Гранд базар в Скандинавії. Ердоган торгується з НАТО за вплив та владу

• 18 травня 2022 року посли Швеції та Фінляндії офіційно подали заявки на вступ до Північноатлантичного Альянсу.
• Туреччина не підтримала Скандинавської експансії, зокрема через дружбу з сирійськими курдами.
• Ердоган намагається виторгувати собі якомога більше бонусів та поступок, зокрема щодо імпорту озброєння.

18 травня 2022 року Фінляндія та Швеція офіційно подали заявки на вступ до НАТО. Аби стати членом оборонного блоку, треба схвалення усіх 30 членів Альянсу, утім Туреччина вже заблокувала пермовини. 

Заборона розповідає про те, чому президент Реджеп Таїп Ердоган напередодні турецьких виборів й з великими проблемами в економіці користується нагодою торгуватися.   

Туреччина проти приєднання Швеції і Фінляндії до Альянсу

Про те, що Туреччина, яка є членкинею НАТО з 1952 року, не підтримує розширення блоку на Скандинавію, Ердоган заявив за кілька днів до навіть внутрішніх перемовин в країнах-претендентах.

«У нас немає позитивної думки з цього приводу. Скандинавські країни — це як пансіонати для терористичних організацій. Раніше турецька влада припустилася помилки, давши зелене світло на членство Греції в Альянсі [у 1952 році]. Ми не хочемо зробити другу помилку в цьому питанні», — сказав турецький президент.

Річ у тім, що Швеція та Фінляндія підтримують курдів, з якими Туреччина воює у Сирії, і прихистили в себе чималу діаспору цього народу, в тому числі впливових політиків та активістів.

Згодом речник Ердогана Ібрагім Калін пояснив, що Анкара не блокує вступ скандинавських країн до Альянсу, а лиш закликає до діалогу стосовно припинення підтримки курдських сепаратистів [Робоча партія Курдистану, РПК, визнано терористичною організацією в Туреччині]. «Ми не зачиняємо двері. Але ми, по суті, порушуємо це питання як питання національної безпеки Туреччини… Те, що потрібно зробити, зрозуміло: вони мають припинити дозволяти представникам РПК, організаціям, окремим особам та іншим формам присутності існувати у цих країнах», — цитує Каліна Reuters.

Шведи і фіни готові до діалогу і навіть заявили про відрядження своїх дипломатів в Анкару для переговорів. Утім вже 16 травня, після того, як обидві країни офіційно оголосили про намір подати заявки на членство в Альянс, Ердоган різко висловився про те, що їм нема про що домовлятися. «Туреччина не може сказати “так” членству Фінляндії та Швеції в НАТО. Це неможливо, хай не ображаються… Вони приїдуть нас умовляти. Вибачте, але їм нема на що розраховувати», — заявив лідер Туреччини.

Ердоган вкотре наголосив, що обидві країни занадто толерують курдів і слугують інкубаторами для підривної терористичної діяльності: «Вони приводять терористів до своїх парламентів, дають їм трибуну, розсилають спеціальні запрошення і навіть мають у своїх парламентах терористів, які підтримують Робочу партію Курдистану».

18 травня, в день, коли Фінляндія та Швеція офіційно подали заявки на вступ, Туреччина розпочала новий етап спеціальної операції на півночі Сирії [за чутками, це не демонстративний крок, а запланований] і намагається просунутися на 30 кілометрів всередину країни. Водночас початок перемовин в НАТО був заблокований, впливові західні ЗМІ стверджують, що саме через Анкару.

Вето Туреччини: чого насправді хоче Ердоган

Реджеп Таїп Ердоган є 12-м президентом Туреччини: він очолює країну скільки в Україні йде війна. Використовуючи свій статус як одного з основних членів НАТО, вже дворазовий президент намагається виторгувати для себе максимум бонусів та поступок, щоб врегулювати давно наболілі теми. По-перше, показово сильна позиція «Я vs цілий блок» може допомогти Ердогану виграти втретє в червні 2023 року. По-друге, якщо Захід піде на його умови, він може відчути себе лідером регіону. 68-річний політик з амбіціями перевершити самого Ататюрка може піти на крок погіршення відносин з європейцями заради впливу та влади.

Отже які напрямки є елементом гри.

Курдське питання

Курдів підтримують не лише скандинавські країни, а й головні партнери Туреччини по НАТО, зокрема США та деякі європейські країни. Утім саме у Швеції та Фінляндії легально діють багато їхніх організацій, а провідні курдські лідери живуть там вже чимало років, лобіюючи свій рух.

Особливо у підтримці курдів відзначилася Швеція: у 2021 році Стокгольм офіційно прийняв у себе делегацію на чолі з головою Сирійської демократичної ради Ільхамом Ахмадом. Голова шведського МЗС Анн Лінде навіть заявила, що її країна є активним партнером курдських сил у Сирії. До того ж чимало курдів асимілювалися і займають низку державних посад у Швеції, зокрема у парламенті.

Слід зазначити, що жодна з країн не в змозі ані пообіцяти, ані тим більше виконати бажання народу з багатотисячною історією про незалежну державу. Хоча б тому, що територія того самого Курдистану зараз поділена Туреччиною, Іраном, Іраком та Сирією, зовсім трохи Арменією. Домовитися одразу з кількома не найспокійнішими країнами майже неможливо.

Гюленістське питання

Швеція та Фінляндія одни з давніх та успішних демократій, вони також часто дають прихисток турецьким опозиціонерам та дисидентам, які тікають зі своєї країни, аби уникнути переслідувань.

МЗС Туреччини запросило у Фінляндії екстрадицію 12 своїх громадян, а у Швеції — 21 громадянина. Анкара їх підозрює у зв’язках з РПК та гюленістами. FETO або рух Гюлена — об’єднання, яке підозрюється в організації державного перевороту в Туреччині у 2016 році. Утім скандинавські країни ще жодного біженця не видали і не планують цього робити.

Стокгольм і Гельсінкі регулярно критикують Ердогана. Зокрема його звинувачують у придушуванні свободи слова, політичних переслідуваннях опозиції та створенні надміру жорстокого антитерористичного законодавства.

Збройне питання

У 2019 році Швеція і Фінляндія запровадили ембарго на постачання зброї Анкарі у відповідь на вторгнення турецьких сил у Сирію. Не підтримуючи вступ обох країн до НАТО, Туреччина намагається виторгувати собі зняття обмежень.

«Через нашу боротьбу з терористичними організаціями проти нас було введено обмеження на постачання оборонної продукції, яку ми в тому числі імпортували з країн, які планують вступити до НАТО. З цієї причини більшість жителів Туреччини виступають проти вступу цих країн та просять нас заблокувати цей процес», — заявив міністр закордонних справ Туреччини Мевлют Чавушоглу.

Окрім того, Ердоган торгується і з США: у 2019 році Туреччину виключили з програми виробництва винищувачів F-35 і заборонили купувати сучасну західну зброю через закупку Анкарою російських систем ППО С-400.

Політичне питання

На думку британського економіста Тімоті Еша, Ердоган може використати конфлікт інтересів Туреччини і НАТО для проведення дострокових виборів в країні [планові мають відбутися у червні 2023 року]. Турецький лідер, який обіймає посаду президента з 2014 року, ризикує цього разу програти, оскільки через свою незбалансовану політику він втратив значну частину своїх рейтингів.

Проведення дострокових виборів у 2022 році може зіграти Ердогану в плюс, оскільки опозиція не встигне як слід підготуватися до них, а зовнішні чинники можуть дозволити йому згуртувати народ навколо себе. Для цього ідеально підходить опозиція до Робочої партії Курдистану і сприйняття дій деяких країн Заходу, як лицемірних [оскільки вони підтримують курдів, які вважаються терористами].

«Ймовірно, Ердоган скористається цим і для заборони опозиційної партії ДПН [Демократична партія народів]. І піде на вибори у серпні — можливо, навіть із референдумом про членство Швеції/Фінляндії в НАТО, щоб мати додаткові важелі — у прибічників опозиції не буде часу сформувати нову партію. Це також поставить у скрутне становище решту опозиції, відокремивши прозахідні елементи від націоналістів і противників ДПН», — вважає експерт.

Економічне питання

Еш також відзначає, що перешкоджання вступу Швеції і Фінляндії в НАТО негативно позначається на турецькій національній валюті — лірі. Пандемія сильно вдарила по країні, і тривалий конфлікт з провідними членами Альянсу може ще більше погіршити ситуацію і призвести до катастрофічної кризи. Протягом останнього року ліра невпинно падала через страшну інфляцію та неортодоксальну економічну політику АП.

«Мені цікаво, чи зможуть турецькі ринки пережити кризу з НАТО. Я маю сумніви, чи змогли б ринки дожити до виборів, запланованих на червень 2023 року. Ердоган, ймовірно, має достатньо валютних резервів, щоб протягнути до серпня [2022 року], а потім ситуація повисне на волосині. І в розпал національної кризи, яка розігрується заради патріотизму, думаю, що багато турків не захочуть, щоб турецькі активи почали продавати», — пише Тімоті Еш.

Блокування вступу до НАТО: прецедент Північної Македонії 

Північна Македонія є наймолодшим членом НАТО. Вона приєдналася до Альянсу 27 березня 2020 року. ПДЧ країна отримала ще у 1999 році, разом з Албанією, але довго у статусі кандидата не пробула.

Македонія оголосила про курс на НАТО практично одразу після здобуття незалежності. Проти виступили Греція та Болгарія. Країни відкрито блокували процес через назву країни — «Македонія». Так, Греція вимагала її змінити, щоб уникнути територіальних претензій до власної провінції з такою самою назвою. Вимога стала головною умовою розблокування процесу інтеграції з НАТО.

Референдум про перейменування Македонії на Північну Македонію у 2018 році провалився, але парламент все ж проголосував необхідні зміни до конституції щодо «історичного компромісу» з Грецією, після чого процес інтеграції до НАТО був розблокований.

Раніше Заборона опублікувала колонку головної редакторки Катерини Сергацкової про репресії в Туреччині щодо політиків, активістів, журналістів.