Як партизани допомогли звільнити Київщину від орків: розповідь учасника подій

• У війні проти Росії беруть участь підрозділи Руху опору, які входять до складу Сил спеціальних операцій.
• Вони складаються з людей, більшість з яких до 24 лютого 2022 року займалися абсолютно невійськовими роботами.
• Ці підрозділи працюють як на передовій, так у тилу ворога, створюючи справжній партизанський опір.

У Київській області під час її окупації працювали групи Руху опору Сил спеціальних операцій (ССО). На злагодження підрозділів було обмаль час, тож фактичну підготовку бійцям, більшість з яких у минулому не мали нічого спільного з військовою справою, довелося опановувати безпосередньо у бою. Попри це, вони успішно наводили артилерію Збройних сил України на ворожі позиції та перекривали шляхи постачання підкріплення окупантів.

Заборона розповідає про оборону Київщини зі слів безпосереднього учасника цих подій, командира підрозділу.

Подробиці оборони Київської області від бійця Руху опору ССО

З перших днів повномасштабного вторгнення окупантів до захисту України долучилися бійці Руху опору ССО. Окремі групи були залучені на лінії фронту та у тилу ворога, інші — до партизанської роботи, розповів в інтерв’ю командир одного з підрозділів спецпризначенців.

Основна відмінність між бойовими групами центрів ССО та групами Руху опору у бойовій підготовці особового складу. У центрах ССО — фахові кадри, а у підрозділах Руху опору — люди подекуди абсолютно невійськових професій.

За словами командира, часу на підготовку та злагодження своєї групи у нього було обмаль, але у результаті вдалося зібрати справжню команду. Всі хлопці з його підрозділу були цивільними до повномасштабного вторгнення: хтось мав досвід служби в АТО-ООС, інші — жодної військової підготовки.

«13-го березня ми отримали завдання виїхати в район села Ясногородка [Макарівський район Київської області], закріпитися і здобути максимум інформації про пересування противника та його дії. Ми виходили групою із 17 хлопців. Четверо із них були до цього необстріляні. Частина людей під час першого виходу до кінця не розуміла, як діяти. Утім, на пів шляху під час першого контакту з противником вони зрозуміли практично без слів, що мають робити», — каже командир.

Суть завдання групи полягало в тому, щоб відрізати Ясногородку від сусіднього Мотижина і перекрити ворогу шлях постачання боєприпасів та живої сили.

Під час одного з виходів підрозділу повідомили, що у противника на озброєнні є зенітно-ракетні комплекси «Бук». Вони висунулися для перевірки та визначення координат, але наткнулися на ворожий танк. 

«Вирішили навести на противника артилерію, а після її роботи, зайти на ворожі позиції і добити решту. З артилерією тоді не склалося і ми відійшли. Але на другий день по російських позиціях вдарила арта Нацгвардії. Батальйонно-тактичні групи ворога були розосереджені в районі Ясногородка-Осиково і наша артилерія била їх постійно, але після кожного артнальоту вцілілі росіяни збирали свої недобитки і знову намагалися закріпитися. Так сталося і тому місці, на яке ми натрапили», — згадує командир.

Ворог зосередив там чотири танки, сім БМП, установку «Град» та ЗРК «Бук», який і шукали бійці ССО. Після наводки українських захисників ворожу техніку у результаті накрили артилерію.

«Працювали біля тих позицій ми не без халеп. На бойовому виході у нас був з собою дрон. Ми його лише підняли і опустили. Я кажу хлопцям: “Якщо нас засікли, відійдіть на 300 метрів назад”. Вони відійшли, а за хвилину нас вже накрили ворожі міномети. Чуйка тоді дійсно зіграла вчасно і біди ми уникнули. А от противник зазнав втрат», — розповів військовий.

За словами командира, окупанти планували наступ на Київ не один рік та використовували агентів, адже вони добре знали, де будуть розташовуватися.

«За моєю власною оцінкою подій, в районі Мотижина противник готував позиції заздалегідь. Адже де б вони не перебували — завжди обирали пануючу висоту. Коли ми намагалися просунутися з 95-ю бригадою з Осикова до Мотижина, ми просто туди не дійшли. Навіть свої дозори росіяни розташовують на висотах. А ще дуже добре розчиняються у мирній забудові: в цивільних будинках — там, куди не будеш стріляти артилерією. Тому доводилося вибивати їх фізичним шляхом. Противник заздалегідь планував операцію, але не врахував цивільних людей, які стали зупиняти танки навіть голими руками», — каже він. 

Він підкреслив, що розвивати Рух опору вкрай важливо, адже люди, які приходять туди служити, не мають жорсткого військового вишколу та можуть мислити нестандартно, що часто допомагає при веденні спецоперацій.

«Як свідчить історія, спротив частково могли придушити, але партизанську війну — ні. Це свідчить про те, що нам потрібно розвивати свій Рух опору. З 2014 року я працюю виключно з добровольцями. З ними дуже легко, тому що де б і які завдання ці люди не виконували, вони самі налагоджують комунікацію з іншими підрозділами, швидко організовують взаємодію. В той час, коли звичайний військовий очікує команди, обмежений статутом, люди, які прийшли з цивільного життя, дуже швидко адаптуються, серед них немає ієрархії і вони швидко приймають необхідні на своєму рівні рішення», — зазначив боєць ССО.

Раніше Заборона розповідала про захист Харкова у найперші дні повномасштабної війни через свідчення безпосередніх учасників оборони.