Сила є, воля є, а сили волі — немає. Чому в Україні досі не заборонені московські церкви

2023 року Верховна Рада зробила перший крок до заборони діяльності РПЦ та повʼязаних із нею релігійних організацій в Україні, проголосувавши в першому читанні законопроєкт, який в народі назвали «про заборону УПЦ МП». Однак, попри очевидні докази співпраці церкви Московського патріархату з російськими спецслужбами та загальнонаціональну підтримку заборони, процес ухвалення остаточного рішення затягується. 

Чому так відбувається і чи можна очікувати на швидке ухвалення закону, редакторці Заборони Світлані Гудковій розповів народний депутат від фракції «ЄС», член профільного парламентського комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики Микола Княжицький.

Закон про заборону УПЦ МП не винесли на голосування. Чому?

23 липня 2024 року частина народних депутатів Верховної Ради вкотре заблокувала трибуну, вимагаючи розгляду законопроєкту №8371 про заборону релігійних організацій, повʼязаних з Росією. На цьому робочу сесію завершили та оголосили перерву до 21 серпня. Як пізніше пояснив перший віцеспікер ВРУ Олександр Корнієнко («Слуга народу»), парламентарі мають досягти консенсусу та зібрати достатню кількість голосів. Однак голова профільного комітету Верховної Ради з питань гуманітарної та інформаційної політики Микита Потураєв («Слуга народу») наполягає на тому, що голосів для ухвалення законопроєкту було цілком достатньо.

Це підтверджує і Микола Княжицький. За його словами, «слуги народу», які мають більшість у комітеті, одноголосно підтримали цей законопроєкт. Тож представники президентської фракції були готові голосувати.

«Але на погоджувальній раді рішення приймають голови фракцій залежно від більшості. Оскільки у нас є монобільшість у вигляді фракції “Слуга народу”, відповідно, від рішення Давида Арахамії [голова фракції] залежить, чи виносити законопроєкт в зал на голосування. Він був проти. Так само як і лідери двох груп, створених на уламках колишньої ОПЗЖ», — зазначив народний депутат.

Закон демонізували

Законопроєкт про заборону релігійних організацій, повʼязаних з РФ, є політично чутливим і викликає значні суперечки. В Україні діє принцип свободи віросповідання, тож будь-які обмеження релігійної діяльності можуть бути сприйняті як замах на демократичні цінності. Крім того, таке рішення може призвести до розколу в суспільстві та спровокувати негативну реакцію як всередині країни, так і за її межами.

Та Микола Княжицький запевняє, що документ відповідає статті 9 (свобода думки, совісті та релігії) та статті 11 (свобода зібрань та обʼєднання) Конвенції з захисту прав людини, практиці Європейського суду з прав людини та Конституції України.

«Цей документ демонізують. Насправді він є супермʼяким. Він забороняє лише діяльність Російської православної церкви (РПЦ) в Україні та вимагає від інших розірвати звʼязки з нею. Якщо це буде зроблено, релігійна організація може діяти й далі. Та й сама процедура, яка визначить наявність звʼязків з РПЦ, є досить довгою: спочатку експертиза, потім припис, за яким можливо усунути проблеми. Якщо ж ні — тоді суд, на рішення якого можна подати апеляцію. Тобто від встановлення звʼязків до заборони може пройти декілька років», — пояснює парламентар.

Та попри певні недоліки законопроєкту, Княжицький вважає його вартим голосування, адже держава отримує законні механізми для боротьби з проросійськими релігійними організаціями.

«Він дає Державній службі з етнополітики та свободи совісті, а також судочинству підстави забороняти діяльність структур, повʼязаних з російською церквою в Україні. Він надає змогу СБУ краще вести оперативну діяльність та спрощує переходи релігійних громад до ПЦУ. Все це в законопроєкті є, тому він справді хороший. Хоча, на мою думку, він мав би бути жорсткішим», — зазначає народний обранець.

Вплив РПЦ на українську владу

Російська православна церква десятиліттями була не просто релігійною інституцією на території України, а й потужним інструментом політичного впливу. Десятиліттями російська церква пропагувала ідеї «русского мира» та підтримувала політичні режими, які відповідали її інтересам. Серед представників української влади, каже Княжицький, досі є чимало людей, для яких інтереси російської церкви важливіші за національну безпеку своєї країни. І саме це є реальною причиною затягування ухвалення законопроєкту.

«Звичайно, РПЦ надзвичайно впливова і має звʼязки з українськими олігархами. Українські багатії досить часто нарощували свої статки через співпрацю з РФ. І є ті, хто продовжує це робити. З тих же коштів вони фінансували УПЦ МП, яка залишалась в єдності з Москвою, і за це вони мали певну підтримку на виборах, — акцентує депутат від Європейської солідарності. — Я думаю, що ця співпраця з Москвою гальмує процеси на різних етапах. Навіть попри те, що у нас вже третій рік іде повномасштабна війна з РФ».

Прихильники російської церкви є як серед народних депутатів, так і серед представників влади, зазначає він. До того ж дивним є те, що Офіс президента не вийшов з чіткою позицією щодо цього законопроєкту, хоча уряд вносив його за дорученням президента Володимира Зеленського.

«Внесений документ депутати доопрацювали, щоб він був дієвішим. Хоча, на мій погляд, цього недостатньо, але такий результат компромісу. Так, я не думаю, що президент проти цього, але я не бачу підтримки з Офісу і від керівництва його партії», — наголошує опозиційний народний депутат.

Релігійний розкол та втрата міжнародної підтримки

На фоні розгляду законопроєкту про боротьбу з російськими церквами Москва розгорнула масштабну інформаційну кампанію, спрямовану на розпалювання релігійних конфліктів. Зокрема, Кремль намагається послабити позиції Києва на міжнародній арені, використовуючи релігійний фактор. Ці російські наративи використовуються прихильниками УПЦ МП як привід для відтермінування розгляду законопроєкту. 

Однак, за словами Княжицького, вони не мають нічого спільного з реальністю. По-перше, більшість українців виступають за заборону УПЦ МП. По-друге, попри наявність десятків тисяч храмів по всій Україні, до церков Московського патріархату ходить лише 5% вірян. По-третє, ні про яку заборону діяльності взагалі не йдеться, а лише про заборону звʼязків із Москвою.

«Найбільші санкції такі, що вони не можуть використовувати державні споруди та комунальну землю. І навіть навпаки: законопроєкт має знизити градус напруги в суспільстві, — запевняє народний депутат. — Адже коли зараз віряни бачать, що хтось зі священників прославляє російського патріарха Кирила або ж відмовляється відспівувати українських героїв, то ці люди збираються та йдуть громити цю церкву та виганяти звідти московських попів, що призводить до конфлікту. А цей закон якраз і покликаний зробити так, щоб цих конфліктів не було. І це не влаштовує Москву, яка хоче дестабілізації в нашому суспільстві».

Політик упевнений: найкращою контрпропагандою на так звані занепокоєння наших західних партнерів, зокрема у США, щодо начебто гонінь на християн в Україні, було б якраз швидке прийняття цього закону.

«Тоді б усі побачили, що християни як молилися, так і моляться. І ніхто їх не утискає та не гонить. Тому що закон не передбачає одночасної заборони усіх церков чи навіть якоїсь однієї, — підкреслює Микола Княжицький. — І от, щоб його не ухвалили, росіяни створюють такий негативний фон у США та інших країнах, який, наголошую, не матиме жодних наслідків для нашої підтримки. І це стає виправданням для представників влади, які розраховують на подальшу підтримку російської церкви на своїх виборах. Це елементи великої гри, які шкодять нацбезпеці. Але це не гра, а реальність».

Голосування за заборону УПЦ МП у серпні 2024 року

Як уже зазначалося, у роботі парламенту було оголошено перерву, орієнтовно до середини серпня.

За цей час народні обранці мають напрацювати остаточний варіант законопроєкту, який отримає підтримку більшості. І одразу після перерви документ мають винести на голосування. Але Княжицький має сумніви щодо цього.

«Я б дуже хотів, щоб так було, але маю сумніви, що влада винесе його на голосування. Якщо ж винесуть, то голоси за нього є», — сказав народний депутат.