«Тільки ти не бійся, що робиш мені боляче. Я теж циганка» – історія боксерки у фільмі «Чемпіонка»
На фестивалі Docudays UA цього року відбувся показ короткометражного фільму «Чемпіонка» угорського документаліста Мате Барта. У центрі історії – молода ромка, яка готується до свого першого престижного змагання на боксерському рингу. Заборона зустрілась із режисером фільму в Києві під час фестивалю.
Цей фільм – не казкова історія про те, як одного дня все в усіх стало добре. Цей фільм узагалі мав бути про тренера. Але коли угорський документаліст Мате Барта познайомився з 14-річною боксеркою Ванессою, зрозумів: ця історія має бути про неї.
Мате тоді був в угорському містечку Шалготар’ян. Він працює в неурядовій організації Autonomia, що займається малозахищеними верствами населення (зокрема, ромами). Там йому порадили зустрітися з Каламном, тренером, що змайстрував боксерський ринг із підручних засобів і проводив заняття для місцевих підлітків.
Калман теж колись прагнув бути професійним боксером, але йому довелося піти зі спорту. Пізніше в нього народилася донька, яку він привчив до боксу. Однак коли дівчині було 14 років, вона померла.
Згодом Калман змайстрував боксерський ринг із підручних засобів і почав проводити заняття для місцевих підлітків. Поміж них опинилась і Ванесса. У стрічці Калман кілька разів повторить, що так і не зміг стати професійним боксером, тому Ванесса повинна це зробити.
Мате побачив Ванессу під час тренувань. «Вона займалася з іншим юнаком із команди. Коли я їх побачив, зрозумів, що це вже виглядає як кадр із фільму», – пригадує режисер. – «Вона має цей типаж обличчя, який дуже чіпляє глядача. Здається, ніби вона щось приховує».
«Чемпіонка» – це документальна короткометражка про Ванессу, ромку з бідної сім’ї, яка понад усе хоче перемогти у своєму першому престижному чемпіонаті з боксу. І їй це вдається.
Але це історія без хепі-енду – дівчині доводиться залишити бокс і йти працювати.
«Насправді, мій меседж такий: «Ти не можеш змінити те, що успадковуєш». Це звучить не дуже оптимістично, але я не вірю, що без серйозної державної підтримки можна щось змінити. Щоправда, мені здається, документальні фільми чи не єдині можуть реально вплинути на суспільство. Тільки проблема в тому, що їх дивиться дуже обмежене коло людей», – розповідає режисер.
«Для мене бути ромом означає, що з якихось дивних причин, просто за те, ким ти є, ти отримуєш менше від життя, ніж заслуговуєш», – пояснює Мате. – Так само відбувається і з жінками. При тому, що вони навіть не меншина. Є щось, що приваблює мене до цієї теми [теми прав людини – авт.]. Думаю, це пов’язане з певним почуттям провини за те, що я народився з привілеями як білий чоловік. І я захоплююся людьми, які досягають успіху, попри несприятливі умови життя. Окрім того, я сам часто не мав до кого звернутися, коли опинявся у складних ситуаціях».
«Вся річ у тому, що родина Ванесси більш традиційна. Адже в більшості ромських сімей ролі чоловіка та жінки чітко визначені. Ванессу ж сприймають як дівчину з характером. Але зрештою, їй однаково довелося піти зі спорту, аби працювати, Бо коли тобі немає, за що купувати їжу, мрії про професійний бокс відходять на другий план», — пояснює Мате.
«Добре мати талант, але бідність сильніша за нього. Вона не дає бідним людям можливості бачити своє життя у перспективі. – вважає режисер. – Мені здається, їм потрібно давати більше рольових моделей, на які рівнятися. Пояснювати, що навчання потрібне і що в перспективі воно принесе свої плоди».
У фільмі «Чемпіонка» Мате піднімає одну із найскладніших проблем – права ромів сьогодні. В Угорщині вони становлять приблизно 4% населення. І так само, як в Україні, часто стають жертвами расизму. Дискримінація та маргіналізація стала для них настільки буденною, що ці явища часто сприймають як належне.
«Тільки ти не бійся, що робиш мені боляче. Я теж циганка», – каже Ванессі її білява суперниця на рингу. «Я би не сказала з твоєї зовнішності», – відповідає Ванесса.
А далі у стрічці тренер звертається до ромських боксерів з окремими настановами – не красти й не битися на вулицях. «Для деяких із них це вже невід’ємна частина життя», – розповідає Мате. – «Навіть усередині комун вони розмежовують «хороших» і «поганих» ромів. Певна річ, що після такого дискримінація зовні не сприймається як щось незвичне. Зрештою, роми привчаються брати всю провину на себе».
Зараз Мате займається стрічкою про іншу дівчину під назвою Downstream. Її ім’я теж починається на «В» – Вів’єн, і вона теж із бідної родини. Мате познайомився з новою героїнею під час роботи над фотосерією Kontakt про літній табір, де молодь вчать воювати (ми, до речі, робили репортаж про таку ж «гру» в Україні).
«Я не вірю, що мої фільми змінять весь світ, – зізнається Мате. – Але якщо вони вплинуть принаймні на одну людину, це вже буде добре. Звісно, якби такі історії крутили по телебаченню, змінити щось було б легше. Утім, більшість телеканалів контролюються владою чи бізнесом, що робить їхнім основним інтересом дохід. Саме тому зараз документальне кіно покладається на інтелектуальну еліту, що надихнеться стрічкою і нарешті почне діяти».
Читати також: Заборона на Docudays UA 2019: наш вибір фільмів
Читати також: Docudays.UA 2019: у фокусі цифрові права людини
Підписуйтесь на наш телеграм-канал – коротко про важливе
