Було неможливо порахувати прапори України: як ветерани збирали кошти для поранених героїв на Токійському марафоні

Десять українців взяли участь у Токійському марафоні, що входить до шістки найпрестижніших марафонів світу — серії World Marathon Majors. Бігуни подолали дистанцію у 42 кілометри заради підтримки Збройних сил України.

Журналістка Юлія Войнар поспілкувалася з марафонцями.

Марафон в Токіо 2024

Токійський марафон став справжнім викликом для українських військовослужбовців, які долали дистанцію на протезах. Роман Кашпур та Юрій Козловський приїхали до Японії, аби вкотре привернути увагу світу до проблем захисників і захисниць, які зазнають важких поранень та ампутацій, захищаючи Україну від російської агресії. Чоловіки вже брали участь у марафонах в Лондоні, Нью-Йорку та Брюсселі. Участь у Токійському марафоні є також частиною проєкту зі збору коштів для пораненого українського бійця Дениса Досужого. 1 лютого 2023 року під час штурмових дій на Луганщині він отримав поранення хребта і спинного мозку.

Роман Кашпур на протезі правої ноги за 4 години та 50 хвилин встановив власний рекорд. Хоча, зізнається, часу на підготовку було обмаль: після попередніх марафонів до забігу в Токіо залишалось лише чотири місяці, тож доводилося працювати в інтенсивному режимі. Тренуватися щодня з протезом було виснажливо.

«Токіо вразило. Для мене Японія — це самураї, дисципліна, самоорганізація, саморозвиток, постійне вдосконалення. І це відчувається в архітектурі, спілкуванні з людьми, в самій енергетиці марафону. Все це вкупі мало дати той результат, за яким я їхав. Вдалося на годину й три хвилини покращити всі свої попередні марафони», — розповідає Роман. 

Чоловік поставив собі мету: після повернення в Україну робити все можливе, аби ще більше покращити результат: збільшувати дистанції, нарощувати темпи й підвищувати інтенсивність.

Побратим Романа Юрій Козловський вперше долав дистанцію у 42 кілометри. 2023 року він пробіг 20 км у Брюсселі, а 2019-го — 10 кілометрів на марафоні морської піхоти у Вашингтоні. Подвійна складність полягала в тому, що чоловік біг 42 км з протезом на лівій нозі та ортезом — на правій.

«Марафон — це великий виклик, але немає нічого неможливого, і ми повинні мати надію. Я хочу показати світові, що Україна буде продовжувати боротися», — каже Юрій.

Найголовнішої цілі, яку бійці ставили собі на марафоні, вдалося досягти: заявлену суму на реабілітацію побратима Дениса Досужого зібрали, а це понад 300 тисяч гривень.

Лікарка, яка перемогла рак

Свій забіг на марафоні лікарка з Івано-Франківська Ірина Кишакевич присвятила воїнам, які віддали своє життя за свободу України. Вона долала дистанцію з шевроном на руці — його носив друг, що загинув у листопаді 2023-го. 

П’ять років тому Ірині діагностували рак. Після операції жінка вирішила пробігти повний марафон. Перший був в Афінах у 2019-му. Після того поставила собі за мету здолати всі шість головних марафонів світу. Токійський — один із них.

«Я розплакалась за кілометр до фінішу, коли витягнула наш прапор. Я так розплакалась, що важко було дихати, таке глибоке було усвідомлення складності виборювання нашої перемоги та її ціни», — ділиться Ірина. 

Лікарка почувається живою, коли бігає. Й оскільки не може воювати на полі бою, робить свій внесок у такий спосіб. Через соціальні мережі жінка збирає гроші на лікування поранених захисників України.

Українські прапори 

Токійський марафон став п’ятим великим марафоном для Андрія Кондеревича з Дрогобича, що на Львівщині. Та особливим, адже дружина Андрія родом з Японії. 

«Найбільше мене вразила кількість українських прапорів на марафоні. Їх було дуже багато, після десятого я перестав рахувати. І що цікаво, більшість людей з прапорами — японці. Я перебіг 1 км дистанції, бо підбігав до кожного українського прапора, щоб подякувати», — розповідає Андрій. І додає, що японці дуже захоплюються хоробрістю та відвагою українських воїнів.