Вода в Дніпрі більше не придатна для пиття. Розповідаємо, чому так сталося та як змінити ситуацію

Ртуть, цинк, мідь і ще 158 хімікатів знайшли вчені у водах Дніпра у червні 2021-го. Це офіційні дані державних органів, які доводять, що стан річки катастрофічний. У ній не можна купатися — не кажучи вже про те, щоби пити звідти воду. Заборона розповідає, чому Дніпро сьогодні в такому стані та як це змінити.

Водна катастрофа

29 червня Рахункова палата опублікувала новину «Екологічний стан річки Дніпро катастрофічний — у поверхневих водах виявлений 161 забруднювач». У воді знайшли нікель, мідь, цинк, отрутохімікати, залишки ліків і ще низку всього, що незворотньо призводить до хвороб і загибелі тварин, риб, мікроорганізмів, а в деяких випадках і людей.

Поки експерти вивчали проби води, Дніпро цвів. Річка й сьогодні вкрита зеленими водоростями, смердить, а риба в ній спливає на поверхню вже мертвою. Власне, це чи не найкраще свідчення того, що у воді перевищений рівень хімікатів, каже Забороні член Правління Всеукраїнської екологічної асоціації «Зелений світ» Олексій Хавратенко. Коли водорості вкривають поверхню води, усе живе задихається, адже кисень не проходить крізь зелену товщу.

Заборона звернулася за коментарем щодо стану води й планів з відновлення Дніпра до Державного агентства водних ресурсів України та Державної екологічної інспекції. Телефоном коментувати ситуацію там відмовилися, а відповідь на інформаційний запит ми ще не отримали.

Бізнесу — гроші, людям — стоки

«Коли питають, чому в Дніпрі брудна вода, я завжди наводжу приклад із кримінальною справою, у якій фігурував Дмитро Шипко, очільник Державної екологічної інспекції в Дніпропетровській області», — каже співзасновник громадської організації SaveDnipro Артем Романюков. Команда активістів із 2017 року моніторить стан довкілля й те, як в Україні впроваджують екологічні реформи.Історії із Шипком уже два роки, але вона показова, впевнений Романюков. Очільник обласної екоінспекції пов’язаний з другим за величиною забруднювачем річки в Дніпропетровській області. Виявляється, Дніпровський металургійний завод не очищував свої стоки самостійно, а передавав цю частину робіт фірмі «Найс». Вона ж, замість того, аби працювати з нечистотами, просто зливала їх у Дніпро. За рік фірма викидала в річку 46 мільйонів кубометрів неочищених стоків. Коли екоінспекція, яку очолював Шипко, приходила з перевіркою, жодних порушень в діяльності компанії не бачили. Зрештою Шипка спіймали на хабарі в тисячу доларів, відкрили кримінальне провадження за цим фактом, однак його так і не покарали — справа розвалилася. Він і досі очолює регіональну екоінспекцію.

«Великі підприємства використовують подібні схеми по всій Україні. Це вже не кажучи про побутових забруднювачів, як-от водоканали, які роблять це на законних підставах. Також забруднюють воду й пересічні люди, але у загальній масі це, певно, один відсоток шкоди», — каже громадський активіст.

У 2019-му в Дніпро лише в межах Києва скинули 723,2 млн кубометрів стічних вод, з яких 40% були неочищеними. Більш ніж половина — це скиди промислових підприємств.

На думку Романюкова, проблема в тому, що всі звертають увагу на забруднення, коли безпосередньо «лайно виливається з труби» й невідомо, з чиєї провини. А мало б бути не так. Правоохоронці та екоінспекція мають встановлювати факти порушень і регулярно моніторити ситуацію, знаходити винуватців і вимірювати збитки.

«Навіть якби згаданий Шипко був доброчесним, не певен, що він зміг би нормально виконувати свої обов’язки, — припускає Романюков. — Сьогодні є планові перевірки, про які підприємства знають. Вони зобов’язані подавати звіти про те, скільки нечистот скинули у воду. І вони це роблять. Але хто рахує реальні обсяги? Це потрібно робити в реальному часі. Так, як роблять із контролем якості повітря: на очищувальні труби ставлять вимірювачі, які фіксують поточний стан справ. Потім цифри можна порівняти з тими, що підприємство вказує у звіті».

Якщо ж не змінити підходи, то все лишиться, як є: екоінспекції або закриватимуть очі на порушення через корупцію, або їх просто не пускатимуть на підприємства. У такому випадку фахівці складають відповідний протокол про недопуск і на цьому справа завершується, а нечистоти продовжують зливати в річки.

Ціна порятунку Дніпра

Якщо десять років тому вода з Дніпра мала статус технічної — її можна було прогнати крізь фільтр і спокійно готувати їжу — то сьогодні вона непридатна для вживання взагалі, каже Хавратенко.

«Лиха наробила активна забудова наближених до Дніпра міст, — вважає еколог. — В містах стає менше відкритих територій, де могли б збиратися опади, що підживлюють річки. На території Києва цей процес взагалі не працює: зелень знищують, а будинки зводять. Через це температура зростає, виникають торнадо, зсуви ґрунту. Разом з вихлопними газами автомобілів усе це впливає на стан річок».

Процеси, які відбуваються з Дніпром, Олексій Хавратенко називає «демографічною катастрофою». Адже українцям просто немає звідки брати воду, крім як із Дніпра. Аби змінити ситуацію, на думку фахівця, недостатньо просто посилити контроль за викидами стоків чи діяльністю окремих людей.

Потрібно на рівні держави змінювати підходи до соціально-економічного розвитку. Вкладати кошти й зусилля в розвиток невеликих міст і сіл, аби люди не стікалися в мегаполіси поблизу Дніпра. Завдяки цьому підприємства не будуть зосереджені біля річки, забудова не ущільнюватиметься, люди не купуватимуть автівки, аби добиратися до роботи за десятки кілометрів. А ще необхідно збільшувати прибережні захисні смуги річок. Зараз розмір ділянки, на якій не можна просто взяти й звести умовний завод — сто метрів.

«А має бути мінімум 500 чи більше — залежно від рельєфу та діяльності підприємства», — наголошує Хавратенко.

У Рахунковій палаті констатували: з роками стан Дніпра лише погіршується. І якщо так піде далі, річку доведеться очищувати повністю. Наразі з держбюджету за чотири роки витратили 4,2 млн, аби зарадити катастрофі. За ці кошти провели моніторинг стану природи в басейні річки та вивчали, як можна розвивати екологічний менеджмент. Аби боротися з водоростями, річку зариблюють — заселяють мальками, товстолобиками, які з’їдають водорості й фільтрують воду у такий спосіб. Очищується вода й самостійно — завдяки течії. Втім, очевидно, що цього недостатньо.

У Рахунковій палаті вважають: якщо не змінювати підходи, на повне очищення знадобиться майже 8,5 мільярдів гривень. А з огляду на те, що 80% води українці отримують саме з Дніпра, ці витрати стануть неминучими.