Закінчення гарячої фази війни можливе до кінця 2024 року? Так, але з компромісами, до яких навряд чи готові українці

Про можливість дипломатичного врегулювання російсько-української війни говорять з першого дня. Щоправда, президент Володимир Зеленський заперечував перспективу переговорів з диктатором Володимиром Путіним і навіть видав відповідний указ. 

Та, очевидно, ситуація змінюється. Покладаючись на українську формулу миру, Зеленський сподівається на закінчення гарячої фази війни вже до кінця 2024 року. І не виключає, що деякі свої території Україна може повернути не військовим шляхом, а дипломатичним. Все це має відбутися не без допомоги Заходу та відповідного тиску на Росію, який дозволить посадити Москву за стіл переговорів на умовах Києва.

На жаль, міжнародні та воєнні експерти не такі оптимістичні щодо здатності Заходу дипломатично дотиснути РФ або ж надати Україні достатньо військової допомоги, щоб вибити російську армію з її території. Та все ж певний компромісний варіант може бути відпрацьований в недалекій перспективі. Про це з фахівцями поговорила редакторка Заборони Світлана Гудкова.

Захід не здатен посадити РФ за стіл переговорів силою дипломатії

Чи не вперше український президент публічно озвучив можливі часові рамки завершення війни, хоча й уточнив, що мова йде про гарячу фазу.

«Я вважаю, що якщо ми будемо об’єднані й будемо іти, наприклад, по формату Саміту миру, ми можемо закінчити гарячу стадію війни. Ми можемо спробувати це зробити до кінця [2024] року», — сказав голова держави.

Та для цього, зокрема, необхідний тиск Заходу на Росію, аби вона погодилася «сідати та думати про закінчення війни».

Протягом усієї повномасштабної війни Захід систематично вводив санкції проти різних економічних галузей РФ та персональні — проти оточення Путіна. Міжнародні організації приймали безліч резолюцій, які вимагали від Кремля вивести свої війська з України. Путіна ізолювали від цивілізованого світу та навіть видали ордер на його арешт. Але досі це не подіяло. То чи є у Заходу щось ще, що змусило б російського диктатора піти шляхом дипломатії?

Загалом є декілька варіантів, зазначає політолог Дмитро Левусь. За його словами, насправді у Заходу є багато важелів впливу. І насамперед це застосування повноцінної санкційної політики. Наприклад, проти енергетичної галузі РФ — а саме повна відмова від закупівлі російської нафти. Щобільше, можна застосувати вторинні санкції щодо тих компаній, які продовжать закуповувати російські енергоносії: індійських, китайських та інших.

«Візьмемо “Росатом”. Неможливість введення санкцій пояснюють тим, що він надто вбудований у сучасну економічну систему. Але насправді це не так. Так само можна нарешті повністю виключити російську банківську систему з міжнародної. А ще вводити вторинні санкції щодо тих, хто допомагає Росії обходити санкції», — говорить експерт.

Окрім санкцій, світ має визнати Росію країною-терористкою, а Володимира Путіна — нелегітимним президентом, адже “вибори” проводили в тому числі на окупованих українських територіях. Відсутність прямої, відкритої позиції аргументують зокрема тим, що це унеможливить будь-яку співпрацю з РФ. Але, за словами Левуся, це ніяк не заважає працювати у гуманітарній сфері, чого буде цілком достатньо.

Чому ж Захід досі не наважується вдатися до радикальних кроків і точним ударом максимально послабити російську економіку? Політолог називає декілька причин.

«Зупинити Росію — обов’язок вільного світу. Але цього не відбувається, тому що механізми ООН не дозволяють цього зробити. Бо ця організація створювалася задля збереження балансу тогочасного світу, — зазначає Левусь. — Другий момент: Росія досі залишається величезним торговельним партнером, а для деяких країн ще й замішана корупційна складова такої співпраці. Третій момент — це переляк. Мовляв, не можна з Росією так, бо хоч вона і порушниця, але у неї є ядерна зброя, і не можна її провокувати. А четвертий — відвертий ідіотизм, який також панує у світі, спричинений російською пропагандою».

Тож попри всі можливості, політолог поки не бачить перспектив для зміни політики Заходу стосовно РФ. Але водночас не виключає, що деякі території України можуть бути визволені за допомогою дипломатії. Проте цьому має передувати військова поразка РФ. 

«Коаліція, яка утворилася на підтримку української формули миру, важлива. І саме вона після створення відповідних передумов на полі бою може сприяти тому, що Росія буде вимушена залишити певні території», — сказав Дмитро Левусь.

Перемогти Росію на полі бою заважає слабкість Заходу

Коли президент Зеленський говорив про ймовірність повернення певних територій дипломатичним шляхом, він також зазначив, що окрім дипломатичного тиску, важливо, щоб російська армія зазнавала поразки на полі бою. Це дасть Україні сильніші позиції за столом перемовин.

«Так, треба бути сильними на полі бою. Бажано не відступати, бажано стояти, а ще бажаніше — провести якісь кроки, які послаблять Росію, щоб вона почала відступати», — сказав експерт.

Поки реальність на фронті така, що ініціативу має російська сторона, а ЗСУ вимушені стояти в обороні, що зовсім не посилює наших переговорних позицій, вважає керівник безпекових програм центру глобалістики «Стратегія XXI» Павло Лакійчук. Щоб досягти переваги, українці мають перехопити ініціативу. Але для цього потрібні людські та матеріальні резерви.

«При стратегічному резерві ми зможемо планувати контрнаступальні операції там, де ворог не очікує. І зараз накопичення резервів відбувається, хоч і повільно. Для розуміння, нам потрібно повноцінно укомплектувати ті бригади та підрозділи, які тримають оборону, і забезпечити не лише їх поповнення, а й відновлення. При цьому необхідно забезпечити формування людьми та технікою нових частин. Наявність техніки та боєприпасів насамперед залежить від наших партнерів. Якщо зможемо з цим впоратись, то є шанси перехопити ініціативу», — каже військовий експерт.

Україна витрачає неприпустимо багато часу на питання передачі певних типів озброєння, які начебто давати не можна, бо це вже червоні лінії. Так говорили про далекобійні ракети ATACMS. Врешті українська армія їх отримала, але бити ними по території РФ їй не дозволяють.

Та попри це, експерт вважає, що в нинішніх реаліях ми маємо лише військовий, а не політико-дипломатичний варіант розв’язання конфлікту.

«Ще з 2014 року на усіх міжнародних та внутрішніх майданчиках від нашої влади лунала теза, що немає військового шляху розв’язання кримської проблеми. Мовляв, повернути Крим можна лише політико-дипломатичним шляхом. Та коли я питав про конкретні кроки, відповіді я не отримував. Так само мені довго не могли відповісти, чому ж ми не можемо повернути Крим у військовий спосіб. Аж поки з якогось разу мені не сказали, що не хочуть ескалації з Росією. І коли зараз знову говорять про політико-дипломатичний шлях, то я можу сказати, що його немає. Я скептично ставлюся до заяви президента, хоча безумовно треба пробувати різні шляхи та варіанти. Але поки я бачу лише військовий шлях. Тому що немає передумов для політико-дипломатичного розв’язання цієї ситуації на тих умовах, які прийнятні для нас», — сказав Павло Лакійчук.

Заморожування конфлікту можливе, але потрібно йти на компроміси

Хіба що за певних умов можливий варіант заморожування конфлікту, додає військовий експерт, але він їх поки не бачить.

«Для зупинки гарячої фази війни потрібно йти на компроміси з ворогом, але в українській суспільній думці склався такий парадокс, що народ наче й бачить, що час для перемовин настав, але не на умовах Путіна», — каже він. 

Водночас, згідно з опитуванням Київського міжнародного інституту соціології (КМІС), хоча станом на травень 2024-го більшість (55%) виступали проти будь-яких територіальних поступок, протягом останнього півріччя простежується поступове зростання частки тих, хто готовий на такі поступки. 

«Так, до кінця 2023 року готовність до поступок зросла до 19%, у лютому 2024 року — до 26%, у травні 2024 року — до 32%. Частка тих, хто виступає проти будь-яких територіальних поступок, відповідно, стабільно знижувалася в зазначений період», — коментують у КМІС.

Тож імовірність переговорів з метою зупинення гарячої фази війни зовсім не виключається. Єдине — а на якій стадії ми готові зупинити цей конфлікт?

«Наразі під окупацією Росії перебуває десь п’ята частина території України [в лютому 2024 року Зеленський називав цифру у 26%]. І в цьому контексті Москва має сильнішу переговорну позицію. Але вона зазнає інших втрат — у живій силі та техніці. І те, що Путін змушений просити допомоги в Ірану та КНДР, доводить, що ситуація у них не дуже хороша, і Росія зацікавлена у перемовинах. Але наскільки вона готова поступатися територіями — це питання», — говорить у коментарі Забороні кандидат політичних наук, експерт-міжнародник Станіслав Желіховський.

Загалом експерт вважає, що Росію можна переконати звільнити деякі окуповані території, але просто так вона звідти не піде.

«Треба шукати компроміси. Наприклад, найслабша ділянка для РФ — південь України. Російська армія не контролює повністю Херсонську та Запорізьку області та їхні обласні центри, тож тут можливі торги. І я не виключаю, що як компроміс ми будемо змушені відмовитися від нашого євроатлантичного курсу, — вважає Желіховський. — Або ж будуть виставлені певні часові проміжки, коли це може статися. Загалом ми і так не сподіваємося, що нас приймуть до НАТО найближчим часом, тому, мені здається, що ті десятирічні безпекові угоди, які ми укладаємо з нашими партнерами, якраз можуть визначати цей часовий проміжок».

Тож є певні моменти, на яких Україна та Росія можуть зійтися, але це не означатиме завершення війни. Це буде певною паузою, яка допоможе зберегти державність. 

«Зрозуміло, для нас це не дуже прийнятний сценарій, але якщо вже будуть такі реалії і ми захочемо домовлятися, то я не уявляю, щоб Росія прийшла на якийсь саміт і сказала, що виводить війська. Це неможливо, треба бути реалістами. Звісно, якби Захід надав стільки озброєння, щоб ми могли не лише оборонятися, але й проводити наступ, ми могли б відвоювати південь і отримати сильнішу переговорну позицію. Тоді членство в НАТО не було б предметом обговорення, а світ міг би більше тиснути на РФ на дипломатичному рівні щодо звільнення Донбасу та Криму. Але поки цього не робиться», — резюмував експерт міжнародник.