Бомбардування театру в Маріуполі — одна з найдраматичніших подій війни Росії з Україною. Ніхто не знає точно, скільки людей загинуло під час атаки, де зараз їхні останки, скільки людей вижило, хто віддав цей злочинний наказ і скільки військових злочинців брали участь у ланцюжку прийняття цього рішення. Завдання судового антрополога — досліджувати мертвих та встановлювати обставини їхньої смерті. Заборона бачить своє завдання у розмові з живими. Разом з Центром просторових технологій редакція збирає свідчення тих, хто вижив та свідків, які перебували в Маріуполі під час бомбардування драмтеатру. Якщо ви були прямим або непрямим свідком цієї трагедії, ми просимо вас дочитати цей текст до кінця і зв’язатися з нами (усі контакти вказані в кінці матеріалу).
Вранці 16 березня в центрі оточеного російськими військами Маріуполя стався вибух: авіабомба влучила у середину драматичного театру на правому березі міста. Представники місцевої влади повідомили, що на той момент в театрі перебували півтори тисячі людей — майже з самого початку повномасштабного вторгнення Росії вони використовували його як укриття.
Коли з’явилися супутникові знімки розбитої будівлі, світ побачив, що незадовго до атаки з обох боків драмтеатру хтось намалював великими літерами слово «ДІТИ» російською — щоб окупанти не цілились в це укриття. Після удару ці написи вже обрамляли завали, під якими вмирали і діти, і дорослі.
Маріупольський драмтеатр 14 та 19 березня 2022 року — до і після бомбардування. Фото: Maxar Technologies
Окупанти понад місяць знищували Маріуполь з артилерії, «Градів» та авіації. Для них було надважливо захопити місто, яке вони жадали взяти ще з 2014 року силами своїх проксі-військ «ДНР», але не могли — через потужний спротив з боку ЗСУ і полку Нацгвардії «Азов», який базувався у Приазов’ї.
У 2022 році російські військові бомбили околиці, руйнували критичну інфраструктуру, знищували лікарні та намагалися відрізати частини великого промислового міста одну від одної. Місто з півмільйонним населенням довго перебувало в облозі. Організованої евакуації не було: кожен знаходив свій спосіб вибратися, а гуманітарного коридору для виїзду мирних жителів окупанти не давали. Так півтори тисячі мешканців Маріуполя опинилися в драмтеатрі — місці, яке багато років було центром тяжіння для містян.
Але російське командування було впевнене, що укриття з сотнями людей треба «демілітаризувати» і «денацифікувати». В офіційній російській пропаганді і в пропагандистських соцмережах незадовго до атаки звучало, що в драмтеатрі перебувають військові полку «Азов» і що ті нібито планують зробити «провокацію», «щоб змусити Захід закрити небо над Маріуполем». Так росіяни готували привід для атаки.
Візуалізація Маріупольського драматичного театру до бомбардування російськими військами. Зображення: Центр Просторових Технологій
Невдовзі після удару по театру, в кінці березня, центр міста опинився під окупантами, і росіяни разом з проксі-військами «ДНР» отримали доступ до завалів драмтеатру. Відтоді об’єктивної інформації про те, що відбулось 16 березня, фактично немає. Незалежних журналістів, розслідувачів міжнародних організацій чи представників гуманітарних місій на той момент у Маріуполі вже не було, а після трагедії там з’являлися лише пропагандисти та російські журналісти, які навідуються в місто в рамках «престурів» в супроводі російських військових. Майже єдиним джерелом інформації про те, що сталося з людьми в драмтеатрі, лишаються безпосередні свідки трагедії.
Розбомблений Маріупольський драматичний театр, 12 квітня 2022 року. Цей знімок був зроблений під час офіційного престуру, організованого російськими військовими. Фото: ALEXANDER NEMENOV/AFP via Getty Images
Редакція Заборони вважає, що атака на Маріупольський драмтеатр — це один з найбільших злочинів Росії за увесь час повномасштабного вторгнення. Її жертвами стали сотні людей, які отримали поранення, психологічні травми або втратили життя. Після атаки на драмтеатр Росія вже неодноразово завдавала ударів по місцях, які мирні жителі використовували як укриття.
Разом з Центром просторових технологій, який вивчає воєнні злочини за допомогою просторового аналізу, ми проводимо розслідування атаки на Маріупольський драмтеатр. Наша мета — дослідити простір, по якому завдали удару російські війська, і реконструювати історію театру та місця, в якому він розташований. А також дізнатися обставини, в яких опинилися маріупольці, встановити зброю, яка була використана армією РФ, і за можливості встановити командирів, які віддали злочинний наказ про бомбардування.
Зараз ми збираємо свідчення людей, які перебували поблизу або всередині Маріупольського драмтеатру під час, незадовго до чи одразу після атаки, та усіх, хто володіє інформацією, яка може допомогти нам встановити деталі злочину. Зібрані докази ми передамо в усі компетентні органи, в тому числі до міжнародного трибуналу. Якщо ви маєте інформацію, фото або відео, які можуть допомогти в розслідуванні, будь ласка, сконтактуйте з нашою командою. Пишіть нам на пошту contact@zaborona.com або в цей телеграм-бот.
Спецпроєкт з розслідування створюється за підтримки Медіамережі
