона калина…» за цілі епохи визвольної боротьби

• Пісня «Ой у лузі червона калина…» вже вкотре стала народним символом боротьби українського народу проти загарбників.
• Вона з’явилася ще за часів козацтва, але за понад 300 років зазнала суттєвих змін.
• Ділимося історією музичного твору, що об’єднав у собі аж три епохи визвольної боротьби українського народу.

Наприкінці лютого 2022 року, після початку повномасштабної війни Росії проти України, лідер гурту «Бумбокс» заспівав на Софіївські площі гімн січових стрільців «Ой у лузі червона калина…». У виконанні Андрія Хливнюка пісня стала справжнім хітом у соцмережах і не лише в Україні, а й у всьому світі. Зрештою нею зацікавився навіть легендарні музиканти з Pink Floyd, які разом з Хливнюком випустили свою версію пісні, що вже буквально за кілька днів потрапила на верхівку світових чартів.

Заборона розповідає історію пісні, що протягом віків була і залишається народним символом українців у боротьбі з ворогами.

Ой у лузі червона калина: історія гімну української боротьби

7 квітня 2022 року, вперше за 28 років, всесвітньо відомий гурт Pink Floyd  презентував пісню за мотивами гімну українських січових стрільців «Ой у лузі червона калина…» спільно з лідером українського гурту «Бумбокс» Андрієм Хливнюком.

Саме завдяки Хливнюку пісня-символ визвольної боротьби набула для українців нового значення і популярності. Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну музикант, який вступив до лав територіальної оборони ЗСУ, виконав її на Софіївській площі а капело.

Ще до історичної прем’єри версії від Pink Floyd, у соцмережах завірусилася інша версія виконання Хливлюка в обробці південноафриканського музиканта The Kiffness.

Більшість українців знають цю пісню як гімн українських січових стрільців, але її історія сягає ще XVII століття, а саме часів гетьманства Богдана Хмельницького. Слова «Ой у лузі червона калина…» спочатку були останнім куплетом козацької пісні «Розлилися круті бережечки»:

Гей, у лузі червона калина,
Гей, гей, похилилася.
Чогось наша славна Україна,
Гей, гей, засмутилася.
А ми ж тую червону калину,
Гей, гей, та піднімемо,
А ми ж свою славну Україну,
Гей, гей, та розвеселимо.

Існує аж цілих дві версії, як ця пісня зрештою стала гімном легіону УСС. Згідно з першою версією, у 1914 році режисер львівського театру «Руська Бесіда» Степан Чарнецький поставив трагедію «Сонце Руїни» про гетьмана Дорошенка, але фінальну пісню замінив на «Розлилися круті бережечки». Щоправда, він змінив геть увесь текст, окрім останнього куплету. Також Чернецький підкорегував мелодію. Вистава мала успіх, а слова пісні підхопила галицька молодь і в другій половині 1914 року її почали виконувати на заходах, які організовували січові стрільці.

За іншою версією, у серпні 1914 року у Стрию її вперше почув чотар [командир взводу] УСС Григорій Трух. Він додав до куплету козацької пісні ще три строфи та навчив співати її своїх бійців. Вважається, що саме завдяки Труху пісня стала такою, як ми її знаємо: замість «славних козаченьків» у тексті з’являються «наші добровольці».

У 1991 році український композитор Богдан Сапелюк зробив аранжування твору, поєднавши мотиви «Ой у лузі…» Степана Чарнецького та «Наливаймо, браття, кришталеві чаші» Віктора Лісовола. Так гімн УСС перетворився на один з основних символів пам’яті українського народу про запеклу боротьбу з ворогами за свою землю, незалежність та свободу.

Раніше Заборона розповідала про запропоновані «слугами народу» законопроєкти щодо зміни тексту Державного гімну України.