Як потрапляють з України до Молдови чоловіки, що не бажають ставати до лав сил оборони: схеми та особисті історії

Чимало чоловіків призовного віку, які уникають мобілізації через нелегальний виїзд з України, роблять це через сусідню Молдову. Як до них поставиться Кишинів після ухвалення Верховною Радою нового закону про мобілізацію? Журналістка молдовського медіа NM Аліна Міхалкіна розповідає історії українців-ухилянтів: як вони наважуються на втечу, у який спосіб добираються до Молдови, скільки їм це коштує, хто на цьому заробляє і що з ними може бути далі.

«Заїхав у готель у Кишиневі та став плакати»: історія українця

Максим (ім’я змінено) купив свій виїзд з України. Йому 26 років, він моряк. Зізнається, що раніше мріяв піти служити в ЗСУ: «2014 року хотів брати участь в АТО. Однак на той час я ходив в 11 клас, не мав ще вісімнадцяти, тож це було неможливо. Потім ще тричі збирався до армії, але вже навчався в університеті й вирішив закінчити цю справу».

У вересні 2022 року влада дозволила морякам виїжджати за кордон, якщо є контракт на роботу на судні. Та Максим відмовився піти у військкомат і отримати як моряк дозвіл на виїзд.

«Те, що я скажу, ні для кого не секрет, — каже він. — Україна, на жаль, дуже корумпована країна. Якщо хочеш виїхати легально, ти зобов’язаний прийти у військкомат та пройти медкомісію. І тут на тебе чекає сюрприз: тобі на місці вручать повістку. На жаль, працівників ТЦК нічого не турбує, для них головне — набрати людей».

Війна застала його в Одесі, де він пробув до квітня 2023 року. Останні місяці перед цим він майже не виходив із дому, щоб не потрапити на очі співробітникам Територіального центру комплектування. Розповідає, що наприкінці 2023-го в співробітників ТЦК з’явилася «нова мода»: «Спершу вони ходили головними вулицями та проспектами, а потім уже й дворами. Можеш просто йти собі, як раптом тебе обступає група тецекашників, — у 90% випадків цю людину відвозять, а рідні потім надсилають необхідне».

Читати більше новин в Telegram

Коли Максим заїхав у свій перший готель у Кишиневі та скинув речі, став плакати. «Я усвідомив тоді, що батьки подарували мені другий шанс. Скажу так: ми хоч і витратили гроші, але це ніщо проти людського життя. Хлопці в армії розплачуються дорожче, і все одно, як вони потрапили на фронт: добровільно чи ні», — каже він.

«Єдине, чим я пишаюся, — продовжує після паузи Максим, — нехай мені не вистачило духу піти захищати країну, але вистачило духу донатити на ЗСУ».

Наразі він не планує подавати на притулок або тимчасовий захист. Максима влаштовує, що на підставі українського паспорта може легально перебувати в Молдові 90 днів упродовж пів року. Більше йому поки що не треба, бо решту часу він у рейсах.

Як чоловікам виїхати за кордон: закон проти схем

Чоловікам призовного віку (від 18 до 60) указом президента Зеленського заборонили залишати країну одразу після російського вторгнення та запровадження в Україні воєнного стану. Водночас в указі немає заборони на виїзд. «Випускати перестали на підставі підзаконних актів, які створили низку корупційних ризиків», — заявив заступник голови Нацагентства з питань запобігання корупції Артем Ситник.

Але, як і кожне правило, обмеження на виїзд має свої винятки. Чоловіки віком від 18 до 60 років можуть виїхати, якщо вони, наприклад:

• супроводжують дружину, дітей або батьків з інвалідністю;
• виховують трьох і більше дітей;
• моряки, які прямують на роботу за контрактом на морські судна.

Однак Максим стверджує: не факт, що тому, хто підпадає під ці категорії (загалом їх 13), дадуть дозвіл виїхати.

Водночас це легальне вікно для виїзду породило неймовірну кількість нелегальних схем, які активно рекламують через різні Telegram-канали. Наприклад, пропонують «домалювати» дітей або домовитися про висновок військово-лікарської комісії (ВЛК) про непридатність до військової служби за $1300.

Спецслужби України щодня виявляють організаторів подібних схем: від мешканки з Одеси, яка влаштовувала фіктивні шлюби чоловіків призовного віку з жінками з інвалідністю за $4500, до керівника апарату Київської міської військової адміністрації, що допомагав депутатам-уклоністам.

Максим виїжджав через посередників: «за пристойні гроші» і, за його словами, абсолютно легально. У маршрутці Одеса — Кишинів з ним їхало ще троє таких самих «комісованих»: їх випустили з України без проблем. Нині Максим живе в Кишиневі, йде в рейси за контрактом і знову повертається до Молдови — тут неподалік Одеса, тож його можуть відвідувати рідні.

Україна — Молдова: нелегальні переходи

Окрім купівлі різноманітних довідок, чоловіки намагаються залишити Україну різними шляхами, зокрема екстремальними: наприклад, уплав через Дністер. Восени 2023 року українець Андрій Сапунов розповів у Facebook, як переплив Дністер із документами, грошима й телефоном, загорнутими в поліетиленовий пакет. А у вересні 2022 року в Україні на кордоні з Молдовою затримали двох військовозобов’язаних чоловіків, які намагалися незаконно залишити країну, пробираючись крізь стадо диких кабанів.

Та набагато більше тих, хто вдається до послуг посередників, щоб перейти український кордон, зокрема на молдовсько-українській ділянці.

За словами голови Прикордонної поліції Молдови Руслана Галушки, найпроблемніші зони — північ та південь Молдови. Але й ті чоловіки, які переходять через не контрольовану Кишиневом придністровську ділянку кордону, теж потрапляють у поле зору молдовських прикордонників, тільки вже на виїзді з країни в бік Румунії: вони не мають штампа в паспорті про в’їзд до Молдови.

Як повідомляє голова Прикордонної поліції в розмові з NM, від початку війни кордон Молдови нелегально перетнуло близько 15 000 українців. «Середнє число на день варіює від п’яти до 25 нелегальних переходів. Інтенсивність спроб наростала з початку війни, але ми помітили деякі тенденції: наприклад, кількість нелегальних переходів збільшується, коли в Україні тривають кровопролитні бої. На сьогодні ситуація стабілізувалася: незаконні переходи трапляються рідше, але говорити про тенденцію зменшення таких випадків ми не можемо», — розповідає Галушка.

Підтвердженням цього є повідомлення Прикордонної поліції про затримання 8 лютого п’ятьох громадян України віком від 32 до 38 років, які незаконно перетнули кордон. Вони розповіли, що втекли від призову до армії, кордон допомогли перейти посередники (коштує це від $3000 до $7000) і попросили притулку в Молдові — це допомагає уникнути видачі в Україну.

На тих, хто хоче нелегально перейти кордон, заробляють і громадяни Молдови, і громадяни України. У 2022 році за фактом організації незаконної міграції (ст. 362-1 КК РМ) порушили 319 кримінальних справ, з січня до жовтня 2023-го — 399. У цих справах фігурують 236 громадян Молдови (зокрема 24 прикордонники) та 42 громадяни України (ті, кого змогли вирахувати). У деяких справах про організацію нелегальної міграції українців молдовські суди вже ухвалили вироки. У більшості випадків громадяни України, які нелегально перейшли кордон, значаться в цих справах як потерпіла сторона.

«Як проїхати до Бухареста»: опис справи незаконного виїзду

У листопаді 2023 року Кагульський суд ухвалив вирок за однією з таких справ про організацію нелегальної міграції. Маршрут пролягав з української Дмитрівки до молдовського села Валя-Пержей Тараклійського району. За даними слідства, громадянин України та громадянин Молдови обіцяли своїм клієнтам пройти Молдову транзитом до Євросоюзу через Румунію. За €350 у паспортах мав з’явитися штамп про перетин кордону.

Молдовсько-український кордон Вітя та Діма (імена змінені) перейшли вночі через поля, потім рухалися пішки 40 хвилин. До міста Чадир-Лунга за кілька кілометрів від Одещини їх довезли машиною. Через пару днів вони зустрілися в цьому місті з молдовським представником, віддали йому паспорти, а той проінструктував їх: на молдовсько-румунському КПП треба заявити, що кордон вони перейшли через придністровську ділянку самі, ніхто не допомагав.

Їх усіх затримали. За версією організатора-молдованина, він натрапив на двох українських чоловіків на Чадир-Лунзькому ринку, втрьох вони пішли пити каву, а потім вирішили разом доїхати до Кагула. Організатор-українець сказав, що «трьох хлопців зустрів у кагульському парку: вони питали, як проїхати до Бухареста». 

Тимчасовий захист: позиція молдовської влади

Незалежно від того, як українські чоловіки перейшли кордон із Молдовою — за допомогою посередників чи самостійно, зловили їх на кордоні чи ні, наступний крок — легалізація свого перебування в країні. Зазвичай вони просять притулку. Відповідно до ст. 9 Закону «Про притулок у Республіці Молдова», прохачі притулку «не несуть покарання за незаконний в’їзд або незаконне перебування на території Республіки Молдова».

Також у молдовської влади немає права видавати їх іншій країні, за винятком випадків, коли вони становлять загрозу безпеці Молдови. Після початку великої війни в Україні молдовська система надання притулку пережила колапс. До 24 лютого 2022-го в Молдові подавали близько 100 заяв на рік про надання притулку. У 2022 році з такими заявами звернулося 11 218 громадян України, з яких 811 дітей, 1424 жінки, а решта 8983 — чоловіки.

Того ж 2022 року Генінспекторат міграції ухвалив 6682 рішення про припинення процедури притулку щодо громадян України: або на їхнє прохання, або констатувавши від’їзд із країни прохачів. Джерело NM у цій сфері пояснило, що більшість чоловіків з України відкликають свої заяви про надання притулку та їдуть далі. Їхня мета — виїзд до країн Євросоюзу, де, за даними на жовтень 2023 року, чоловіки віком 18–64 років становили 17,87% від усіх громадян України, які отримали тимчасовий захист у Європі.

Проте деякі українські чоловіки залишаються в Молдові та подають документи на тимчасовий захист. Цей статус запровадили спеціально для українців, оскільки процедура його отримання легша й швидша, тимчасовий захист дає річне право на проживання, роботу та соціальну й медичну допомогу.

На 5 лютого 2024 року тимчасовий захист у Молдові отримали 33 523 людини, з яких 8063, або 24,05%, — чоловіки призовного віку, громадяни України.

Голова управління Генінспекторату міграції Юліан Попов наголошує в розмові з NM, що відомство зобов’язане розглядати всі заяви про притулок та тимчасовий захист, і питання надання статусу не є недружнім кроком щодо країни походження біженця.

«Ми включаємось, коли є волевиявлення іноземця про захист, — це передбачають міжнародні зобов’язання Молдови, і тут не може бути суб’єктивного сприйняття. Країна, з якої людина тікала, може вважати її поганою, зрадником, — вона не хоче воювати. Але ми не дивимося з погляду тієї країни. Ми розглядаємо з позиції, чи є загроза її життю або здоров’ю в тій країні», — пояснює Попов. І додає, що заяви про надання притулку відомство реєструє щодня та здебільшого від молодих українських чоловіків, «які не хочуть воювати».

Як живуть біженці в Молдові

Джерело NM, яке працює з біженцями й погодилося говорити на умовах анонімності з міркувань безпеки, зазначає, що більшість чоловіків з України вважають за краще не озвучувати відкрито про те, як виїхали з країни.

«Журналісти дуже часто приходять до різних спільнот і, не завжди розуміючи цей контекст, запитують: а чи є чоловіки, які перейшли кордон нелегально? Хочемо поговорити, анонімність гарантуємо. І в більшості випадків отримують украй агресивну відповідь — від “це не ваша справа” до пропозицій “самим їхати на війну, а не судити інших”. Плюс багато хто бачить у таких людях прихованих агентів українських ТЦК. Можливо — виключно на рівні відчуттів — є різниця в ставленні до тих, хто виїхав сам, і до тих, кого вивезли. Тих, хто сам, не засуджують ніколи, а вивезли — це вже історія про гроші, які далеко не у всіх є, і там корінь засудження інший», — каже співрозмовник.

Ще один співрозмовник NM, котрий працює в гуманітарній сфері, уточнює: українські чоловіки побоюються, що після ухвалення в Україні нового закону про мобілізацію вони втратять тимчасовий захист у Молдові і їх можуть видати Україні.

«Так, частина українських чоловіків залишає Молдову та їде до Європи, бо там низькокваліфікована робота оплачується краще. Але ті, хто працюють програмістами, моряками, залишаються в Молдові зі зрозумілих причин: тут неподалік дім, їх можуть відвідувати рідні. Так, вони ніде не світяться, не ходять отримувати гуманітарну допомогу, не спілкуються з членами української спільноти біженців, бо не знають, як і звідки може прилетіти хейт. Наприклад, якщо вони зустрінуться з жінкою, чоловік якої залишився в Україні та воює. Але не всі бійці, а в людини має бути базове право на життя», — ділиться спостереженнями співрозмовник.

За його словами, ці чоловіки є невидимою стороною українського ком’юніті в Молдові, вони ізольовані від своєї спільноти й практично не інтегруються.

«Вони реєструються на сайтах знайомств, їх можна побачити в ​​магазинах, на вулицях. Але ці чоловіки спілкуються лише з такими самими, як вони. У кожного готова валіза на випадок, якщо доведеться швидко покинути Молдову, вони ніде не почуваються впевнено. Один моряк розповідав мені, що реєструється на сайтах знайомств не для флірту чи сексу, а тому, що йому банально нема з ким поговорити — він сам», — каже співрозмовник NM.

Повернення українців з-за кордону

Нелегальний в’їзд військовозобов’язаних чоловіків з України неможливо розглядати окремо від питання про мобілізацію. І тут правозахисний підхід до основних свобод людини та громадянина стикається з потребами армії, яка бореться другий рік і зазнає важких утрат.

Наприкінці 2023 року у Верховній Раді зареєстрували законопроєкт «Про вдосконалення окремих питань мобілізації, військового обліку та проходження військової служби», потім його відкликали, а в січні 2024 року подали депутатам оновлений варіант. Його й ухвалили 7 лютого в першому читанні. Незадовго до того Зеленський заявив, що на військову службу планують додатково призвати 450–500 000 громадян.

За інформацією журналу Politico, Київ у кулуарах обговорює з Брюсселем повернення українських біженців додому до 2025 року, коли спливає строк дії Директиви про захист українських біженців у Євросоюзі.

За даними на жовтень 2023 року, тимчасовий захист у Європі отримали 4 291 405 громадян України, з яких:

• 336 100 чоловіків віком 18–34 років;
• 430 585 чоловіків віком 35–64 років.

У грудні 2023 року глава естонського МВС Лаурі Ляенеметс заявив, що за необхідності влада країни буде готова допомогти Україні в мобілізації її громадян. Потім, щоправда, йому довелося пояснити, що «естонська держава не має на меті почати гнати на фронт чоловіків мобілізаційного віку, які тут живуть».

Поки невідомо, як вчинить у цьому випадку Молдова, — прессекретар Кабміну Даніель Воде не зміг відповісти NM на це запитання.

Однією з умов передачі є факт затримання цих людей у ​​прикордонному районі протягом 48 годин з моменту незаконного перетину ними держкордону. Україні таким чином передали з 24 лютого 2022 року до 1 жовтня 2023 року 35 громадян. Кишинів повідомляє про 40 громадян за той же період. При цьому важливо: за даними молдовських органів, ніхто з виданих Україні не просив у Молдові притулку чи іншої форми захисту. Якби вони це зробили, хай навіть в усній розмові з прикордонником, видати їх Україні вже не змогли б.

Закон про мобілізацію та прихисток у Молдові

Український політолог Володимир Фесенко роз’яснює NM, що новий закон про мобілізацію в Україні передусім покликаний зробити цю процедуру більш правовою, а необхідність нового закону зумовлена тим, що мобілізація відбувалася застарілими методами й провалилася.

«Мобілізація триває з першого дня війни, але нормативна база, по суті, була радянською, з усіма радянськими традиціями, зокрема корупцією. Показовим прикладом є затримання колишнього одеського військкома Євгена Борисова за підозрою в незаконному збагаченні. Новий закон про мобілізацію покликаний зробити цю процедуру не лише більш правовою, а й ефективнішою. Головне завдання зараз — знайти баланс між санкціями за ухилення від мобілізації та правовими нормами, наприклад обмеженням строку мобілізації на три роки. Якщо війна скінчиться раніше, людей демобілізують раніше. Зараз поповнення армії необхідне, тому що люди воюють два роки без перерви», — пояснює експерт.

За його словами, обмеження прав і свобод у період війни — вимушений захід.

«Ідеальних воєн не буває, війна — драматичний, трагічний та брудний процес у буквальному значенні: бруд в окопах, холод в окопах. Це важко фізично, морально, це величезне випробування. Тож людина боїться. Матері бояться втратити синів, дружини — чоловіків: на війні люди гинуть, і це неминуче. Український омбудсмен Дмитро Лубінець каже, що законопроєкт порушує права людини, норми Конституції. Але я нагадаю всім, що триває війна за виживання народу й держави. В умовах війни є конституційна традиція — запровадження воєнного стану, який обмежує права та свободи людей. На війні вибір простий: можна здатися і не чинити опір або чинити опір, застосовувати мобілізацію й тимчасово обмежувати права і свободи задля виживання», — підкреслює Фесенко.

При цьому, за його словами, Україна не має реальних інструментів, щоб призивати тих, хто перебуває за кордоном.

«Я скептично ставлюся до всіх ідей про те, що можуть призвати за кордоном. Ідеальна ситуація, коли військовозобов’язаний за кордоном стає на консульський та військовий облік. Але якщо людина через свої страхи виїхала з країни, тим паче залишила її нелегально, вона не піде в консульство і не стане на облік. У цій ситуації Україна не має механізму впливу на таких людей», — підсумовує експерт.

Молдова не має права видавати осіб, які попросили притулку

Голова молдовського Правового центру адвокатів (CDA) Олег Палій пояснює, що міжнародні зобов’язання Молдови не передбачають видачу осіб, які запросили притулок.

«Згідно з Женевською конвенцією 1951 року про біженців, не можна повертати біженця в країну, де є ризик для його життя і свободи. Не можна, якщо людина попросила притулок та її заява перебуває в процесі розгляду, а такі заяви розглядають місяцями. Протягом цього процесу і після набуття статусу ніхто нікого повертати на практиці не буде», — каже правозахисник.

Він також зазначає, що після того, як у Верховній Раді почали обговорювати законопроєкт про мобілізацію, у Молдові не збільшилася кількість заяв про притулок від українських чоловіків. До 5 лютого 2024 року гуманітарний захист у Молдові отримали 166 українців, ще 184 заяви розглядають. Крім цього, українці прагнуть легалізувати тривале перебування в Молдові: з початку великої війни 2198 українців подали документи на отримання молдовського громадянства, близько 7000 — отримали посвідку на проживання.

Думки та ідеї, висловлені в тексті, відображають особисту позицію автора статті й можуть не збігатися з думками та позицією Заборони чи окремих її співробітників.

Читати більше новин в Telegram