Запрошення до Армагеддону? Чому Червоне море таке важливе і чи буде війна між США та Іраном
До подій на Близькому Сході прикута увага усього світу, адже провокативні дії Тегерану та його проксі, здається, шукають вже не просто бійки, а прямого зіткнення Ірану та США.
Чого ж очікувати надалі — разом з експертами розбиралась редакторка Заборони Світлана Гудкова.
Суецький канал та інфляція в Європі
Суецький канал, в якому почалося чергове військове зіткнення, вкрай важливий для азійських виробничих центрів та європейських споживачів. Через нього Середземномор’я (Європа) з’єднується з Індійським океаном (Африка, Індія, Австралія та Індонезія). До атак хуситів маршрут брав на себе 12% світової торгівлі. Тепер кораблям доводиться пливти давнім маршрутом, огинаючи мис Доброї Надії.
«Обсяг контейнерів, перевезення яких здійснюється цим морським шляхом, скоротився більш ніж наполовину, і нині майже на 70% нижчий від очікуваного. Переспрямування суден новим маршрутом означає, що час транспортування товарів між точками збільшується на 20 днів», — пояснює Юліан Гінц з Інституту світової економіки (IfW).
Найбільша на планеті судноплавна компанія Maersk з Данії повідомила DW, що збільшення маршруту стосується руху суден туди й у зворотному напрямку. Це плюс приблизно 10–12 днів шляху в одному напрямку (близько трьох тижнів туди й назад) і до 7000 кілометрів, що збільшує вартість одного проходження приблизно на 50%.
Ситуація може погіршитися вже найближчими тижнями, коли Китай святкуватиме Новий рік за місячним календарем. З 10 лютого фабрики й заводи там закриються на два-чотири тижні. Тому багато компаній намагаються заздалегідь замовити якомога більше китайських товарів. Однак перенаправлення суден уздовж західного узбережжя Африки замість проходження Суецьким каналом може призвести до того, що менша кількість з них встигне повернутися до КНР.
Тобто все це вплине на здорожчання товарів та інфляцію в Європі. Це, своєю чергою, вплине на політичні процеси напередодні виборів і, як наслідок, на допомогу Україні.
Напади хуситів на кораблі в Червоному морі тривають з листопада, союзники провели кілька відповідей в січні. 16 січня США втретє втрутилися, запустивши чотири ракети у відповідь на хуситську атаку по грецькому торговельному судну під мальтійським прапором.
Провокація Ірану
Повідомлення про атаку почалися з новин про удари Корпусу вартових ісламської революції (КВІР) по військових базах США в Іраку та американському консульстві в місті Ербіль. Ця подія вкрай небезпечна, адже ураження американських об’єктів означало б оголошення війни США.
Пізніше інформація була спростована речницею Ради національної безпеки Білого дому Едріенн Вотсон. «Ми відстежували ракети, які влучили в північну частину Іраку та Сирію. Американські об’єкти та співробітники не постраждали», — повідомила вона.
В офіційних заявах Ірану також не йдеться про удари по базах США. Цілями атаки нібито були ізраїльські об’єкти, зокрема штаб спецслужби «Моссад» у курдському регіоні Іраку та місця зібрання «антиіранських терористичних груп».
Водночас обрані Іраном об’єкти для ударів розташовані в безпосередній близькості від консульства США та американських баз поблизу міжнародного аеропорту в Ербілі.
В Ірані заявили, що удари є відповіддю на теракт в місті Керман: вибухи на цвинтарі під час церемонії вшанування пам’яті вбитого у 2020 році генерала КВІР Касема Сулеймані.
Атаці Корпусу вартових також передувала серія авіаударів по базах підтримуваних Іраном угруповань хуситів у Ємені, здійснена силами США та Великої Британії у відповідь на ескалацію в Червоному морі, що подається хуситами як демонстрація підтримки палестинському угрупованню ХАМАС.
Удар по Ербілю: реакція США
В коментарі Забороні директор Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос зазначив, що подібні провокативні атаки Тегеран здійснював у 2020 році, коли внаслідок військової спецоперації США був вбитий Касем Сулеймані.
«Іранці дуже часто наносять неточні, демонстративні удари. І після цього закликають суперників не ескалувати ситуацію, щоби не отримати ескалацію у відповідь. Принаймні так було у 2020 році. Звісно, важко сказати, що в головах у лідерів Корпусу вартових: чи справді вони готові до розв’язання повномасштабної війни, чи це просто демонстрація сили? Та якщо Іран раптом вирішить завдати ударів по американських базах, ситуація різко зміниться — і це трохи лякає іранців. Вони вже сказали, що б’ють не по американських, а по ізраїльських об’єктах, тобто вони вже трохи змістили акценти», — каже експерт.
Говорячи про іранські атаки 2022 року, він нагадує, що американці тоді прийняли рішення не завдавати ударів у відповідь, і наразі Семиволос не бачить підстав, щоби США атакували територію Ірану. «Хоча самі іранці, очевидно, були б не проти, тому що в такому випадку вони можуть звинуватити Штати в агресії, і це розв’яже їм руки до певної міри», — вважає він.
Та реакція з боку Сполучених Штатів дає надію на те, що подальшої ескалації конфлікту вдасться уникнути.
«Стримана реакція американців свідчить про те, що Вашингтон не хоче допустити ескалації з Іраном, тому що вони зараз точно не готові до такого розвитку подій. І поки не буде прямої, очевидної загрози з боку Ірану або людських та матеріальних втрат від іранських ударів саме по американських базах, а не поруч з ними, масштабної ескалації не буде», — додав директор Центру близькосхідних досліджень.
На думку експерта Центру громадянських свобод, сходознавця В’ячеслава Ліхачова, певна напруженість між Іраном та США буде залишатися ще протягом декількох тижнів. Однак поріг цієї ескалації не загрожує перейти у щось масштабне.
Обидві сторони діють доволі стримано, пояснює експерт. За час ізраїльської операції в Газі іранські проксі вже атакували, хоч і не дуже результативно, американські об’єкти в Іраку, Сирії, Червоному морі. «Перейти до більш рішучих дій в Ємені американців змусила тільки хуситська загроза найважливішій торговельній артерії світу — Суецькому каналу. Але це виглядає не як початок великої війни, а навпаки — як крок до стримання іранських посіпак», — говорить Ліхачов.
Звісно, залишити такі дії без символічної відповіді Тегеран не може, говорить сходознавець. Звідси удар по Ербілю та, можливо, подальше загострення протягом наступних тижнів. «Проте з іранського боку це теж виглядає скоріше як спроба збереження обличчя, ніж як запрошення до Армагеддону. Така собі підтримка температури в котлі, яка, навіть попри певне підвищення, не загрожує вибухом. Я залишаюся поміркованим оптимістом. Тобто я вважаю, що великої війни в регіоні через пряме зіткнення США та Ірану не буде», — пояснив він.