Колишній поліцейський здобув новий фах та роботу в 55 років. Як ветеранам розпочати цивільне життя після фронту 

Після демобілізації за станом фізичного або ментального здоров’я колишні військові в цивільному житті постають перед новими труднощами. І це проявляється на багатьох рівнях. Унаслідок поранення або після полону захисники дуже часто не в змозі повернутися на попереднє місце роботи, тож нині один із головних викликів для ветеранів — можливість перекваліфікуватися та працевлаштуватися. 

Редакторка Заборони Ірина Олійник поговорила з фахівцями на ринку праці та представниками громадської організації «Серце Азовсталі» про карʼєрні можливості для захисників України.

Геннадій Азжеуров: полон та нова професія в 55 років 

Геннадій Азжеуров близько 30 років працював у патрульній поліції Маріуполя. Що таке війна, правоохоронець добре знав ще з 2014-го, адже відтоді його селище Гранітне перебувало на лінії зіткнення. У лютому 2022-го чоловік збирався піти зі служби на відпочинок за вислугою років. Чоловік пригадує, що ввечері 23 лютого почалися потужні обстріли: тоді збройним силам РФ вдалося відрізати селище та взяти його в оточення. За кілька днів до будинку Геннадія прийшли військові з угруповань так званих «ДНР» і «ЛНР» зі зброєю та без пояснень схопили працівника поліції.

«Ми з родиною не мали змоги виїхати, все сталося дуже швидко, — пригадує Геннадій у розмові з Забороною. — Коли по мене прийшли окупанти, вони добре знали, хто я та ким працюю, навіть будинок не обшукували. Привезли до місцевого райвідділу поліції, де я свого часу починав службу, але там протримали недовго».

Далі вантажівкою відправили до окупованого Донецька: разом із цивільними й військовими, зокрема з полку «Азов» та Нацгвардії. Азжеуров свідчить, що в полоні морили голодом і не давали води, а під час допитів застосовували силу й чинили психологічний тиск. Через кілька місяців чоловіка відправили до колонії в Оленівці, де він пробув 40 діб.

«Я потрапив в Оленівку на початку травня. Натоді колонія була переповнена українськими бранцями, але росіяни продовжували туди звозити наших хлопців, які в той час виходили з “Азовсталі” та комбінату Ілліча. Мене багато разів допитували, намагалися дістати хоч якусь зачіпку, але марно. І не змогли висунути жодних звинувачень. Зрештою росіяни просто виставили мене та понад 20 осіб за двері й сказали: “Ви вільні!”» — стверджує маріуполець.

Йому видали довідку про перебування в Оленівці, але, щоб забрати з Донецька особисті речі та документи, довелося долати 40 кілометрів. А потім самостійно діставатися на вільну територію. 

Після звільнення Геннадій не уявляв, що робитиме в цивільному житті, адже до служби в патрульній поліції не міг повернутися за станом здоровʼя та віком. І разом з родиною став волонтерити: передавали вимушеним переселенцям продукти. Це допомогло частково відволіктися від думок про полон і втрату дому, однак не давало плану на подальше життя.

«Я звернувся до громадської організації “Серце Азовсталі”, де мені запропонували безплатно пройти навчання в IT-сфері. Один із доступних напрямів, який я міг обрати, — це HR-менеджмент, тобто управління персоналом. Мені до вподоби спілкування й налагодження нових звʼязків, тож зацікавився. Зрештою, став у пригоді попередній досвід роботи в поліції. Онлайн-навчання в компанії Dan.IT тривало шість місяців», — розповідає Азжеуров.

Так чоловік повністю змінив сферу діяльності: у 55 років розпочав карʼєру в рекрутингу. Нині Геннадій працює карʼєрним ментором у ГО «Серце Азовсталі»: за принципом «рівний — рівному» допомагає захисникам Маріуполя обрати цікавий напрям для навчання та перекваліфікації, а також надає всебічну підтримку в працевлаштуванні. 

Психологічна реабілітація та інтеграція ветеранів 

Тисячі колишніх військовослужбовців та полонених після повернення в цивільне життя постають перед труднощами: як адаптуватися до цивільного життя й інтегруватися в суспільство, наголошує психологиня Наталя Шевченко. За її словами, для дієвої інтеграції захисників першочергово потрібно стабілізувати психологічний стан та пропрацювати травматичний досвід, повʼязаний з війною.

«Надто гостро це відчувають ветерани після поранення. І необов’язково мова тільки про ампутацію кінцівок. Дуже багато візуально невидимих поранень: контузії, втрата памʼяті, погана зосередженість або не функціонують повноцінно кінцівки чи проблеми зі спиною. Таким людям дуже важко уявити, де надалі працювати й що вони можуть робити, — розповідає психологиня ГО “Серце Азовсталі”. — Особливо це проблема для військових у віці понад 40 років. Вони не вірять, що можуть навчатися та перекваліфіковуватися».

За словами фахівчині, на психологічну реабілітацію потрібно принаймні три місяці. Один із головних викликів — це допомогти ветеранам подолати наслідки посттравматичного стресового розладу (ПТСР). 

«Ветерани зазвичай намагаються просто позбутися свого військового досвіду, витісняючи все, що з ними трапилося. Психологи намагаються допомогти їм прийняти пройдене й навчитися з цим жити. Також у ветеранів загострене відчуття справедливості, тобто їх тригерить усе, що повʼязано зі звичайним цивільним життям поза війною. Коли люди відпочивають та відвідують різноманітні заклади й у такий спосіб насолоджуються життям, а в іншому місці триває війна — це для них як два паралельні світи», — зауважує Наталя Шевченко. 

БЛОК Захисники Маріуполя можуть отримати комплексну підтримку в рамках психологічної реабілітації від громадської організації «Серце Азовсталі». Є можливість проходити терапію в індивідуальному форматі або під час групових занять.

«Ми проводимо для військових дуже дієву форму психологічної реабілітації — це декомпресія, власне фізичне та психологічне відновлення, яке показало дуже хороші результати, — пояснює Шевченко. — Ми створюємо невеликі групи по 12 колишніх військових і відвозимо їх на бази санаторного типу, де двічі на день психологи проводять групові заняття — переважно це арттерапія та іпотерапія. Так ми створюємо спільноту й показуємо ветеранам, що вони не наодинці з власними проблемами, а серед побратимів, які також пройшли цей шлях».

Працевлаштування після демобілізації: перспективи

Навіть попри те, що на українському ринку праці нині не вистачає рук у багатьох галузях, частина роботодавців не готова взяти на роботу демобілізованих військових, наголошує в розмові з Забороною власниця консалтингової компанії Talent Match Наталія Слинько. 

Частково, пояснює експертка, це повʼязано з нерозумінням працедавців, як взаємодіяти з ветеранами, та небажанням враховувати їхні потреби. Але серед головних чинників — створення спеціальних робочих місць під потреби ветерана згідно з законодавчими вимогами, яких власники бізнесу мають дотримуватися. Військовослужбовця зазвичай демобілізують за станом фізичного або ментального здоров’я, тож він має на руках висновки від медичних комісій разом з картами реабілітації. Там, зокрема, прописано умови роботи, які потрібно враховувати під час працевлаштування ветерана.

«Роботодавець зобов’язаний створити спеціальне робоче місце — так прописано в законі про працю. Це стосується всіх без винятку ветеранів, які мають довідку медико-соціальної експертної комісії (МСЕК). В цьому документі є умови, які мають бути дотримані, щоб не порушувати прав ветерана, — наголошує Наталія Слинько. — Зазвичай ці умови дуже індивідуальні, але іноді вони суперечать тому, що людина фізично може робити. Роботодавцю вкрай важко створити робоче місце відповідно до його опису в довідці. До того ж бізнесу загрожують великі штрафи в разі недотримання цих законодавчих вимог».

Навчання та перекваліфікація ветеранів

За словами Наталії Слинько, сьогодні лише великі українські підприємства та компанії є соціально орієнтованими та готові перенавчати демобілізованих військових з подальшим працевлаштуванням. Але це стосується тільки тих людей, які раніше працювали на цьому підприємстві, адже в багатьох випадках роботодавці зберігали за ними робоче місце. Експертка звертає увагу, що таких компаній на ринку праці від пʼяти до семи й вони дійсно допомагають ветеранам адаптуватися у фаховому середовищі — для цього є спеціально розроблені програми. 

«Я точно знаю, що Укрзалізниця дуже багато робить у цьому напрямі, тому що в них найбільший відсоток мобілізованих співробітників серед українських підприємств. Такі компанії просто знаходять нове місце роботи всередині структури та відповідно перекваліфіковують ветерана. У них є центр для навчання й атестації співробітників, і вони роблять це своїми силами та за власний кошт, — каже рекрутерка. — Є й інші підприємства, які всередині структури допомагають колишнім військовим здобути нову професію, але це реалізовують через менторство та наставництво колег».

«Серце Азовсталі»: підтримка ветеранів

Проєкт «Серце Азовсталі» для підтримки військовослужбовців, які брали участь в обороні Маріуполя від початку повномасштабного вторгнення РФ, працює з лютого 2023 року. За цей час усебічну допомогу в межах реабілітації після полону отримали близько 6000 захисників окупованого міста.

За словами секретарки наглядової ради ГО «Серце Азовсталі» Тетяни Кухоцької, після звільнення військовослужбовці проходять тривале лікування фізичного та ментального здоровʼя за підтримки проєкту.

Також громадська організація допомагає ветеранам швидше адаптуватися в цивільному житті, зокрема пропонує три варіанти: 

• пройти безплатне навчання на освітніх курсах або у вищих навчальних закладах України; 
• одразу працевлаштуватися за фахом з можливістю навчання та підвищення кваліфікації;
• відкрити власну справу. 

«В рамках нашої програми “Майбутнє” нині 145 колишніх військових проходять навчання, щоб опанувати нові професійні навички або підвищити кваліфікацію. Переважно це IT-напрям та кібербезпека, а також водійські професії», — каже Тетяна Кухоцька.

У процесі перекваліфікації військовий проходить усі етапи за підтримки психолога та кар’єрного ментора. Останній потрібен, щоб зі всього різноманіття професій допомогти ветерану обрати цікавий та перспективний напрям, де він зможе успішно реалізуватися. Також фахівець допомагає правильно подати в резюме військовий досвід, який буде зрозумілий та привабливий для працедавця.

«За час роботи проєкту ми збагнули, що військові мають дуже хороші навички управління, які можуть знадобитися в цивільному житті, — зауважує представниця ГО. — Вони також мають досвід роботи в кризових ситуаціях та володіють знаннями ведення військової документації». 

Після демобілізації захисники відчувають певну розгубленість та стрес, адже служба на передовій і цивільне життя — це два різні світи. Через деякий час ветеранів охоплює невизначеність: часто через поранення та погіршення стану здоровʼя людина не може займатися тією ж справою, що й до війни.

Карʼєрний ментор «Серця Азовсталі» Геннадій Азжеуров аналізує безпосередньо потреби, навички та вподобання кожного кандидата, аби запропонувати цікаву сферу діяльності. На його думку, захисники Маріуполя можуть успішно реалізуватися в багатьох сферах, використовуючи свій попередній військовий досвід.

«Після повернення в цивільне життя хтось має бажання розвиватися в тій же галузі, де працював раніше, до повномасштабного російського вторгнення. Більшість захисників мешкали та працювали саме в Маріуполі. Тож у рамках проєкту ми залучаємо наші компанії-партнери й підшуковуємо нове місце роботи. Серед найпопулярніших — в охоронних структурах, адже хлопці вміють поводитися зі зброєю та добре виконувати накази», — каже Азжеуров.