«Зелений» план. Як відбудувати Україну після війни з урахуванням сучасних екологічних стандартів

Повоєнне відновлення України не обіцяє бути швидким та простим. Адже мова не про повернення до минулого стану, а про масштабну перебудову з опорою на екологічно чисті технології — невипадково майбутній «план Маршалла» для країни встигли охрестити «зеленим». На прохання Заборони журналіст та редактор телеграм-каналу FintechWave Андрій Сорокін спробував з’ясувати, як може виглядати його реалізація.

Що це за «зелений» план?

Євродепутати та інші учасники неформального об’єднання United for Ukraine ще рік тому сформулювали основні напрями відновлення України. За їхнім задумом, відповідний план не лише забезпечить модернізацію української економіки, а й зробить усю Європу стійкішою до енергетичних та кліматичних загроз. Ось що він передбачає:

• Екстрену допомогу, відновлення критичної інфраструктури й постраждалих міст. При цьому нова інфраструктура має бути стійкою та задовольняти потреби адаптації до зміни клімату. Нові будівлі потрібно проєктувати з високим рівнем енергоефективності.
  
• Сприяння економічній інтеграції та підготовку України до членства в ЄС. Воно, зокрема, передбачає використання європейських «зелених» практик у таких сферах, як циркулярна економіка, хімічна безпека, контроль довкілля та ін.

• Переоснащення української промисловості. Основне завдання — зробити її двигуном декарбонізації всієї економіки. Виробництво сталі, добрив та інших товарів має бути відновлено на новій технологічній основі, що потребуватиме великих інвестицій.

• Прискорення енергетичного переходу в усьому регіоні. Зробити це заплановано завдяки інтеграції України до європейських енергетичних ринків та виробничих ланцюгів екологічних технологій.

• Поступове припинення імпорту викопного палива до Європи та заміна його на «зелену» енергію з України. Для цього запропоновано передати країні технології поновної енергетики та локалізувати виробництво обладнання: вітрових турбін, сонячних панелей, біогазових установок та електролізерів.

• Створення тисяч «зелених» робочих місць для України та країн ЄС. Масова мобілізація робочої сили необхідна для будівництва й реконструкції енергоефективного житла, розширення транспортної інфраструктури, створення нових галузей промисловості та виробництва.

«Щоб досягти ключової мети європейського “зеленого” курсу та зробити Європу першим вуглецево-нейтральним континентом, нам потрібно реалізувати “Зелений план Маршалла” для України протягом цього десятиліття», — так пояснили євродепутати свою ініціативу.

Навіщо потрібен саме «зелений» план? Чому не можна по-старому?

Україна до 24 лютого — це економіка старого зразка, безпосередньо пов’язана з викопним паливом, нагадує виконавча директорка Європейського кліматичного фонду Лоуренс Тубіана. На її думку, повернення до такої моделі відлякуватиме інвесторів, які не вкладатимуться в застарілі активи. «У такому разі не буде жодного відновлення», — запевняє експертка.

Децентралізована енергосистема дозволить протидіяти військовим, політичним, економічним та кліматичним викликам, вважають у Кабміні. Російські удари по українській критичній інфраструктурі показали, що Україна гостро потребує реформи енергосистеми. Поновні джерела (сонячна, вітрова енергетика та ін.) не лише допомагають підготуватися до неї, а й уже сьогодні забезпечують функціонування шкіл та лікарень.

Російське вторгнення завдало колосальної шкоди довкіллю. У вересні міністр захисту навколишнього середовища та природних ресурсів Руслан Стрілець оцінив його в $57 мільярдів. Чи можливо після цього повертатися до старих, не найекологічніших практик — питання риторичне.

Інтеграція до ЄС неможлива без реалізації «зеленого» курсу, запевняє експертка Німецького фонду Маршалла США Ганна Абдулла. За її словами, українська економіка буде конкурентоспроможною в рамках Євросоюзу лише в тому випадку, якщо під час повоєнного відновлення вирішуватимуться міжсекторні завдання щодо декарбонізації.

Цілі галузі можуть стати застарілими та неконкурентоздатними. Про це в статті для Green European Journal пише оглядач Мартін Врба. Він вважає, що така доля може спіткати важку і видобувну промисловість, що створить серйозні соціальні проблеми. Водночас реалізація «зеленого» курсу дозволить залучити інвестиції та створити робочі місця.

Україна може стати європейським енергетичним лідером, якщо правильно проведе «зелену» трансформацію, вважає американський колумніст українського походження Марк Темницький у статті для аналітичного центру Atlantic Council. Ось як він пояснює свою думку:

• Модернізація української енергосистеми покладе край залежності від російського газу й сприятиме енергетичному переходу в Європі.
• Достатні інвестиції перетворять Україну на енергохаб для всієї Європи та центр інновацій у сфері чистої енергетики.

Звучить багатообіцяльно. Але що саме це означає?

«Зелене» перезавантаження України — масштабний проєкт, від якого на Заході вже чекають багато чого. Країна не просто має відновитися після війни, а й перейти на новий устрій. Принагідно їй необхідно стати прикладом для всієї Європи, щоб прискорити її енергоперехід.

Чи зможе післявоєнна Україна досягти таких результатів? Заборона вже писала, що перспективи перезапуску економіки після російського вторгнення не виглядають бездоганними. При цьому безглуздо заперечувати, що якась частина «зеленого» курсу у будь-якому разі буде реалізована — міжнародні організації та закордонні інвестори цьому посприяють.

Кабмін до кінця жовтня має розробити чотирирічний План відновлення, реконструкції та модернізації України. За словами заступника міністра економіки Олексія Соболева, частина «зелених» реформ уже увійшла до нього. Уявімо, як могла б виглядати їхня реалізація в окремих галузях.

Енергія. До повномасштабного вторгнення в енергосекторі склалася подвійна ситуація. Розвиток поновних джерел енергії, підвищення енергоефективності та зміни в законодавстві не заважали ще більше використовувати вугілля. Так, 2019 року Україна опинилася в першій десятці країн за темпами розвитку «зеленої» енергетики. 2020 року — у першій п’ятірці країн Європи за темпами розвитку сонячної енергетики. При цьому Україна, як і раніше, сильно залежить від викопного палива: за даними Європейської економічної комісії ООН, того ж 2020 року на нього припадало 70% загального обсягу первинної енергії.

Але поточна ситуація виглядає набагато гірше:

• Близько 50% енергетичної інфраструктури України було пошкоджено, частину — знищено.
• Багато об’єктів поновної енергетики зруйновані або вийшли з ладу. Станом на кінець жовтня 2022 року з експлуатації виведено 90% вітрової та близько 40–50% сонячної енергетики.
• Через обстріл енергетичної інфраструктури населення змушене користуватися генераторами, що працюють на викопному паливі.

Енергетика — тема номер один у більшості експертних публікацій про «зелену» розбудову української економіки. Ключові вимоги до неї — децентралізація та декарбонізація. Загалом це може виглядати так:

• Впровадження законодавства, що відповідає європейським нормам (включно із запровадженням ринкових цін на електроенергію для всіх споживачів).
• Розвиток проєктів із розподіленої генерації енергії як запорука повноцінної трансформації сектору.
• Подальший розвиток поновних джерел енергії. Європейська економічна комісія ООН вважає, що до 2050 року їхню частку в загальному обсязі генерації реально збільшити до 80% (у 2020 році вона становила 12%).
• Поетапна відмова від викопного палива.
• Виробництво біометану на експорт та для внутрішніх потреб.
• Розвиток систем зберігання електроенергії.
• Розвиток виробництва водню. У перспективі Україна могла б стати його найбільшим експортером до ЄС та використати його для декарбонізації сталеливарної промисловості.
• Експорт низьковуглецевої та поновної енергії до ЄС.
• Виробництво матеріалів, необхідних для «зелених» технологій (галій, титан, нікель, марганець та уран).

Сільське господарство. Повномасштабне вторгнення РФ показало, яке значення має український агросектор для всього світу. Тим часом воєнні дії продовжують завдавати йому жахливих збитків. Відновлення ґрунтів після забруднень, розмінування земель — як мінімум ці завдання потребують значних коштів та зусиль. Однак у контексті «кліматично-позитивного» розвитку експерти пропонують зосередити увагу на такому:

• Просуванні моделі малих фермерських господарств.
• Модернізації іригаційної системи (енергоефективні заходи, раціональне використання води).
• Моніторингу вмісту в ґрунті органічного вуглецю.
• Відповідності практикам сталого управління землями. Це дозволяє боротися з їхньою деградацією, яка в результаті знижує продуктивність.
• Дотриманні стратегії ЄС «Від ферми до столу». Вона може бути основою для переходу до стійкої продовольчої системи.
• Розумному сільському господарстві. Це як мінімум упровадження нових технологій — інтернету речей, датчиків, дронів тощо.
• Розвитку органічного сільського господарства та технологій мінімального обробітку землі.
• Використанні відходів сільського господарства для біопалива.

Промисловість. Один із найважливіших секторів української економіки минулого року скоротився на 36,9% (дані Держстату). Великі металургійні підприємства на сході та південному сході знищені. Однак прихильники «зеленого» курсу для повоєнної України вбачають у цьому не лише трагедію. Вони нагадують, що чорна металургія і виробництво неметалевої мінеральної продукції (цемент та інші будматеріали) були найбільшими джерелами парникових газів. Окрім того, очікуване відновлення промисловості — шанс усунути залежність від викопного палива й брудних технологій, а також замінити олігархічний контроль над нею багатосторонньою архітектурою власників.

Ідеальний сценарій такий: Україна відновлює промисловість відповідно до принципів сталого розвитку й кліматичної нейтральності та стає найбільшим постачальником екологічно чистих товарів і сировини (особливо сталі). Перезапуск цього сектору допомагає відродити економіку країни, особливо в регіонах, які найбільше постраждали від війни.

Конкретні кроки на шляху до цього можуть передбачати:

• запровадження системи моніторингу викидів парникових газів;
• впровадження системи енергоменеджменту;
• зменшення енергомісткості виробництва;
• введення в дію закону №6004-д «Про забезпечення конституційних прав громадян на безпечне для життя і здоров’я довкілля», який передбачає реформу промислового забруднення; 
• фінансування модернізації виробництва;
• цифровізацію сектору — впровадження систем електронного моніторингу продуктивності, ефективності використання ресурсів тощо.

Транспорт. За даними Державної служби статистики, на одного мешканця України у 2021 році припадало 37,4 кілограма викидів забруднювальних речовин — у всьому винен транспорт. Наукова рада ЄС уже рекомендує скоротити викиди на 90–95% до 2040 року. Європейська транспортна політика союзу взагалі ставить завдання повністю відмовитися від автомобілів на традиційних видах палива до 2050 року.

При цьому транспортному сектору приділяють не так багато уваги, коли йдеться про «зелене» відновлення України. Експертка Німецького фонду Маршалла США Ганна Абдулла стверджує, що відповідні документи більше зосереджені на дорожньому будівництві. Однак рекомендації для транспортної інфраструктури «зеленої» України все ж таки є. Ось тільки їх реалізація може спричинити неоднозначну реакцію в суспільстві. Серед них:

• Зростання частки громадського транспорту (основне завдання — пересадити на нього якнайбільше людей).
• Ухвалення базових норм щодо викидів шкідливих речовин для автомобілів.
• Використання екологічно чистих видів транспорту — від велосипедів та електромобілів до електрифікованого громадського та вантажного транспорту.
• Збільшення частки пасажирів і вантажів, які перевозять залізницею.
• Будівництво пішохідної та велосипедної інфраструктури (наземні пішохідні переходи, занижені бордюри, тротуари, велодоріжки).
• Сприяння використанню альтернативних видів палива.
• Створення ефективних низьковуглецевих транспортних мереж, які з’єднають місто з передмістям.
• Просування каршерингу.
• Введення зон, вільних від автомобілів.
• Упровадження цифрових рішень управління транспортним сектором загалом.

Житловий фонд. Стан багатьох житлових будівель в Україні ще до повномасштабного вторгнення навряд чи відповідав європейським стандартам енергоефективності. Слабка теплоізоляція будівель, застарілі котельні, зношування інженерних мереж — усе це призводить до значних утрат енергії. Тому експерти рекомендують:

• Підвищувати енергоефективність житла та використовувати поновні джерела енергії. Для цього, зокрема, потрібне спрощення доступу до відповідного фінансування. В Україні до 2022 року діяли такі програми: наприклад, так звані «теплі кредити» на впровадження енергоефективних технологій у будинках.
• Використовувати технології, що унеможливлюють викиди шкідливих речовин в атмосферу, під час відновлення міст.
• Залучати місцеве населення та інші зацікавлені сторони до розробки концепцій відновлення міст.
• Впровадити держстандарти енергоефективності під час будівництва житла.
• Враховувати місцеві потреби й особливості під час проєктування будинків, відмовитися від стандартизованої централізованої моделі.

Українська економіка роками залишалася однією з найенергомісткіших у світі. Післявоєнне відновлення означає необхідність кардинальних змін у ній. Горезвісний «зелений» курс — шанс залучити інвестиції та вибудувати сучасну країну: з новою інфраструктурою, низькими рівнями викидів, більш екологічною промисловістю тощо. Водночас без достатнього фінансування та прозорого ухвалення рішень «Зелений план Маршалла» ризикує залишитися красивою картинкою для презентацій за кордоном.

Де про це прочитати докладніше: 

• «Зелене повоєнне відновлення України: візія та моделі» (аналітична записка в межах проєкту «Інтеграція сталого розвитку в Україні відповідно до Європейського зеленого курсу»).
• Рамкова програма «Зелений Фенікс»: кліматично-позитивний план відновлення економіки України (доповідь Оксфордської школи підприємництва та довкілля імені Сміта).
• «Зелене відновлення України: складний, але необговорюваний шлях до успіху в завтрашньому світі» (матеріал словацького аналітичного центру GLOBSEC).
• «Декарбонізація секторів економіки України» (матеріал ГО «Екодія»).
• «Відбудова України зі стійкою, вуглецево-нейтральною енергетичною системою» (доповідь Європейської економічної комісії ООН).
• «Перетворення України на європейський енергетичний хаб» (робочий документ аналітичного центру Atlantic Council).
• «Війна в Україні та енергетичний перехід» (стаття професора права та екологічної політики Кембриджського університету Хорхе Е. Віньюалеса).