Чого чекати від кризи на польсько-білоруському кордоні? Чи буде війна? Незалежний білоруський політолог Артем Шрайбман відповідає на ці та інші питання

Польща та Білорусь зараз перебувають у стані найвищої напруги за історію відносин незалежних країн. 8 листопада під конвоєм білоруських силовиків сотні біженців намагалися прорвати кордон, аби потрапити до Європейського союзу. Це стало продовженням масштабної кризи, яка триває вже кілька тижнів — біженці намагаються через Білорусь потрапити на територію Євросоюзу, у чому їм активно допомагає білоруська влада. Ризик збройного зіткнення між Польщею та Білоруссю високий як ніколи — а сусідні країни закривають свої кордони від Білорусі. Ми попросили незалежного білоруського політолога Артема Шрайбмана пояснити, що відбувається й чого нам чекати.

Білоруська влада не приховувала, що після санкцій (особливо після останнього, четвертого пакету, введеного в червні) вона послабила контроль на кордонах. [Олександр] Лукашенко казав: якщо ви хочете змінити ситуацію, то скасовуйте санкції, сідайте за стіл переговорів. Потім стало зрозуміло, що білоруська влада допомагає мігрантам діставатися кордону, знаходити потрібні місця на кордоні, проривати кордон тощо.

Які саме будуть санкції — поки що відкрите питання. Точно будуть санкції на компанії, пов’язані з перевезенням людей — «Белавіа», мабуть, потрапить під ще більші заборони. Говорять про санкції і проти білоруських аеропортів, але, щиро кажучи, я не знаю, як це працюватиме — європейські компанії й так туди не літають. Погрожують санкціями тим авіакомпаніям, які літають із Близького Сходу до Білорусі, — мабуть, турецьким, іракським та іншим. Можуть ще щось придумати, наприклад, розширити наявні секторальні санкції проти різних секторів білоруської економіки.

Відповідь Білорусі залежатиме від того, що ухвалять. Взагалі зараз базовий настрій на ескалацію. Якщо санкції будуть символічними, то Білорусь точно продовжуватиме робити те, що вона робить, доки має таку можливість, доки її не осмикне [Володимир] Путін або доки мігранти з якоїсь причини не перестануть їхати туди. Якщо санкції будуть дуже жорсткими, то Мінськ подивиться на вигоди та витрати. Наприклад, перекриття транзитного руху означатиме, що Білорусь втратить статус транзитної країни та можливості пропускати через себе вантажі. А це дуже сильно б’є по Китаю та Росії — основним партнерам Білорусі.

Поки що Москва підтримує те, що робить Лукашенко. Вона має таку ж риторику: вона критикує Захід за міграційну кризу. Але я думаю, що ситуація, у якій Путін захоче зупинити Лукашенка, можлива — наприклад, якщо дійде до реальних зіткнень. Путін прямо зараз не зацікавлений у воєнних конфліктах із країнами НАТО. Тим більше, що можуть підключитися Німеччина та США. У Путіна зараз інший настрій — запустити без проблем Північний потік, налагодити стосунки з німецьким урядом, а не влаштовувати війну чи підтримувати їх, бо Лукашенко так захотів. Але поки що Путін не бачить для себе серйозних витрат у цій міграційній кризі.

Ризик збройних зіткнень між польськими та білоруськими прикордонниками не нульовий — більш того, він зростає. Я не кажу, що ми сьогодні за крок від війни, але чим більше напруженості та провокацій, тим ближче ми до того, що в когось смикнеться рука на спусковому гачку. Білорусь посилено рухається в бік країни-ізгоя, частково нею уже стала. Уявити собі концтабори на десятки тисяч людей або розстріли родичів я не можу, але, у принципі, ми рухаємося за траєкторією від того, якою Білорусь була два роки тому, у бік туркменських і північнокорейських зразків.