Мабуть, ви чули, як в Азії через стигматизацію менструації помирають жінки. Заборона дізналася, які ще традиції, що мали б зникнути, продовжують убивати жінок

Anastasiia Opryshchenko

11 серпня від укусу змії померла 16-річна Аніта Чанд з Непалу. Дівчина була закрита в сільському приміщенні, де сиділа через практику чхаупаді, коли під час менструації жінок змушують ізолюватися в окремих хатинах. Заборона дізналася, які ще консервативні практики, що не зникли навіть у XXI столітті, продовжують убивати (чи впливати на стан здоров’я) жінок.


Через чхаупаді жінки помирають від переохолодження та укусів скорпіонів і змій. Це все трапляється у XXI столітті

Чхаупаді — давня традиція в деяких частинах Непалу, Індонезії, Індії та Нігерії. Згідно з нею, жінка під час менструації нечиста. Вона не має чіпати чоловіків і священних тварин, бо нібито може накликати на них хворобу чи нав’язати власну волю. Саме тому жінок ізолюють в окремих приміщеннях — крихітних коморах з глини та каменю чи хлівах.

Хоча з 2005 року традиція заборонена й карається позбавленням волі на строк до трьох місяців та штрафом у розмірі 3 тисяч непальських рупій, випадки загибелі від чхаупаді не припиняються. Смерть Чанд є першим таким зареєстрованим смертельним наслідком із 2019-го. До початку ковіду активісти організовували освітні кампанії й руйнували такі помешкання (лише в одному регіоні знищили 7 тисяч хатин), але під час пандемії практика чхаупаді відновилася.

До пандемії та втручання активістів смерть від чхаупаді фіксували щорічно, найчастіше — у холодні пори року, коли жінки пробували зігрітися. Так, наприклад, 15-річна Рошані Тірува задихнулася, не впоравшись із розведенням вогню в хліві, а Амба Бохара разом з двома маленькими дітьми задушилися чадним газом через розпалене багаття. Є й інші небезпеки: укуси скорпіонів та змій або переохолодження та пневмонія, спричинені низькими температурами. Також було кілька повідомлень про сексуальні домагання й зґвалтування. Навіть якщо період ізоляції не закінчується летальним випадком, стан жінок у країні погіршується. Медичне дослідження, яке проаналізувало репродуктивне здоров’я населення Непалу, виявило: жінки, які дотримуються чхаупаді, частіше повідомляють про проблеми зі здоров’ям під час менструації, ніж ті, хто не практикує вигнання.

Після загибелі від задухи 21-річної Парбаті Буди Рават непальське поселення пообіцяло платити жінкам, аби ті не ходили до «менструальних хат». Голова сільського муніципалітету Пурбічаукі в районі Доті — на західному кордоні, де померла Парбаті, — заявив, що жінки, які відмовляться дотримуватися чхаупаді, одержать 5 тисяч непальських рупій ($44). Однак суттєво це не змінило ситуацію. Згідно з дослідженням науковців, що вивчають соціальну політику та її вплив на здоров’я, 77% дівчат і молодих жінок західно-центрального Непалу вимушені погоджуватися на менструальне вигнання (хоча 60% з них знають, що чхаупаді є незаконним) — в іншому випадку вони зазнають соціальної ізоляції та відторгнення.

Чхаупаді популярне не тільки через консервативність поглядів і відсутність освіти, але й через магічне мислення. «Якщо жінка під час менструації зайде до будинку сім’ї, відбудеться три речі: прийде тигр, будинок загориться й голова будинку захворіє», — розповів журналістам фермер на ім’я Ранчо з Непалу. І пригадав, як багато років тому він випадково зачепив свою дочку, після чого нібито втратив зір на кілька днів.

Непал — далеко не єдина країна, яка дискредитує жінок з менструацією, так? 

На жаль, так. 

Ось декілька прикладів:

  • Під час менструації дівчата та жінки в Індії використовують стару тканину, яку часто застосовують повторно. А іноді вдаються до використання попелу, газет, сухого листя й піску для полегшення абсорбції.
  • В Індії в період менструації жінки не мають права готувати, торкатися сиру й молока — це нібито зіпсує продукти. Зазвичай жінкам потрібно чекати в спеціальних хатинах, доки їхня родина принесе їм їжу. Також жінкам з менструацією заборонено ходити сільськогосподарськими полями, бо посіви начебто можуть зав’янути. 
  • Згідно зі схожим віруванням, у Бангладеші жінок не пускають до храмів, до того ж під час менструації не можна молитися, торкатися священних книг або брати участь у ритуалах.
  • В Афганістані є міф, що під час місячних жінці не варто приймати душ. Там слово «газаг» означає «стати безплідним». У старій афганській традиції йдеться про те, що в менструальні дні жінці не можна митися чи приймати душ, інакше вона стане газагом. 
  • У Японії поширена думка, що жінки не можуть готувати суші через менструацію: вона нібито викликає дисбаланс смаку в приготованих страв. 

Окрім стигматизації менструації, які ще є традиції, що загрожують здоров’ю жінок? Ось лише декілька з них

Жіноче обрізання

Вважається, що близько 200 мільйонів дівчаток і жінок пізнали на собі жіноче обрізання. Кількість таких операцій збільшується через глобальне зростання населення. Найчастіше жіноче обрізання відбувається в Африці, країнах Азії, Близького Сходу, менш поширене — в Південній Америці. Наприклад, в Африці інфібуляцію найбільше проводять у північно-східній частині континенту — у Джибуті, Еритреї, Сомалі та Судані, повністю видаляють клітор та статеві губи — у Гвінеї, Малі та Буркіна-Фасо.

Адебізі Адебайо, програмна радниця Міжафриканського комітету ООН з традиційних практик, пояснила, що операції на жіночих статевих органах, хоча не мають релігійної основи, зберігаються через соціальний і культурний тиск. Наприклад, у деяких громадах ніхто не візьме заміж дівчинку, яка є необрізаною. Так, у деяких громадах Кенії дівчина без операції не може вийти заміж. А в Ліберії та Сьєрра-Леоне жінок, які не пройшли цієї процедури, не визнає суспільство.

«Якщо жінка не обрізана, вона не має права голосу в суспільстві. Вона не може належати до найвищої жіночої групи в країні. Необрізані жінки будуть висміюватись і зазнавати стигматизації. Сім’ї настільки засоромлені, що зроблять усе, щоб досягти цього», — пояснила Адебайо.

Найгірше, що навіть міграція в іншу країну не завжди рятує від операції — родина або члени діаспори мають право провести обрізання в Європі, Австралії та Північній Америці. Найчастіше до процедури допускають родичок дівчинки або старших жінок громади.

Нетрадиційні практики пологів

Масаж матки, розминання та стискання живота зберігаються в регіонах Південної Африки та Єгипті, а також у Непалі, що нібито зменшують утрату крові під час пологів і пришвидшують появу дитини. Однак це може спричинити втрату крові, розрив матки, неповне відділення плаценти й зрештою смерть як матері, так і дитини. Хоча деякі дослідження показують, що смертність саме жінок від такого втручання була найменшою, проте всі ці процедури проводили в контрольованих клінічних умовах.

Обливання кислотою 

Такі практики досі зберігаються в деяких регіонах Індії та Бангладешу. У період з 1999-го до 2013 року 3512 жінок Бангладешу зазнали нападу з кислотою. Та щороку, починаючи з 2002-го, кількість таких випадків знижується на 15–20% завдяки суворому законодавству проти злочинців та регулюванню використання кислоти або її продажу.

В Індії кількість нападів із застосуванням кислоти сягає рекордно високого рівня й збільшується з кожним роком: щорічно повідомляють про 250–300 інцидентів, тоді як «фактична кількість може перевищувати тисячу випадків», згідно з даними Acid Survivors Trust International. 

Хоча напади із застосуванням кислоти відбуваються повсюди, цей тип насильства найпоширеніший у Південній Азії. Статистичні дані Міжнародного фонду жертв кислоти (ASTI) свідчать, що 80% жертв у всьому світі — жінки. Намір зловмисника полягає в тому, щоби принизити, а не вбити жертву.

Побиття камінням

Практика, яка залишилася лише в регіонах Афганістану, де сповідують іслам. У мусульманському світі забивання камінням є відносно рідкісним засобом покарання тих, хто чинить перелюб. Забивання камінням — практика, яка, згідно з деякими джерелами, спочатку була єврейською традицією, що тривалий час зберігалася на арабських землях.

Засуджених до забиття камінням ховали в ямі та засипали землею (чоловіків — до пояса, жінок — до лінії вище грудей), згідно зі статтею 102 Ісламського кримінального кодексу. Потім обрана група має стратити перелюбників, використовуючи каміння й палиці. Пізніше цю статтю скасували. 

Чи є щось спільне між країнами, які дискримінують жінок?

Очевидна відповідь — так. 

Індекс «Жінки, мир і безпека» (WPS), опублікований спільно Джорджтаунським університетом та Інститутом дослідження проблем миру в Осло, вимірює права жінок через рівні включення до суспільства, представництва в системі правосуддя й почуття безпеки вдома, у своїй спільноті та всередині суспільства. Індекс гендерної нерівності ООН зачіпає аналогічні дані, як-от тривалість навчання, яку отримує жінка, та представництво жінок на політичному рівні, а також такі показники, як материнська смертність, ранні шлюби й підліткова вагітність.

Усі ці дослідження свідчать про досі значну материнську смертність, смертність від хвороб та інфекцій, каліцтво через відсутність доступу до медицини, медичної освіти чи права голосу в спільноті. Жінка зазнає соціальної стигматизації та суспільного осуду, якщо вона не погоджується на функції чи ролі, нав’язані їй суспільством.

Сподобався матеріал?

Підтримай Заборону на Patreon, щоб ми могли випускати ще більше цікавих історій