Читаєте зараз
Обійти національний шатдаун: як молоді IT-фахівці повернули інтернет тисячам казахстанців

Обійти національний шатдаун: як молоді IT-фахівці повернули інтернет тисячам казахстанців

Coda
Обійти національний шатдаун: як молоді IT-фахівці повернули інтернет тисячам казахстанців

Під час масових протестів у Казахстані в січні 2022 року влада вимкнула інтернет. Мільйони людей залишилися без зв’язку. Але група молодих експатів вивела тисячі людей у мережу за допомогою системи VPN. Партнери Заборони з видання Coda розповідають, як це сталося.


Нарікбі Максут звик до постійного шквалу повідомлень: у нього понад 60 тисяч підписників у Telegram і майже 20 тисяч — в Instagram. Тому, коли його телефон раптом замовк, він зрозумів, що щось не так.

«Спочатку я подумав, що вони просто заблокували інтернет, але вони буквально вимкнули його, — говорить Максут, IT-фахівець з Нідерландів. — Тоді я почав панікувати».

У січні на батьківщині Максута, в Казахстані, пронеслася хвиля протестів. Усе почалося з підвищення цін на скраплений газ, але незабаром вимоги демонстрантів стали політичними. З Нідерландів він уважно стежив за подіями, які шокували весь світ, вів прямі трансляції в Instagram з друзями, які брали участь у протестах, підтримував зв’язок із родичами.

Потім влада Казахстану вимкнула інтернет. Протягом п’яти днів місцеві жителі залишалися майже без зв’язку — а іноді і зовсім без нього. В історії Казахстану це стало першим таким випадком, але з точки зору закону всі телекомунікації в країні перебувають у руках уряду, і вимкнення інтернету було абсолютно легальним кроком. І якщо в деяких регіонах країни користувачі могли частково залишатися онлайн, то жителі Алмати зіткнулися з повним шатдауном: не працював провідний і мобільний інтернет, а іноді навіть стаціонарний телефонний зв’язок.

Однак потім Максут і його друзі довели всьому світу, що вимкнення інтернету — все популярнішу тактику авторитарної влади в усьому світі — можна пережити. Успіх цих програмістів, які зуміли за кілька днів підняти майже 40 серверів в умовах обмеженого бюджету, — прекрасний приклад проблеми, з якою стикаються режими старої школи, такі як у Казахстані: технологічно підкований середній клас, що володіє навичками для боротьби з цифровими інструментами авторитаризму. За оцінками Максута, що базуються на даних про відвідуваність Telegram, за час п’ятиденного вимкнення група надала доступ до додатка від 300 до 500 тисячам осіб.

IT в Казахстані як острівець свободи

Як і в Білорусі, де цензуру і вимкнення інтернету також часто використовують для придушення інакомислення, в Казахстані процвітає IT-сектор, фахівці якого працюють у провідних світових технологічних компаніях. Максут, програміст із Booking.com в Амстердамі, зробив пост із закликом до колег у своєму телеграм-каналі, коли побачив, що Казахстан пішов в офлайн. Йому відповіло приблизно 20 громадян Казахстану, які працюють у найкращих технологічних компаніях — від Meta в Лондоні до LinkedIn у Торонто і Google у Цюриху. Усіх їх об’єднувало одне: вони без успіху намагалися зв’язатися зі своїми сім’ями на батьківщині.

Упродовж наступних кількох днів група ентузіастів установила десятки проксі-серверів — спочатку в Telegram, а потім навіть в інтернет-браузерах, таких як Firefox. Максут визнає, що його оцінка кількості користувачів неточна: не в усіх була можливість зібрати дані. Але 19 січня Жарасхан Аман, інженер-програміст, що працює у Facebook у Лондоні, вивчив аналітику Telegram і порахував, що тільки 9 піднятими ним серверами з 4-го до 11 січня скористалися 155 762 юзери з Казахстану.

«Я не очікував такого потоку людей. Дехто з них навіть не знав, що таке проксі», — говорить Аман.

Для вимкнення інтернету в Казахстані влада використала модель «аварійного вимикача» («kill switch»). Коли Максут, Аман та їхня команда зрозуміли, що дійсно є спосіб обійти вимкнення інтернету, вони розробили амбітний план. «У той момент я зрозумів, що ми можемо піти ще далі, — каже Максут. — Масштаб може бути таким, що все місто, все Алмати, повернеться в Telegram».

Звичайно, експерти з інтернет-зв’язку і ті, хто стежить за глобальними вимкненнями інтернету, кажуть, що досягнуте програмістами не масштабується і недоступне для мільйонів низькотехнологічних, повсякденних користувачів інтернету, від’єднаних від мережі під час шатдаунів. Дані лондонської компанії NetBlocks, яка займається моніторингом глобального інтернету, показують, наскільки ефективним було саме це вимкнення: 5 січня інтернет-трафік упав зі 100% до 2%. На наведеному нижче графіку видно, що наступними днями трафік повільно зростав, влада відновлювала з’єднання в певні проміжки часу, а 11 січня зв’язок повністю повернули.

«Звичайно, не можна сказати, що вони забезпечили весь Казахстан зв’язком. Для звичайного користувача це було не просто складно, а надскладно, — говорить Михайло Клімарев, директор Товариства захисту інтернету. — Я нічого не маю проти них, вони чудові хлопці і зробили все саме так, як треба: люди мають проводити такі дослідження. І якби вимкнення продовжувалося, можливо, те, що вони зробили, було б затребуване».

Проте частота глобальних вимкнень інтернету зростає в геометричній прогресії, і Coda поговорила з чотирма програмістами, щоб зрозуміти, як це працює.

Як це працювало

Коли старший інженер-програміст LinkedIn у Торонто Максат Кадиров утратив зв’язок зі своїм братом в Алмати, він вирішив, що час діяти. Він вийшов у прямий ефір в Instagram, сподіваючись знайти спосіб зв’язатися зі своєю сім’єю через краудсорсинг. Дивовижно, але кілька IT-фахівців з Казахстану змогли під’єднатися й повідомити, що чотири або п’ять із їхніх VPN усе ще працюють усередині країни. «Якщо інтернет заблокований, це не повинно працювати, — згадує Кадиров. — Це проти всієї логіки вимкнення інтернету».

Коли Кадиров зв’язався з Максутом, вони та кілька інших фахівців зрозуміли, що у вимкненні є прогалини, якими можна скористатися, — як чорний хід, що все ще відкритий для інтернет-трафіку. Кадиров каже: «Було таке відчуття, що інтернет не вимкнули, а засунули фіранку, через яку все ще пробивається світло».

Кадиров відправився на пошуки всіх портів, які ще працювали, періодично об’єднуючись з іншими. Мережеві комп’ютерні порти діють майже як поштові сортувальні трубки, скеровуючи дані через номер порту туди, куди вони мають потрапити. Протягом кількох годин він вів пряму трансляцію в Instagram, поки вони сканували кілька з більш ніж 65 тисяч наявних портів. Під час прямого ефіру вони виявили п’ять відкритих портів, протестували їх і змогли встановити з’єднання. Пізніше вони дізналися, що деякі порти виявилися випадково відкритими через помилку в застарілому обладнанні Cisco, широко використовуваному казахстанськими операторами зв’язку. Кадиров, Максут та інші використовували ці відкриті порти для підтримки своєї операції та купували сервери в Digital Ocean, Amazon та інших провайдерів на гроші, зібрані краудсорсингом, або на власні кошти.

Обмінюючись інструкціями щодо під’єднання через Telegram, електронну пошту і СМС, члени групи говорили, що не справлялися з потоком запитів. Кадиров каже, що всього за 24 години йому надійшло понад 2 тисячі запитів на доступ до його сервера, які він обробляв по одному. Максуту також постійно приходили запити на доступ: «Вони розходилися як гарячі пиріжки».

Для казахстанців, що перебували за межами країни, повний шатдаун був перевіркою на міцність. Тоді як у міжнародних ЗМІ постійно миготіли повідомлення про хаос, стрілянину і полювання на терористів, СМС і повідомлення перестали доходити до одержувачів. Дзвінки просто не проходили. А майже 19 мільйонів жителів Казахстану проживали інше страхіття: через гучномовці ще радянських часів, установлені в центрах міст, зловісно звучали заклики залишатися в приміщеннях, якомога далі від вікон. По телевізору про новини не розповідали, а показували розважальні програми. Деякі канали і зовсім не працювали.

Протягом наступних п’яти днів періодично відновлювалося під’єднання до інтернету, в деяких випадках це було пов’язано з певними урядовими оголошеннями. Люди знову могли здійснювати дзвінки. Уряд офіційно заявив, що по всій країні йде масова терористична атака, очолювана в основному іноземцями. Влада надала непереконливі докази їхніх заяв, у той час як поліція затримувала і катувала десятки активістів і прихильників протесту.

Що далі?

Думки всередині групи VPN про те, що робити далі, розділилися. Кадиров закрив свої VPN. «Моя позиція полягала в тому, що важливо виступити разом з урядом проти цих терористів. Потім я побачив, що люди почали використовувати мої VPN для Torrent і майнінгу біткоїна. Я сказав: «Спасибі всім, я йду».

Інші, як Максут, не вимикали свої VPN, вважаючи, що якщо в країні дійсно відбувається складна терористична атака, то терористи не будуть чекати, поки він скористається своїм VPN-з’єднанням для зв’язку, тим більше що періодичні вимкнення під час протестів були звичайною практикою в Казахстані протягом багатьох років. У пріоритеті було інформувати людей.

«Люди загинули, тому що у них не було інформації або зв’язку», — говорить Аман, інженер з Лондона. У наступні тижні з’явилися десятки історій про життя в умовах інформаційної порожнечі, коли багато хто продовжував жити, не знаючи про насильство. За повідомленнями ЗМІ, 12-річний хлопчик був убитий шаленою кулею, коли йшов із матір’ю по хліб; чотирирічну дівчинку застрелили — її батько їхав у центр міста зі своїми трьома дітьми й потрапив просто в перестрілку.

«Шатдаун дійсно не приносить ніякої користі, —  говорить Наталія Крапива, технічна юрисконсультка організації Access Now. — Це не допомагає урядам підтримувати безпеку, не допомагає їм підтримувати порядок, не перешкоджає поширенню дезінформації, а навіть навпаки: вимкнення зазвичай пов’язані зі зростанням насильства. Люди залишаються наодинці з тими чутками, до яких вони мають доступ».

Матеріал підготовлений за підтримки «Медиасети»

Сподобався матеріал?

Підтримай Заборону на Patreon, щоб ми могли випускати ще більше цікавих історій