Фотограф Роман Москаленко і повоєнна Київщина в проєкті «Омела»

«Я дивився на місто, а на мене у відповідь дивився хтось чужий». Воєнна Київщина, гранати у стінах і опудала у фотографіях Романа Москаленка

Повернувшись до Києва з Хмельницької області у квітні 2022 року, фотограф Роман Москаленко зробив серію знімків, яку об’єднав у проєкт «Омела» — портрет воєнного Києва, який, за словами автора, допоміг йому зрозуміти, що війна — це зафіксований на фото факт, а не плід його запаленої свідомості. Ось ці фотодокументи і коментар самого автора.

Омела — напівпаразитичний кущ. Він витягує життя з дерев та рухається далі, поки його не знищать. Його експансіоністська сутність — це спосіб існування. Їдучи в машині, я бачив за вікном сотні хворих дерев. Я вивів нехитру паралель: омела нагадувала мені Росію.

24 лютого я виїхав з Києва до Броварів. Сирена та хаос на дорозі все ще не змушували повірити, що це війна. Розбомблена військова частина на в’їзді в місто одразу привела до тями. 

На початку березня 2022 року, коли російські танки були за 10–15 кілометрів від Києва, ми з родиною перебралися в Хмельницьку область. Відсутність постійного зв’язку у сільській місцевості, неможливість знати, що відбувається і як там близькі, наклала свій відбиток. Тікати від штилю подій допомагала фотокамера. У мене завжди було відчуття, що я не маю права не знімати. 

Після повернення до Києва у квітні минулого року було неможливо не помітити, що з містом щось не так. Я дивився на місто, а на мене у відповідь дивився хтось чужий. Кожний сантиметр нового життя нагадував про очікування — зі страхом чи надією в очах. 

«Омела» намагається передати один з ракурсів життя у місті під час війни, відчуття тривожності очікування, все ще захопленого привидом минулого.

«Я був на краю прірви, але з того часу зробив великий крок уперед», — старий анекдот, який викарбувався у моїй фотографії та найкраще описує психологічний стан під час зйомок. Моя памʼять про місто не збігалася з реальністю перед очима. Фотографія виступила доказом, що я ще не зʼїхав з глузду.

Разом з містом назавжди змінювались і люди. Страх, втрата рідних, депресія поруч із самотністю. Безліч причин перетворювали людей, викарбовували їхнє нове «я». 

Бачити страждання інших було і є важливою частиною нового життя. Кожного дня пам’ятати ціну, що платиться за твоє життя, та ніколи не мати права забути про це.

Про автора:

Роман Москаленко — київський художник та фотограф. Роман народився в Києві у 1992 році. Він художник-самоучка, який займається фотографією понад 10 років. У своїй фотопрактиці Роман досліджує специфічні відносини між міським і приміським середовищем, співіснування і зіткнення в ньому людини й дикої природи, відчуження природи, простору і часу. Його роботи демонструвалися в Україні, Польщі, Великобританії, США та Канаді. У 2013 році видавець ALTPress з Лос-Анджелеса випустив його перший журнал Traces.