Банді, Дамер, Нічний Сталкер: психолог пояснив популярність кіно про серійних вбивць

• Перші документалки про вбивць з’явилися у газетах. Їх писали  журналістки, яким через дискримінацію рідко довіряли серйозні завдання.
• Перегляд фільмів про справжні злочини подібний за ефектом до жорстоких відеоігор. За словами психолога, це не призводить до зростання рівня жорстокості.
• Найпершим серійним вбивцею у США офіційно вважається Генрі Говард Холмс, а одним із наймасовіших за кількістю жертв у світі є британець Гарольд Шипман.

Популярність до фільмів і серіалів про справжні злочини рекордно зросла у 2014 році, а пік уваги до таких проєктів спостерігається від початку 2020 років. У тому, що вони викликають зацікавленість у глядачів, може бути біологічна причина — це підсвідоме прагнення підготуватися до подібних ситуацій. Воно, ймовірно, виникло близько 300 000 років тому, коли люди перейшли від активної агресії до реактивної — неочевидної та прихованої.

Заборона розповідає про причини популярності документальних фільмів про вбивць зі слів авторитетного психолога, а також про найжорстокіших маніяків в історії (принаймні відомих).

Документалки про маніяків: як з’явилися

Інтерес до історій по злочинців почав зростати у 1900 роках, найбільше у США. Спочатку вони з’являлися у колонках газет, пише Scripps News.

«Зазвичай це були жінки-журналістки, які писали ці колонки, і здебільшого тому, що їм не дозволяли працювати в новинах, а тому дозволяли писати те, що вважалося більш пустим», — розповіла доцентка університету Небраска-Лінкольн Келлі Болінг.

Згодом почали з’являтися фільми. Вони в основному були жертвоцентричними, тобто розповідали не про самого вбивцю, а про обставини злочину та жертву. 

У 2014 році вийшов подкаст Serial: це були журналістські розслідування, які вела Сара Кеніг. Вона у жанрі документалістики розповідала про конкретну історію. Все це розтягували на кілька епізодів, що дозволяло охопити картину повністю. 

Перший сезон (їх є три), присвячений Аднану Сайєду. Це мешканець Мериленду, якого було засуджено до довічного ув’язнення за вбивство його колишньої дівчини Хе Мін Лі. У Serial фактично заново провели розслідування, не звинувачуючи його, а подаючи обидві сторони справи. 

Це був кардинально новий підхід до так званого жанру справжніх злочинів. Шоу зібрало мільйони слухачів та стало одним із найпопулярніших у Штатах. Воно також вибилося на високі позиції у топах інших країн.

«Було задокументовано те, що називається серійним ефектом. Творці перевернули традиційний наратив про злочин. І замість того, щоб зробити його жертвоцентричним, фактично зосередилися на обвинуваченому, на його правді», — пояснила Болінг.

Переклад через Google Translate твіту на сторінці Serial у день звільнення Аднана Сайєда. Скріншот: Serial/Twitter

Нова хвиля успіху для формату прийшла після того, як у 2018 році за проєкти взявся Netflix. Станом на 2023 рік вони займають одну із найпопулярніших ніш на сервісі. Так, серіали про «Нічного сталкера» та інших відомих серійних вбивць стали чи не найпопулярнішими в останні роки, а історія Джеффрі Дамера взагалі кілька тижнів займала лідерські позиції серед найпопулярніших релізів на платформі.

Фільми про справжні злочини: вплив на людину

У того, що такі проєкти викликають зацікавленість у глядачів, є біологічна причина, вважає науковець з данського дослідницького підрозділу Recreational Fear Lab Колтан Скрівнер.

Перегляд кримінальних шоу, заснованих на реальних подіях, за його словами, це підсвідоме прагнення людини підготуватися до подібних ситуацій у реальному світі. Воно, ймовірно, виникло близько 300 000 років тому, коли люди почали використовувати мову та брати участь у проактивній агресії замість реактивної агресії:

• реактивна, або ворожа агресія  — спрямована на спричинення шкоди іншій людині. Часто проявляється у підлітків;
• проактивна, або інструментальна агресія — спрямована на досягнення певних цілей, наприклад, отримання бажаного об’єкта, привілею або простору.

«Сучасні реалії створюють проблему для людей, тому що при проактивній агресії важко визначити, хто планує завдати вам шкоди. Тож це тисне на наш розум, щоб навчитися шукати інформацію про людей, які є потенційно небезпечними. Жанр справжніх злочинів може мати компонент навчання або, принаймні, сприйманий компонент навчання. Ми відчуваємо, що ми більш підготовлені до таких ситуацій і знаємо, що слід або не слід робити», — пояснив Скрівнер.

Ці дані підтверджує опитування, проведене Recreational Fear Lab серед 2 000 шанувальників таких документалок. Так, 76% реципієнтів вважають, що перегляд контенту про справжні злочини допомагає їм уникнути подібних ситуацій у реальному житті.

Поширена думка, що люди, які захоплюються справжніми злочинами, можуть самі вчинити насильницькі дії, але вчений відкинув цю теорію. Він вважає, що у випадку з документалками працює той же принцип, що і з відеоіграми.

«Є різниця між втратою чутливості до графічного контенту на вашому телевізорі та тим, щоб бути в порядку, коли подібне відбувається навколо вас. Чудовим прикладом цього можуть бути дослідження насильницьких відеоігор протягом останніх 20 років. Люди були стурбовані, що коли ігри стануть більш реалістичними, це призведе до того, що діти стануть жорстокішими. Але наука показала, що це не так. Так само і перегляд справжнього злочину не робить вас менш співчутливими до жертв чи більшим співчутливими до вбивці», — резюмував Колтан Скрівнер. 

Найстрашніші серійні вбивці в історії: топ-10

Попри розвиток кримінальної психології, досі не існує єдиного чіткого портрета/набору рис, які притаманні серійним вбивцям. Складність полягає в тому, що такий злочин є результатом багатьох різних складних процесів і досвіду, пише Psychology Degree.

10 найнебезпечніших маніяків в історії:

1. Джек Різник;

Цей псевдонім один із найвідоміших у світі, однак досі ніхто не знає, що за вбивця за ним ховався. У 1888 році він тероризував лондонський район Уайтчепел. Характерним почерком були перерізані горло та живіт. Іноді він навіть видаляв жінці матку і брав її як своєрідний приз.

Різник вбив принаймні п’ятьох повій, але це тільки задокументовані випадки. Реальна кількість жертв може бути набагато більшою. 

2. Андрій Чикатило, або Ростовський різник;

У період з 1978 по 1990 рік чоловік зґвалтував, а потім вбив і понівечив понад 50 молодих жінок і дітей. Він вбивав своїх жертв, наносячи хаотичні удари ножем. Також були задокументовані випадки канібалізму.

Його арештовували двічі: у 1984 та 1985 роках. Під час першого затримання забракло доказів (хоча замість Чикатило на той момент помилково вже розстріляли двох людей), а от друге стало останнім.

Під час допитів вбивця зізнався, що робив це через сексуальні мотиви: він міг досягти оргазму, лише завдаючи ножових ударів жінкам.

Його засудили до смертної кари та стратили через розстріл у 1994 році.

3. Генрі Говард Холмс;

Це перший офіційно зареєстрований американський серійний убивця. Він був шахраєм, який переїхав до Чикаго в 1885 році і почав працювати в аптеці. Поруч чоловік побудував будівлю з прихованими кімнатами, яку використовував як базу для вбивства своїх жертв. Пізніше її прозвуть «Замком вбивць».

Точна кількість жертв невідома, але його підозрюють у вчиненні від 20 до 200 злочинів. Пік ‘діяльності’ припав на Колумбійську виставку 1893 року в Чикаго. Ярмарок зібрав до міста тисячі людей, і Холмс розміщував їх як постояльців у будинку.

Попри велику кількість підозр, засудженим і страченим Холмс у 1896 році був тільки за одне вбивство — свого соратника Бенджаміна Пітезеля.

4. Йоахім Кролл;

Німецький серійний вбивця і канібал орудував між 1955 і 1976 роками. За цей період він позбавив життя щонайменше 14 людей, серед яких були діти.

Його почерк полягав у тому, що він душив своїх жертв голими руками. Потім Кролл нерідко гвалтував їхні трупи, а після цього різав на шматки, щоб з’їсти.

Впіймали його через необережність: він викидав рештки у зливи і одного разу сусід поскаржився на засмічені труби. Виявилося, що вони були забиті останками.

Коли Кролла прийшли арештовувати, він варив частини тіла, взяті у останньої жертви — чотирирічної Меріон Кеттер.

5. Альберт Фіш;

Його називали Бруклінським вампіром, Місячним маніяком, Вервольфом з Вістерії. На початку 1990 років він зґвалтував, вбив та з’їв трьох дітей. Хоча сам Фіш стверджував, що його жертвами стали понад 100 дітей.

13 грудня 1934 року чоловіка заарештували за викрадення та вбивство десятирічної Грейс Бадд. Маніяка стратили на електричному стільці через два роки.

6. Джон Вейн Гейсі;

Його прозвали Клоун-вбивця через професію — він іноді підпрацьовував аніматором на святах. Робота давала легкий доступ до потенційних жертв.

У 1972-1978 роках Гейсі заманював до свого дому хлопчиків-підлітків. Він гвалтував, катував, а згодом душив їх. Тіла маніяк закопував на території біля свого дому. Офіційно підтверджено вбивства 33 дітей.

Клоуна-вбивцю було засуджено до страти. Вирок виконали у 1994 році.

7. Тед Банді;

Банді називають одним із найжорстокіших серійних вбивць в історії США. Він гвалтував, вбивав та розчленовував своїх жертв, іноді практикував канібалізм. Їхні голови він часто зберігав як сувенір.

Чоловік був визнаний винним у вбивстві 30 жінок у період з 1974 по 1978 роки, але слідчі підозрюють, що реальна кількість жертв залишається невідомою і ймовірно перевищує 100. 

Страчений на електричному стільці 24 січня 1989 році у Флориді. 

8. Джеффрі Дамер;

Дамер, або канібал Мілуокі, орудував у період між 1978 і 1991 роками. Він знайомився зі своїми жертвами, чоловіками-гомосексуалістами, в барах. Почасти це був клуб «219». 

Дамер пропонував їх позувати оголеними у себе вдома. Коли ті приходили, накачував їх наркотиками, займався сексом і в кінці душив. Потім він розчленовував та іноді їв тіла.

Пізніше чоловік пішов далі і ґвалтував вже понівечені трупи, а з частин тіла робив секс-іграшки.

Впіймали маніяка у 1991 році. Трейсі Едвардс, якого запросив до себе вбивця, вирвався і втік. Це був не перший такий випадок — одного з жертв поліція навіть самостійно повернула до Дамера додому, повіривши, що вони коханці, які посварилися. Однак цього разу поліцейські піднялися у квартиру і побачили фотографії розчленованих трупів. У холодильнику були також знайдені три голови, серце та інші нутрощі. У туалеті Дамер зберігав каструлю з кистями рук і пенісом, два черепи, ємності зі спиртом, хлороформом і формаліном. В буфеті, тумбочці і коробках лежали черепи й зап’ястя. А у шафі навіть був цілий скелет.

Суд над Дамером став найдорожчим процесом в історії Мілуокі — уперше судові засідання транслювали по телебаченню. Суд визнав його винним у вбивстві 17 молодиків. Під час засідання вбивця зізнався, що не тільки розчленовував тіла, а й проводив над ними експерименти. Зокрема, він свердлив діри в їхніх головах, намагаючись перетворити їх на секс-рабів. Чоловіка засудили до 15 довічних ув’язнень, але вже у перший рік у в’язниці його забили до смерті у в’язниці.

9. Гарольд Шипман;

Більше відомий як Доктор Смерть, орудував у Великій Британії. Він вважається відповідальним за смерть 218 своїх пацієнтів між 1972 і 1998 роками, хоча справжня кількість, ймовірно, набагато більша.

Він працював як у лікарні, так і робив виїзди додому. Більшість убитих були літніми жінками, які нібито помирали уві сні. Насправді Шипман вводив їм смертельну дозу морфіну. 

У 1998 році померла колишня мер міста Хайд Кетлін Гранді. Вона залишила заповіт, згідно з яким усі її заощадження, а це понад $500 000 відходили сімейному лікарю — Шипману. Дочка Кетлін була адвокатом і провела експертизу підпису покійної та встановила, що його було підроблено, тож звернулася у поліцію. Коли правоохоронці взялися за справу, виявилося, що десятки людей вже роками підозрювали чоловіка у вбивствах. Зрештою його вину було доведено.

Доктора смерть засудили до довічного ув’язнення у 2000 році, але через чотири роки він покінчив життя самогубством.

10. Річард Рамірес;

Нічний Сталкер у 1980-х роках вривався в будинки Лос-Анджелеса і жорстоко вбивав їх мешканців, нерідко спочатку ґвалтуючи. Це були люди різного віку — від 20 до 79 років.

За свідченнями сусідів та декількох жертв, яким вдалося вижити, було складено фоторобот. Його показали по телебаченню та опублікували у газетах, але результатів це не дало. Остання жертва Раміреса також розгледіла автомобіль, на якому він тікав — це була стара Тойота помаранчевого кольору з подряпинами. 

Машину вдалося відшукати на одній із автостоянок на околиці міста. Серед сотень відбитків пальців на автівці знайшли зразки Раміреса. Зовнішність співпадала з фотороботом, тому його заарештували.

Суд у листопаді 1989 року суд засудив Річарда Раміреса до страти в газовій камері. Він кілька років чекав на виконання вироку в камері смертників, однак помер від лімфоми.

Раніше Заборона розповідала про найперше вбивство, вчинене розумною людиною у Європі. Воно сталося приблизно 33 000 років тому і не було ненавмисним.