'
Читаєте зараз
«Життя тепер обчислюється днями». Трансгендер-біженець з РФ – про стеження та спробу викрадення

«Життя тепер обчислюється днями». Трансгендер-біженець з РФ – про стеження та спробу викрадення

Заборона
Автор:

Заборона публікує розповідь правозахисника, ЛГБТ-активіста та транс-чоловіка Сольдаду Ковалісіді. Кілька років тому Сольдаду заснував в Омську правозахисну організацію для трансгендерних людей. Це було вже після підписання закону, що забороняє «пропаганду гомосексуалізму» в Росії. На той час він ще виглядав як жінка та за паспортом був Світланою, хоча вже розпочав гендерний перехід через гормональну терапію. Кілька разів активісти радикального руху «Оккупай-педофиляй» нападали на нього, ламали ребра, ніс, цілеспрямовано били по чутливих місцях.

Сольдаду попросив політичного притулку в Україні як громадянин Росії, якого переслідують. Але міграційна служба України відмовила йому в притулку за браком доказів про небезпеку. 

 

Последний год я занимался открытой критикой миграционной службы Украины.

Писал статьи, посты и периодически приходил в офис ГМСУ с журналистами.

21 ноября я выиграл апелляционный суд против миграционной службы.

В ближайшее время меня ждет интервью в ГМСУ, так как суд постановил, чтобы они вновь пересмотрели мое дело.

Однако я не уверен, что до этого интервью доживу. Меня преследуют неизвестные лица, начиная с конца августа.

Все началось с пикника. Младшая сестра моего мужа закончила колледж в этом году и поступила в университет во Львове. Она пригласила меня с мужем, своих подруг в Голосеевский парк на пикник. Это было 31 августа.

Мы пришли с двумя собаками. Примерно минут через 30 одна из собак начала проситься домой. Я завел ее домой, вышел из подъезда и увидел краем глаза, как паркуется автомобиль. Из него вышло несколько мужчин в темной одежде военного типа. Все они были лысыми. Это все, что я запомнил.

Кто-то из них крикнул: «Лови пидора». Они все рванули в мою сторону. Я чудом умудрился убежать. Сразу написал своей адвокатке и спросил, что мне делать.

Она мне рекомендовала не ходить одному на улице и наблюдать за происходящим. В полицию она рекомендовала не обращаться, так как меня не украли, не побили. Я целый и живой.

В октябре, ноябре и в начале декабря я периодически замечал за собой слежку. Каждый раз за мной следили мужчины в темной одежде военного типа с капюшоном.

30 ноября за мной гнался мужчина в районе улицы Кирилловской. Я едва успел вбежать в маршрутку на остановке, которая уже отъезжала.

1 декабря мы с мужем заметили, что за нами идет парень все в той же темной одежде военного типа. Он шел за нами прямо от нашего дома. Мы шли медленно, он замедлял шаг. Мы останавливались, он останавливался. Мы смотрели прямо на него в упор, он смотрел на нас. Мы снова начали идти, обернулись, но парень ушел во дворы.

3 декабря мы заметили слежку вновь.

4 декабря я подал заявление в полицию. Оно будет рассматриваться месяц.

Мы с мужем больше не живем дома. Мы пробовали выезжать из города на пару недель, в надежде, что слежка пройдет. Но она не проходит. Я не хожу по улице один. Прячу свое лицо под капюшон в метро. Сколько мы выдержим в таком режиме? Я не знаю.

Одно я знаю точно, что жизнь теперь исчисляется днями.

 

Читайте також: Пішли у транс: 4 історії людей, які зробили гендерний перехід

Сподобався матеріал?

Підтримай Заборону на Patreon, щоб ми могли випускати ще більше цікавих історій