Читаєте зараз
Вісім років тому почалася АТО. Як айтішнікі та аграрії за цей час виросли в Армію Світла

Вісім років тому почалася АТО. Як айтішнікі та аграрії за цей час виросли в Армію Світла

Ivan Chernickin

14 квітня 2014 року офіційно розпочалася АТО на окремих територіях Луганської та Донецької областей.

Лише півтори місяці минуло з перемоги Революції Гідності. Ще не всіх жертв знайшли, не всіх встигли оплакати. Харків, Запоріжжя, Київ та насправді усі міста України билися з антимайданом так, ніби відчували: Росія тільки й чекає нагоди роздерти нас на шматки, тож будемо битися, аби зберегти країну… А за роки доведеться битися за шкільні підручники вже на іншому рівні.

Чи змінився світ за вісім років? Не дуже. Чи змінилися українці за вісім років? Не дуже. Те, що приголомшує іноземців, було в нас завжди: любов до своєї родини, внутрішня свобода та відданість землі, за яку без роздумів віддамо життя. А софт та хард скілс — того ми швидко навчаємось. Бо ще у 2014 році ми почали захищати світ від рашизму, от тільки тоді світ не дуже це розумів.

Заборона в фотографіях розповідає історію: з чим йшла Україна на антитерористичну операцію і що ми маємо зараз.


Війна в незалежній Україні розпочалася не 24 лютого 2022 року: після бомбардувань, зґвалтувань, масових вбивств, яких вже не прикрити ‘ви всьоврьоті’, Росії вірять тільки росіяни. Цей вид жорстокості назвуть колись російською жорстокістю.

Втім, є дві стадії народженої в інфікованій ненавистю та заздрістю країні-бульбашці війни.

Перша була настільки малоочікуваною, що в неї взагалі мало хто повірив. Росія готувалася давно та по всіх фронтах: військовому, логістичному, ментальному та пропагандистському. Пам’ятаєте: сепаратисти, республіки, розп’яті українськими націоналістами хлопчики, ‘вежливые люди’, ‘зеленые человечки’, ‘ополчение Новороссии’, ‘не смешите наши Искандеры’, ‘народ Донбасса’, ‘бандеровский режим’.

 З усього цього лишилися тільки два останні — бо маски з рашистів зняті. Й нинішня стадія нарешті добралася до останньої матрьошки й показала, що та є маленькою й жалюгідною; такою, що прикривається тілами без імені, унітазами та міфами; що зверху перефарбована, але порожня всередині.

12 квітня, в День космонавтики (якого б не було взагалі без репресованого житомирянина Сергія Корольова), президент країни-терористки Володимир Путін повторив легенду про захист російськомовного населення та геноцид Донбасу.

«Продовжувати терпіти геноцид населення республік Донбасу було неможливо. У Києві спеціально вирощували неонацистську поросль, а зіткнення з Москвою було неминучим, питання було лише у часі, коли це станеться. Тому, реалізуючи спецоперацію в Україні, Росія вживає заходів для забезпечення власної безпеки», — пояснив доктрину воєнний злочинець Путін.

Міф про геноцид народу Донбасу легко розбивається о статистику. Кількість жертв серед цивільних різко знизилася після підписання мінських угод та припинення активної фази конфлікту.

За даними ООН, з 14 квітня 2014 року по 30 вересня 2021 року зафіксувано 3095 випадків загибелі цивільних осіб, пов’язаних з війною (1841 чоловік, 1065 жінок, 102 хлопчика, 50 дівчаток і 37 дорослих, чию стать ще не вдалося встановити). З урахуванням 298 загиблих на борту рейсу MH17 «Малайзійських авіаліній» 17 липня 2014 року, загальна кількість випадків загибелі цивільних осіб, пов’язаних з конфліктом, становить щонайменше 3393. Кількість випадків поранення цивільних осіб оцінюється в більш ніж 7000.

Скільки Росія вбила українців з початку повномасштабного вторгнення у 2022 році, не знає ніхто, бо обстріли не припиняються, ситуація на тимчасово окупованих територіях невідома, а доступу до багатьох зруйнованих містечок у рятувальник та правоохоронців фізично немає.

Втім, щодня, незважаючи на жах та нелюдську жорстокість, ми, українці, стаємо ще ближче до Перемоги.

Сподобався матеріал?

Підтримай Заборону на Patreon, щоб ми могли випускати ще більше цікавих історій

Нагору