Вступ до ЄС: чим можуть поділитися з Україною інші кандидати на членство

Markiian Oliiarnyk
Україна — кандидат на вступ до ЄС
  • Після отримання статусу кандидата на Україну очікує складний і тривалий етап переговорів щодо кожної сфери співпраці з ЄС.
  • Туреччина має статус кандидата на членство ще з 1999 року, утім переговорний процес фактично призупинений через слабкий інститут демократії у країні.
  • Серед претендентів також є чотири балканські країни, з яких до вступу найбільше наблизилися Чорногорія. 

23 червня 2022 року лідери країн-членів Європейського Союзу надали Україні та Молдові статус кандидатів на членство. До цього відповідну резолюцію ухвалив і Європарламент. Так офіційно розпочинається процедура приєднання, наступним етапом якої мають бути переговори. Аби якнайкраще до них підготуватися, Європейська комісія надала Києву свої рекомендації щодо законодавчих ініціатив, які необхідно прийняти найпершими. Ігнорування матиме дзеркальну відповідь.

Заборона розповідає про те, чим важливий статус кандидата на вступ до ЄС, а також про досвід інших країн-претендентів, як у них проходить переговорний процес.


Процедура вступу до ЄС: що дає статус кандидата

Статус країни-кандидата не дає автоматичного права на вступ до ЄС. Але з нього фактично починається процес набуття членства. Для Європейського Союзу такий проміжний етап необхідний для того, аби окреслити проблемні місця у нормативній та законодавчій базі країни, що хоче вступити до блоку. Разом зі статусом кандидата країна-претендент отримує і конкретний перелік рекомендацій, яких дій потрібно вжити, аби пришвидшити вступ і полегшити переговорний процес для обох сторін.

А для самої держави-кандидатки отримання такого статусу означає перехід партнерських відносин з Євросоюзом на зовсім інший рівень: від обіцянок та порад до конкретних вимог та зобов’язань. «У нас була перспектива економічної інтеграції, політичної асоціації, однак перспективи вступу до ЄС не було. Статус кандидата — це перехід до політики розширення, визнання перспективи вступу України до ЄС, і у Брюсселі будуть трактувати нас в контексті наших двосторонніх відносин як майбутніх членів ЄС», — пояснив BBC радник віцепрем’єрки з європейської та євроатлантичної інтеграції України Іван Нагорняк.

А ще для кандидатів на вступ певною мірою відкривається скарбничка ЄС, оскільки стратегія передвступу передбачає такі інструменти як фінансова допомога. Грощі можуть надаватися через гранти, інвестицію або технічну підтримку. «Україна зі статусом кандидата може отримати набагато більше інвестицій, оскільки є визначеність, що ця країна стане членом ЄС. Тобто будуть стабільні правила, правова держава та боротьба проти корупції», — зазначив старший аналітик Центру «Стара Європа» Лео Літра.

Прем’єр-міністр Денис Шмигаль виділив ще декілька важливих переваг статусу кандидата на членство в ЄС для України:

  • підготовка до членства передбачає завершення всеохопної трансформації та реформування всіх сфер життя держави за підтримки та під наглядом Єврокомісії;
  • повноправна участь у програмах та ініціативах ЄС майже на одному рівні з державами-членами. Як країна-кандидат, Україна отримала ширші можливості, аби її голос був почутий під час формування політик Євросоюзу;
  • наближення бізнес-клімату до умов та стандартів, як у країнах ЄС (звісно ж, після перемоги над Росією);
  • зміна сприйняття України у контексті збору коштів на відновлення: члени ЄС ставитимуться до таких інвестицій не як до післявоєнної відбудови третьої країни, а як до інвестування в добробут потенційного майбутнього члена європейської родини.
Євроінтеграція України. Фото: Кабінет міністрів України

П’ять країн-кандидатів на членство: особливості переговорів

Україна разом з Молдовою стали шостою та сьомою країнами-кандидатами на приєднання до ЄС. До цього політика розширення ЄС переважно концентрувалася на державах Західних Балкан: Чорногорії, Сербії, Північній Македонії та Албанії. Окремо варто згадати кейс Туреччини, яка вже понад 23 роки має статус кандидата, але переговорний процес щодо вступу зайшов у глухий кут.

Важливо: процес переговорів з країною-кандидатом передбачає окремі перемовини щодо узгодження її законодавства з нормативно-правовими актами ЄС, які ще називають доробком Європейської спільноти. Для кожного претендента доробок розбивається на окремі розділи (зазвичай на 35), кожен з яких стосується конкретних галузей співпраці. 

Туреччина

Заявку на вступ до тодішнього Європейського економічного співтовариства (згодом перетворилося на Європейський Союз) Туреччина подала ще у далекому 1987 році. Але європейці зі статусом не поспішали і надали його лише через 12 років, у 1999-му.

В цілому Туреччину можна назвати особливим випадком в історії розширення ЄС, оскільки від самого початку євроінтеграційного процесу Анкари деякі країни з засторогою ставилися до турків. Вони виходили з оцінки потенційних конфліктів, до яких може призвести збільшення ролі Туреччини у Європі на тлі кіпрської кризи, що триває ще з 1970 років.

З усім тим, у жовтні 2005 року процес розпочався, поступово приймаючи розділ за розділом, але не без проблем. Вже у вересні 2006 року після процедури скринінгу було встановлено, що Туреччина не досягла достатнього прогресу у сферах свободи вираження поглядів, прав нацменшин, корупції та насильства щодо жінок.

Наприкінці того ж року просування переговорів ще більше сповільнилося, коли турки відмовилися виконувати додатковий протокол Анкарської угоди від липня 2005 року: Туреччина мала визнати Республіку Кіпр як єдину владу на острові, а також як частину ЄС. На основі цього Єврорада вирішила не відкривати переговори щодо восьми розділів і зазначила, що переговори по вже відкритих розділах не можуть бути закриті до застосування цього протоколу.

У 2016 році ЄС вирішив активніше просувати процес переговорів щодо набуття членства Туреччиною на тлі міграційної кризи. Країна тоді фактично стала щитом для Європи від навали біженців з країн Близького Сходу, які тікали від загострення війни у Сирії та активізації бойовиків ІДІЛ. Утім вже у червні-2018 Єврорада вирішила заморозити переговорний процес, оскільки Туреччина так і не просунулася вперед у питанні демократії, верховенства права та захисту основоположних прав та свобод.

Так, наразі з 35 розділів доробку Євроспільноти, необхідних для завершення процесу приєднання, було відкрито лише 16. Один розділ, який стосується сфери науки та досліджень було тимчасово закрито ще у 2006 році.

Євроінтеграція Туреччини. Фото: Європейська комісія

Північна Македонія

Північна Македонія подала заявку на вступ до ЄС у березні 2004 року, а в грудні 2005 року отримала статус кандидата. Попри очевидний прогрес у правовій та економічній інтеграції, країна й досі томиться у залі очікування. 

Європейська комісія ще з жовтня 2009 року неодноразово рекомендувала розпочати переговорний процес про приєднання країни до блоку, але рішення постійно блокувала Греція. А все через суперечку між країнами щодо назви (у цей час Північна Македонія називалася просто Македонією, як і історичний регіон у Греції). 

Конфлікт із греками фактично поставив на паузу євроінтеграційний процес у країні. А це, своєю чергою, підірвало демократичні інститути та розв’язало руки уряду Ніколи Груєвського для узурпації влади. Етнічні відносини між албанцями та етнічними македонцями також поступово погіршувалися, що відзначалося регулярними інцидентами.

У 2015 році у Македонії настала глибока політична криза: були оприлюднені подробиці злочинів уряду Груєвського, серед яких прослуховування населення, підкуп суддів, маніпуляції на виборах та замовчування політичних убивств. Криза завершилася позачерговими виборами: до влади прийшли опозиційні сили, це дозволило розблокувати переговори з Грецією. Новий уряд пішов на болісні поступки грекам, погодившись змінити назву країни на Північну Македонію заради подальшого розвитку на шляху до ЄС. Як з’ясувалося, євроінтеграція тісно пов’язана з внутрішньою стабільністю в країні і слугує найважливішою гарантією підтримки етнічного миру з албанською меншістю.

Переговорний процес щодо приєднання Північної Македонії до ЄС розпочався лише у березні 2020 року, майже через 15 років після отримання статусу кандидата.

Євроінтеграція Північної Македонії. Фото: Європейська комісія

Чорногорія

У 2006 році чорногорський парламент проголосив незалежність від Державного союзу Сербії та Чорногорії. А через два роки нова країна вже подала заявку на членство в ЄС.

Чорногорія вважається найбільш наближеною до членства серед країн-претендентів. Статус кандидата вона отримала дуже швидко — у 2010 році, а процес приєднання розпочався у червні-2012. За десять років переговорів Чорногорія змогла відкрити усі 35 розділів. Три з них довелося тимчасово закрити, а по двох нема чого приймати.

У березні 2021 року представник Чорногорії на переговорах з ЄС оголосив, що країна прагне виконати усі вимоги до 2025 року. Мають бути впроваджені реформи, що стосуються, зокрема, верховенство права, корупції, державного управління та свободи вираження поглядів. Також країна повинна буде показати, що інтегровані європейські норми не просто закріплені на папері. Треба буде довести, що вони вдало функціонують і забезпечують силу інститутів держави та демократії.

Окрім того, Чорногорія ще з 2002 року в односторонньому порядку використовує євро як свою валюту. Таким чином, вона може стати першою країною, яка приєднається до ЄС, вже використовуючи основну валюту блоку.

Євроінтеграція Чорногорії. Фото: Європейська комісія

Сербія

Шанси Сербії на приєднання до блоку стають дедалі примарнішими. Країна отримала статус кандидата у 2012 році, через рік розпочався переговорний процес, проте суттєвого прогресу у реформуванні серби не досягли. Особливо євроінтеграція сповільнилася після 2017 року, коли президентське крісло зайняв проросійський політик Олександр Вучич.

На тлі відсутності ключових реформ деякі країни-члени ЄС, зокрема Франція та Нідерланди, стали більш скептично ставитися. До того ж у самій країні з кожним роком збільшується частка проросійських євроскептиків, які не бачать майбутнє своєї країни у Євросоюзі.

У 2020 році, у розпал пандемії COVID-19, президент Сербії заявив, що його країна потребує нового методу переговорів. ЄС такий метод схвалив, він набув чинності у січні наступного року. Це дозволило сербам у пришвидшеному режимі відкрити дві з трьох груп розділів доробку спільноти.

Проте у 2022 році переговори знову призупинилися через позицію Сербії щодо війни Росії з Україною та запровадження санкцій проти агресора — Вучич відмовився підтримувати санкційну політику Брюсселя. Європарламент ухвалив резолюцію: позиція Сербії завдає шкоди процесу її вступу до ЄС. Перед Белградом поставили вимогу: аби продовжити процес приєднання Сербія має визнати Косово.

Євроінтеграція Сербії. Фото: Європейська комісія

Албанія

Офіційну заявку на членство в ЄС Албанія подала у 2009 році. Тоді Єврокомісія постановила, що країна має досягти необхідного рівня відповідності критеріям, був наданий список з 12 пунктів.

У жовтні 2012 року Єврокомісія переглянула своє рішення і рекомендувала надати Албанії статус кандидата за умови завершення ключових реформ у сфері судочинства та державного управління, а також законодавчих повноважень парламенту. Зрештою, новий статус країна отримала лише через два роки.

Вже у 2018 році Європейська комісія порекомендувала Єврораді розпочати переговорний процес про приєднання, однак паралельно Албанія мала розвивати реформу системи правосуддя, ухвалити новий закон про вибори, посадити корумпованих суддів і забезпечити захист прав для грецької меншини.

Європейська рада не поспішала з ухваленням рішення. Особливо активно процес затягували Франція та Нідерланди, які наполягали на реформуванні самого ЄС, а не на його розширенні. Цією ситуацією намагалися скористатися албанські політичні еліти на чолі з прем’єр-міністром Еді Рамою. Вони звинувачували в усіх провалах державного управління нерішучість західних лідерів. Утім розхитати суспільну думку їм не вдалося: за приєднання до ЄС виступали рекордні 97% албанців.

У березні-2020 офіційно розпочався переговорний процес. Станом на червень 2022 року в Албанії триває процедура скринінгу законодавства, як і в Північній Македонії.

Євроінтеграція Албанії. Фото: Європейська комісія

Раніше Заборона розповідала про резолюцію Європарламенту щодо зміни процедури ухвалення рішень стосовно важливих питань, зокрема скасування права вето під час голосування за санкційну політику ЄС.

Сподобався матеріал?

Підтримай Заборону на Patreon, щоб ми могли випускати ще більше цікавих історій

Нагору