Війна переноситься на територію РФ. Росію чекають нові диверсії в прикордонних з Україною областях? Та чи має РФ ресурси для захисту кордону, коли її армія тут?

21 травня зі сторони українського кордону на територію Бєлгородської області зайшла група військових з Російського добровольчого корпусу та Легіону «Свобода Росії». Експерти вважають диверсію та зокрема її розповсюдження на Росію новим етапом війни. Разом з ними Заборона розібралася, як диверсантам вдалося обійти ешелоновані оборонні споруди, якими так хизувалася місцева влада РФ, чи зможе російська армія прикривати кордон, коли вона майже повністю залучена в Україні, та чи може ДРГ захопити ядерний об’єкт так само, як окупанти зробили це в Енергодарі.

За проривами кордону РФ стоять РДК та Легіон «Свобода Росії». Розбираємося детальніше, хто це

Після того, як стало відомо про вхід військових формувань з України на територію РФ, офіційні представники ЗСУ та Міністерства оборони повідомили, що українці не беруть участі в операції. Відповідальність за прорив російського кордону взяли на себе два військових формування: Російський добровольчий корпус (РДК) та Легіон «Свобода Росії» (ЛСР).

РДК був створений у серпні 2022 року, увійшовши до складу Інтернаціонального легіону ТрО України. Хоча офіційно структура РДК з’явилася у 2022 році, його засновники воюють на стороні ЗСУ з 2014 року. Після анексії Криму та початку війни на Сході Україні більшість з комбатантів РДК вступили до лав різних добровольчих батальйонів (зокрема таких як «Правий сектор» та «Донбас»). Основу організації складають етнічні росіяни, які проживають на території України чи інших європейських країн. Члени військового формування, як правило, дотримуються ультраправих поглядів. 

Чисельність військового формування РДК невідома, однак в інтерв’ю DW комбатант корпусу на позивний «Кардинал» сказав про те, що угруповання здатне виконувати завдання ротного рівня (в ЗСУ рота налічує до 150 людей).

Легіон «Свобода Росії» (ЛСР) був створений у березні 2022 року. Як і РДК, ЛСР входить до Інтернаціонального легіону ТрО України. На відміну від РДК, ЛСР — нова структура. Її ядро, за інформацією представників легіону, складають російські та білоруські військовослужбовці, що перейшли на сторону України після повномасштабного вторгнення, в тому числі після перебування в українському полоні.

ЛСР більша за РДК. За інформацією з відкритих джерел, станом на грудень 2022 року Легіон налічував близько 500 осіб. Також повідомлялось про те, що бійці Легіону мають власну артилерію та навчені використовувати західні протитанкові ПЗРК NLAW.

Одним з головних публічних представників формування є колишній російський депутат Ілля Пономарьов. У 2014 році він був єдиним депутатом Державної думи РФ, який проголосував проти анексії Криму. Згодом Пономарьов емігрував до США, а у 2016 році отримав українське громадянство та переїхав до Києва.

На відміну від РДК, ЛСР важко віднести до одного напряму політичного спектра. Ось як схарактеризував ідейні погляди ЛСР Пономарьов: «У підрозділі немає ідеології, що переважає. Перевага [Легіону] в тому, що вона [ідея] не ліва і не права, не ліберальна і не консервативна, а об’єднана лише ідеєю протидії агресії».

Влада Бєлгородщини стверджує, що кордон захищений оборонними спорудами. Але диверсанти, судячи з усього, пройшли повз без великих зусиль. Як так?

Якщо коротко, це сталося через повільну реакцію армії РФ і неприкритий кордон. 

У ніч з 21 на 22 травня бійці РДК та ЛСР почали диверсійну операцію з проникнення на територію РФ. Як повідомляли російські пропагандисти, 21 травня прикордонні населені пункти Бєлгородської області були обстріляні з артилерії.

Судячи з відео, що публікувалося в соціальних мережах та ЗМІ, окрім піхоти до операції був залучений один танк та декілька броньованих автомобілів. Менше ніж за добу РДК та ЛСР повідомили про те, що їм вдалось звільнити від путінського режиму н.п. Козинка та село Гора-Поділ. Також було повідомлено про початок штурму н.п. Грайворон, що розташований за 8 кілометрів від українсько-російського кордону — це найглибша точка проникнення військ на ворожу територію (а також центр розміщення ядерної зброї РФ). 

Ізраїльський військовий експерт Давид Гендельман пояснює швидкість та успішність прориву насамперед успіхами розвідки: «Розвідка встановила слабкі місця на протяжному та неоднорідно прикритому кордоні, і удару було завдано саме у слабкому місці. З російського боку ми бачимо недостатню кількість сил і засобів для зриву такої атаки, брак координації між ЗС РФ, Прикордонною службою, ФСБ, Росгвардією. І уповільнену та слабку реакцію загалом — як військову, так і медійну».

Російські угруповання перетнули кордон Брянської та Бєлгородської областей, але не займали територію. Чому? І навіщо потрібні подібні операції?

Для досягнення одразу кількох цілей.

Військовий експерт та колишній військовий льотчик Роман Світан у коментарі Забороні припускає, що операція виконала одразу три завдання: 

1) інформаційна кампанія з демонстрації РДК та ЛСР як потужного військового формування;

2) заява про себе як про політичну силу і драйвера внутрішніх змін у РФ;

3) відтягування у Бєлгородську область військових резервів, які могли бути залучені на Сході України.

Співрозмовник Заборони, ізраїльський військовий експерт Ігаль Левін, стверджує, що основне завдання операції полягало в примушенні росіян перекинути на Бєлгородщину додаткові сили: «Це був рейд. Вони робляться з різними цілями: виявити вогневі точки ворога, перевірити його реакцію, резерви, знищити техніку, захопити полонених тощо. Плюс це дозволило перетягнути частину російських військ на утримання цих рубежів».

Давид Гендельман зазначає, що, на його думку, важливішим за військову складову диверсії є її пропагандистський меседж: «Головна мета акції у Бєлгородській області — пропагандистська, аналогічно акції у Брянській області у березні, але зараз було залучено більше сил. Таких сил не вистачить на утримання району та оголошене створення «смуги безпеки»; це рейдові дії: зайшли, навели шуму і вийшли. Таким чином демонструється нездатність Росії захистити кордони, створюється паніка серед населення та тиск на громадську думку і політичне керівництво».

Які слабкі сторони армії РФ виявили диверсії антипутінських угрупувань (і як ними скористатись під час контрнаступу)?

Їх можна поділити на три умовні категорії.

Нестача особового складу для прикриття кордону 

Диверсії бійців РДК та ЛСР на території Росії підтвердили неспроможність військових РФ контролювати протяжний кордон з Україною. Цей фактор може відіграти серйозну роль у майбутньому плануванні подібних (або ще більших) операцій — особливо ефективних як відвертальний фактор під час контрнаступу української армії. 

Австрійський військовий аналітик Томас Тайнер стверджує, що під час війни високої інтенсивності для захисту території армії РФ потрібно приблизно 300 комбатантів на кілометр. Враховуючи вже наявну нестачу у живій силі тільки на фронті, РФ матиме критичний дефіцит особового складу вздовж кордону з Україною. Теоретично і за позитивних обставин прорив кордону може призвести до глибшого просування антипутінських російських формувань і довшого утримання ними об’єктів різного призначення. Це має призвести до передислокації залученої у війні живої сили на російську територію, що, своєю чергою, оголить вразливі місця російської оборони на українській території. 

«В майбутньому нас, швидше за все, чекає щось подібне у Курській або Брянській області, куди російські корпуси [що воюють на стороні ЗСУ] підуть вже в більшому складі. Коли вони зберуть [кількість особового складу] від батальйону і вище, це може бути широкомасштабний захід, — розповідає Роман Світан. — У Брянській області поряд [за 10 кілометрів] з кордоном [розташоване] Климове — великий склад військової техніки. Далі, за 40 кілометрів від кордону, місто Клинці — російська база, практично хаб. Захід на глибину 50 кілометрів в Брянську область дозволить цим військовим формуванням там базуватися і розпочати подальші рухи та бойові дії зі звільнення Росії». 

Незахищеність ядерної інфраструктури

Окрім військових баз у Брянській області, диверсії з боку РДК та ЛСР оголили ще одну потенційну проблему РФ — неприкритість місць зберігання ядерної зброї, зумовлена інфраструктурною обмеженістю РФ та складністю розосередження ядерних снарядів. Всього за 5 кілометрів від Грайворона, який в травні зайняли РДК та ЛСР, розташована база 12-го Головного Управління Міноборони Росії та військова частина 25624, яка є сховищем ядерної зброї. Потенційне захоплення військового об’єкта — ще один великий медійний туз. 

Неефективність оборонних споруд

Проведення диверсії також поставило під сумнів надійність та працездатність ешелонованих оборонних споруд та траншей, на які було виділено мільярди рублів. Судячи з усього, РДК та ЛСР не мали труднощів з їх подоланням (влада Бєлгородської області стверджує, що лінія захисту розташована глибше, а побудувати лінію оборони у місці заходу військових РДК та ЛСР не змогли через постійні обстріли).
Вже згаданий Томас Тайнер стверджує, що ефективність споруд та траншей (на кшталт «зубів дракона») залежить не тільки від самих споруд, а й від особового складу, який має дислокуватися за ними. Це відсилає до першої проблеми — дефіциту живої сили.