Читаєте зараз
Життя простого радянського військового від Камчатки до Львова. Заборона публікує унікальний фотоархів солдата, який вдалося врятувати зі смітника

Життя простого радянського військового від Камчатки до Львова. Заборона публікує унікальний фотоархів солдата, який вдалося врятувати зі смітника

PAVLO BISHKO

Як виглядало життя радянського військового? Він постійно переїжджав з місця на місце, тягаючи за собою родину, змінював країни проживання і намагався підтримувати зв’язок з місцями дитинства. Фоторедактор Заборони Павло Бішко регулярно досліджує архіви фотографів-аматорів, які фіксували життя навколо десятки років тому. Раніше він, наприклад, знайшов архів Михайла Косюка, який знімав закарпатське село Усть-Чорна, предків австро-угорських лісорубів та овіяні нетутешнім протягом ліси і гори.

А нещодавно Павло познайомився з Володимиром Травниковим — львівським будівельником, який створив музей покинутих речей у своєму підвалі. Там він збирає викинуті речі, що відслужили своє (матеріал можна прочитати тут). Травников поділився плівками радянського військового Руфима Школьникова — той документував на фотоапарат усе своє життя. Загалом архів налічує понад 5 тисяч знімків, зроблених з 1956 до 1999 року.

Заборона публікує підбірку найцікавіших світлин, які демонструють типовий шлях родини військового від радянських часів до початку незалежності України. 


Руфим Школьников народився у 1930 році у селі Собакіно Пензенської області Росії, служив у радянській армії на Камчатці, а в 26 років почав знімати своє життя на плівку. Насамперед військовий фотографував дружину Олександру і синів Ігоря та Дмитра. Серед знімків, які збереглись в архіві Школьникова, є і відвідини родини у Тульській області, і відпустки в Криму, Одесі та Москві, і весілля синів, і міські пейзажі.

Серед світлин можна побачити також військові навчання на полігонах, портрети товаришів по службі. Він документував і застілля з родиною, і відвідини цвинтаря, і звичні прощання на залізничному вокзалі. Поміж цього фіксував побут радянської армії у Східній Німеччині, де служив у 1960-х, купання у польовій бані, проїзд радянської військової техніки вулицями Німеччини і архітектуру соцреалізму. Архів Школьникова врешті склався в часопис радянського життя, біографію військового і сімейну сагу одночасно.

Руфим Школьников багато подорожував через те, що служив у збройних силах СРСР — його постійно переводили з місця на місце. Після служби в Східній Німеччині його перевели у склад 24-ї механізованої бригади Залізної дивізії ім. Князя Данила Галицького, яка базується в Яворові. Там, у Львові, він і помер. Після цього його львівську квартиру продали, а мішок з плівками від потрапляння на смітник врятував засновник музею покинутих речей Володимир Травников — він був сусідом Школьникова і допомагав прибирати квартиру після його смерті. Дружина військового також померла, а сини живуть у Росії і на могилу батька не навідуються. Вони служать військовими.

Деякі події з життя капітана Школьникова не потребують текстових пояснень чи виносок — багато що зрозуміло з фотографій. Втім, редакція не претендує на абсолютну об’єктивність, тому обмежується акуратними «ймовірно» і «принаймні», коли робить висновки про обставини життя Школьникова тільки зі знімків.

Східна Німеччина

Крим, 1969 рік

Львів, 1970-ті

1980-ті

Сподобався матеріал?

Підтримай Заборону на Patreon, щоб ми могли випускати ще більше цікавих історій