Росія змінила стратегію війни у 2023 році: аналітики назвали сім ключових факторів

• Восени 2022 року ЗСУ провели низку успішних контратак. У результаті було звільнено правобережжя Херсонщини та більшу частину Харківщини.
• Затримки західних поставок танків та іншої зброї могли суттєво вплинути на ситуацію та дати РФ час для власної атаки.
• Контрнаступ призупинився, РФ почала відновлювати сили та проводити заміни у вищому командуванні.

Вище військове командування Росії, ймовірно, скоригувало стратегію ведення війни в Україні на 2023 рік. Так, основну увагу могли зосередити на підготовці та проведенні наступальної операції. Одним з ключових факторів є посилення адаптивності ворога на фронті з урахуванням помилок 2022 року.

Заборона розповідає про ймовірне перегрупування, яке, однак, навряд чи кардинально вплине на розстановку сил у війні.

Командування, мобілізація, адаптація: тактика РФ на 2023 рік

Серія успішних контратак Збройних сил України восени 2022 року змусила вище військове командування РФ переглянути та адаптувати свій підхід до ведення бойових дій, вважає австралійський генерал-майор у відставці Мік Раян.

«Український наступ у Харківській області, повільне удушення російських сил на західному березі Дніпра [Херсонська область], а також пожежа на Керченському мосту призвели до чергового перезавантаження російської стратегії. Однак це не призвело до переоцінки стратегічних цілей Росії — Путін зберіг свою максималістську мету підкорити Україну», — вважає військовий.

Оновлену тактику РФ, на його думку, можна коротко назвати планом «пересидіти Захід». Вона, ймовірно, має сім основних компонентів:

• інформаційний;
• командно-лідерський;
• військовий;
• дипломатичний;
• національно-мобілізаційний;
• економічний;
• адаптаційний. 

Інформаційна війна передбачає використання ще більшої кількості наративів. Можуть посилити операції, спрямовані на збільшення підтримки війни серед російського населення і збільшення впливу на іноземні держави. 

«Хоча Україна домінувала в інформаційному просторі протягом більшої частини війни, Росія дає відсіч. І ми повинні припустити, що в цей аспект російської стратегії у 2023 році буде вкладено більше ресурсів. Вони уважно стежили за нещодавніми дебатами про танки в Європі й використають цей та інші потенційні розломи для того, щоб спробувати розколоти й послабити підтримку України», — каже Раян.

Валерій Герасимов замість Суровікіна

Другим аспектом еволюції російської стратегії стало призначення нового командувача всіх російських операцій в Україні. Генерал Валерій Герасимов вважається ідеологом російського вторгнення в Україну у 2014 році та одним з тих, хто спланував повномасштабний наступ у лютому 2022 року.

Він замінив Сергія Суровікіна всього через три місяці після призначення останнього. Тактика Суровікіна була зосереджена навколо використання безпілотників та ракет, якими завдавалися масовані удари по українській енергетичній інфраструктурі. Йому, за словами Раяна, навіть вдалося стабілізувати ситуацію з деякими російськими операціями, але оборонна складова була слабкою і навряд чи призвела б до серйозних зрушень на користь Росії. 

Головне завдання Герасимова, ймовірно, полягає у проведенні великої наступальної операції, яка змогла б переломити хід бойових дій. УНа нього також можуть бути покладені такі задачі:

• підготовка мобілізованих для участі у бойових діях;
• забезпечення більш уніфікованого підходу між російською армією і приватними військовими компаніями, зокрема, ПВК «Вагнер». 

«Герасимов, очевидно, був тим, хто підписав початковий план лютневого вторгнення. Як військовий офіцер, він повинен був розуміти, що багато різних напрямків наступу російських військ, чисельність яких була меншою за українську армію, були б небезпечними. Крім того, російська армія, що з’явилася після десятиліття реформ, які він проводив разом з міністром оборони Шойгу, не вражає в Україні. Дуже малоймовірно, що в наступному році показники Герасимова різко покращаться», — каже військовий аналітик.

Одного Вагнера Кремлю недостатньо

Наступальні дії і є третім пунктом оновленої російської стратегії. На початку зими РФ розгорнула в Україні десятки тисяч мобілізованих, а також кілька тисяч ув’язнених, які були завербовані до ПВК «Вагнер». Це допомогло агресору стабілізувати позиції й частково розв’язати одну з фундаментальних проблем ще з початку вторгнення — нестачу піхоти.

Однак простого збільшення чисельності армії, за словами Міка Раяна, недостатньо. Потрібно покращити логістику наступальних кампаній, скоординувати їх з повітряними ударами.

Для цього Росія може повернутися до ширшого використання можливостей Повітряно-космічних сил Росії (ПКС). Вони проводять вкрай обмежені операції орієнтовно з березня 2022 року, в основному запускаючи ракети. Однак українська ППО значно посилилася з лютого-2023, тому ПКС РФ значною мірою вже втратили здатність ефективно діяти.

«Навіть з новими командирами й військами РФ все ще не має сил для досягнення цілей. Протягом останніх кількох століть наземні атаки, як правило, базувалися на співвідношенні сил 3:1 на користь нападника, що давало найкращі шанси на успіх. Росія може створити таке співвідношення сил тільки на короткі проміжки часу на обмежених територіях. Крім того, Україна має тактичну й оперативну перевагу на місцях. Тож росіянам буде дуже важко перехопити ініціативу, але є одна впевненість — вони будуть проводити наступальні дії у 2023 році», — переконаний генерал-майор.

Лавров просить допомоги в Африці

Четвертою складовою стратегії держави-терористки є дипломатія. так, Росія намагається налагодити міцні зв’язки з Ефіопією, М’янмою, Угандою, Республікою Конго та Єгиптом, а також посилити ринкові відносини з Китаєм. У рамках цих зусиль міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров у 2022 році неодноразово здійснював візити в африканські країни.

«Попри намагання Байдена та європейських лідерів згуртувати нації на підтримку України, переважна більшість людей на планеті живе в країнах, які відмовилися приєднатися до санкцій проти Росії. Серед них Китай, Індія, Індонезія та інші — вони продовжують торгувати з РФ, купуючи зброю та енергоресурси. Отримання цих доходів є життєво важливим для Росії», — пояснив аналітик.

Економічна війна та мобілізація

Ще одним важливим пунктом, ймовірно, є національна мобілізація. Заява Путіна про призов від 21 вересня 2022 стала першим випадком, коли президент РФ вийшов за межі звичайних військових ресурсів для ведення війни. У результаті щонайменше 300 000 росіян було мобілізовано. За різними даними від третини до половини цих солдатів станом на січень 2023 року вже направлені в Україну. Існує ймовірність, що це не остання мобілізація у Росії.

Економічна війна є не менш важливим компонентом російської тактики, ніж бойові дії.

«Вторгнення в Україну справило глибокий вплив на російську економіку. Але воно також мало величезний вплив на економіку України. Це свідома частина російської стратегії, спрямованої на те, щоб обмежити здатність держави генерувати доходи, водночас накладаючи витрати через загибель цивільного населення та руйнування інфраструктури. Мета Росії полягає в тому, щоб Україна мала обмежену здатність підтримувати свій суверенітет за рахунок джерел доходу», — пояснив Раян.

Путін думає, що зможе пересідіти Захід — Раян

Останньою складовою є адаптивна стратегія, адже чим довше триває війна, тим більше пристосувань відбувається з обох сторін: до погодних умов, стану та кількості зброї, чисельності угрупувань, ситуації на полі бою: оборона чи атака тощо.

З 24 лютого росіяни припустилися багатьох стратегічних помилок, але поступово робили тактику відповідною до реалій. Головна проблема РФ, за словами аналітика, полягає у тому, що ця адаптивність суттєво відставала від української. 

«Можливо, найважливішим елементом російської стратегії є те, що Путін тепер бачить вигоду в затягуванні війни. Оскільки Україна залежить від західної зброї, боєприпасів та економічної допомоги. Це чи не єдина життєздатна теорія перемоги, яка зараз доступна Росії — пересидіти Захід. Але це може бути довгим очікуванням. Сполучені Штати та їхні партнери по коаліції увійшли до Афганістану наприкінці 2001 року і пішли звідти лише через майже 20 років. Тому думка Путіна про те, що він зможе пересидіти Захід, може бути ще одним з його поганих стратегічних припущень», — резюмував генерал. 

РФ отримала люфт для повторного наступу — ISW

Велику роль у підготовці оновленої стратегії Росії до реалізації відіграли затримки західних поставок озброєння Україні, які сповільнили український контрнаступ, вважають у Інституті вивчення війни (ISW).

План ефективної контрнаступальної кампанії передбачає якнайшвидше зупинення наступу противника і початок серії рішучих швидких контратак — щоб скористатися дезорганізацією та непідготовленістю ворога. Подальші контрнаступальні операції проводять з якомога коротшими паузами між ними, щоб не дати противнику відновити сили й ініціативу. Українські війська, за словами аналітиків, восени 2022 року успішно почали серію таких контратак, однак після звільнення правобережжя Херсонщини у листопаді 2022 року сповільнилися. Це дало РФ час на відновлення.

Більшою мірою призупинення українських сил аналітики пов’язують саме з недостатньою кількістю систем озброєння, зокрема, відсутністю західних танків.

«Війна розгорталася дотепер у три періоди. Росіяни володіли ініціативою і вели наступ з 24 лютого по 3 липня 2022 року, після чого їхні атаки досягли кульмінації. Українці перехопили ініціативу та розпочали широкомасштабні контрнаступи в серпні, які продовжилися до звільнення західної Херсонщини 11 листопада. Відтоді конфлікт перейшов у позиційну війну, що дало РФ шанс відновити ініціативу і підняти планку для майбутніх українських контрнаступів», — кажуть аналітики ISW.

Раніше Заборона розповідала про розслідування журналістів щодо ланцюгів поставок, через які РФ отримує західні деталі для зброї.