Як відбувається тестування на тваринах, які є альтернативи, та як обрати етичну косметику - Заборона
Читаєте зараз
Врятувати кролика Ральфа: що таке cruelty-free, як відбувається тестування на тваринах та як визначити етичну косметику?

Врятувати кролика Ральфа: що таке cruelty-free, як відбувається тестування на тваринах та як визначити етичну косметику?

Врятувати кролика Ральфа: що таке cruelty-free, як відбувається тестування на тваринах та як визначити етичну косметику?

Останні два тижні в мережі обговорюють короткометражный мультик Save Ralph, який за два тижні тільки на ютубі подивилися понад сім мільйонів разів. Головний герой — скалічений кролик Ральф, який працює тестувальником косметики. Мультфільм зачіпає проблеми тестування косметики на тваринах та співвідношення потреб людини із мільйонами життів лабораторних кроликів, щурів, мишей, морських свинок тощо. 

Журналістка Заборони Поліна Вернигор розібралася, чому взагалі косметику тестують на тваринах, які є альтернативи та як визначити, які з продуктів на полиці в магазині — cruelty-free (так називають продукцію, яку не випробовують на тваринах).


Чому косметику тестують на тваринах?

Тому що це частина досліджень для перевірки безпеки медичних препаратів, косметики, побутової хімії для споживачів. Тобто в результаті цих досліджень стане зрозуміло, що станеться, якщо та чи інша речовина потрапить людині на шкіру, в око, а також якщо людина її проковтне або вдихне.

Тварини біологічно дуже схожі на людей. Фактично ДНК мишей схожа на нашу ДНК на 98%. До того ж тварини схильні до багатьох проблем зі здоров’ям, з якими стикаються й люди — раку, діабету, серцевих захворювань тощо.

Водночас тварини мають більш короткий життєвий цикл, ніж люди. Тому їхній організм може вивчатися впродовж усього їхнього життя й навіть декількох поколінь. Це дає науковцям змогу відстежувати вроджені хвороби та реакцію організму з цими хворобами на препарати та речовини. Так можна визначити протипоказання до застосування ліків або косметики.

Протест проти випробувань над тваринами біля штаб-квартири бельгійської фармацевтичної компанії Janssen, підрозділу Johnson and Johnson / Берсе, Бельгія, 14 лютого 2013 року

Хто придумав тестування на тваринах?

Достеменно невідомо. Тварин використовували впродовж усієї історії біомедичних досліджень. Давньогрецькі вчені-лікарі Арістотель та Ерасістрат (IV століття до нашої ери) проводили експерименти на живих тваринах. Так само у II столітті до нашої ери грецький лікар Гален проводив експерименти на тваринах, щоби поглибити розуміння анатомії, фізіології, патології та фармакології. 

Вважається, що в XII столітті арабський лікар з Іспанії Ібн Зухр (Авензоар) першим почав випробовувати на тваринах ліки та різні методи хірургічних процедур перед застосуванням на людях. Здебільшого тварини від таких експериментів помирали.

Попри жорстокість таких методів, тестування на тваринах тривалий час було дійсно необхідним компонентом розвитку медицини та фармакології. У 1937 році в США створили препарат «Еліксир сульфаніламід». Один із компонентів препарату був отруйним для людини, але головний фармацевт і хімік компанії не знав про це. Випуск препарату на ринок призвів до масового отруєння — тоді загинуло понад сто людей. На той час тести на тваринах не були обов’язковими, тому виробник «Еліксиру» не проводив їх. 

Громадський резонанс, викликаний цим інцидентом, призвів до прийняття Федерального закону про харчові продукти, ліки й косметичні засоби 1938 року, який вимагає проведення випробувань на безпеку для ліків, харчових продуктів, косметики та побутової хімії на тваринах, перш ніж їх почнуть продавати.

Працівник ветеринарної лабораторії / 1950-ті роки

Як саме тестують на тваринах?

На лабораторних кроликах, мишах, морських свинках і щурах проводиться кілька інвазивних тестів. Вони можуть включати:

  • Тести на подразнення шкіри й очей: хімічні речовини втираються в поголену шкіру або їх капають в очі тваринам без знеболення.
  • Тести на харчові реакції: тварин примусово годують дозами хімічних речовин. Такі тести можуть тривати декілька тижнів або навіть місяців. 
  • Тести на «смертельну дозу»: тварин змушують ковтати велику кількість хімікатів, щоби визначити дозу, яка спричиняє смерть.

Чи є якісь альтернативи?

Є. Загалом, результати тестування на тваринах не завжди максимально точні, адже тварини часто по-іншому реагують на деякі хімікати. Тобто в деяких випадках успішні тестування на тваринах взагалі не можуть гарантувати безпеку для людини.

Є альтернативи, пов’язані з випробуваннями на клітинах, подібних людським — їх вирощують в лабораторіях. Вчені навіть навчилися робити з них тривимірні моделі людських органів, які можуть забезпечити більш реалістичний спосіб тестування — особливо лікарських засобів.

Також можна тестувати на натуральних людських тканинах — їх жертвують добровольці або лікарні. Такий спосіб більш актуальний у виявленні реакцій на компоненти косметики та побутової хімії.

Зоозахисниця Сесілія Хеннессі протестує проти тестування на тваринах продукції американської компанії Procter and Gamble / Огайо, США, 14 липня 2001 року

Ще один метод — комп’ютерне моделювання та відтворення частин тіла й органів. Наразі існують комп’ютерні моделі серця, легенів, нирок, шкіри, органів травлення та опорно-рухового апарату. У цих моделях закладена вся інформація про ці органи та дані про реакції. Тож так можна проводити віртуальні експерименти: комп’ютер на основі наявних даних обчислюватиме результати впливу речовин на ці органи.

Найпростіший спосіб — дослідження на людях. Лунає трохи моторошно, бо перед очима постає картинка з фільму жахів. Такий спосіб можна використовувати дійсно не в усіх випадках. Але в інших випадках сучасні технології та наявні знання про людське тіло можуть зробити такі випробування безпечними для людей. Звісно, у цьому випадку ніхто не втиратиме крем в око того, на кому його тестують. Але, наприклад, можливі алергічні реакції на шкірі таким чином виявити можна. Те ж стосується і мийних засобів: не обов’язково голити кролика і натирати його речовиною. Достатньо нанести декілька її крапель на шкіру живій людині, які свідомо на це погодилася.

Співробітники косметичної компанії The Body Shop у костюмах Божевільного Шляпника та кроликів під час фотосесії до 20-річчя компанії. Фотосесія присвячена боротьбі проти випробувань косметики на тваринах / Дублін, Ірландія

Косметика cruelty-free — органічна?

Не обов’язково. Про органічність продукції може свідчити лише її склад. Cruelty-free — це саме про методологію тестування. Так само помилково cruelty-free косметику вважають веганською — вона дійсно може бути веганською, якщо в її складі немає інгредієнтів тваринного походження. Тобто продукт може не тестуватися на тваринах, але мати в складі бджолиний віск або желатин — тоді він не є веганським.

Як із цим в Україні?

В Україні тривалий час тестували косметику на тваринах. Але 20 січня 2021 року Кабмін затвердив новий регламент для косметичних засобів. Він передбачає заборону випробування косметики на тваринах, а також розширює перелік заборонених до використання в косметичній продукції інгредієнтів. Але ці норми почнуть діяти лише через 18 місяців після ухвалення — тобто в липні 2023 року. До цього часу у виробників є можливість перейти на альтернативні методи дослідження своїх продуктів. 

Як зрозуміти, що косметика не тестується на тваринах?

Є декілька способів. Перший — на пакуванні продукції може бути відповідний сертифікований логотип із зображенням кролика. Усього таких логотипів три: Leaping Bunny, PETA (Beauty Without Bunnies) та Choose Cruelty Free. Проте цей спосіб має свої прогалини: наприклад, щоби друкувати на пакуванні логотип, бренд має заплатити — у локальних виробників на це просто може не бути грошей. Тобто вони могли отримати сертифікацію, але інформацію про це вам доведеться шукати або в написах маленьким шрифтом на етикетці, або на сайті компанії.

Другий спосіб — перевірити інформацію в інтернеті. Є декілька ресурсів, які збирають інформацію про тестування косметики відомих брендів: 

Leaping Bunny
Cruelty-Free International 
Choose Cruelty Free
PETA’S Beauty Without Bunnies

У деяких із цих ресурсів є навіть свої додатки на телефон — це значно спростить процес вибору етичних продуктів під час шопінгу. Але й тут є проблема: локальних українських брендів там майже немає.

Ну й ще один спосіб — найочевидніший, але найбільш затратний — написати бренду листа й прямо запитати та попросити надати відповідну сертифікацію. Спочатку можете спробувати написати на офіційну сторінку бренду в соцмережах. Якщо відповіді не буде, шукайте на сайті електронну адресу та пишіть туди. Якщо й це не принесе результатів — скоріш за все, у компанії просто немає такої сертифікації, а отже, етичною її вважати не можна.

Нагору