Читаєте зараз
Хто з політиків Німеччини підтримує Путіна? Ви здивуєтеся прізвищам (або ні)

Хто з політиків Німеччини підтримує Путіна? Ви здивуєтеся прізвищам (або ні)

Evgenia Kostina
  • Видання Politico оприлюднило список німецьких діячів, які відкрито виступають за  режим російського диктатора.
  • Серед них — канцлери, президент, лідери партій та бізнесмени Німеччини.
  • Вони підтримують будівництво «Північного потоку-2» та не хочуть, щоб Німеччина озброювала Україну у війні проти РФ.

Навіть після повномасштабного вторгнення Росії в Україну деякі представники німецького істеблішменту вважають, що тримають Росію під контролем завдяки своїй політиці стосовно країн Сходу, або Ostpolitik. Німецькі прихильники Путіна продовжують дотримуватися своїх позицій і нехтують проханнями світової спільноти підтримати боротьбу України проти кривавого диктатора РФ. Деякі, накшталт фрау Меркель, навіть не вважають за потрібне перепрошувати: свою політику вважають правильною, а в тому, що вона не спрацювала, ніхто не винен.

Заборона переклала статтю впливового видання Politico щодо тих німців, хто найбільше винен у хибному підході Німеччини до Росії та її лідера.


Німецькі політики, які сформували позитивний імідж Путіна: список

Видання Politico назвало німців-прихильників політики Путіна, які виступають проти надання Україні німецької зброї для боротьби проти рашистського режиму. 

Ангела Меркель

Канцлерка Німеччини з 2005 по 2021 рік, переконувала НАТО не надавати членство Україні. 

Ангела Меркель під час візиту в мерію Кельна. Фото: Raimond Spekking

Навіть після вторгнення Москви до Грузії, її жорстоких бомбардувань Сирії, анексії Криму, війни на Донбасі, збиття MH17, бандитського вбивства чеченського повстанця в центрі Берліна та отруєння Олексія Навального, Меркель наполягала на тому, що причини таких вчинків Путіна можна зрозуміти.

Вона була настільки впевнена, що співпраця з Росією — це шлях до миру, що дала зелене світло на суперечливий проєкт «Північний потік-2» у 2015 році, попри окупацію Путіним Криму та війну на сході України. 

Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну Меркель фактично пішла в підпілля. У квітні 2022 року вона заявила через прессекретаря, що підтримує своє рішення від 2008 року заперечити вступу України до НАТО.

Франк-Вальтер Штайнмаєр

Довірена особа колишнього канцлера ФРН Герхарда Шредера. Штайнмаєр з самого початку був прихильником енергетичного альянсу Німеччини з Росією через газопроводи «Північного потоку». 

Франк-Вальтер Штайнмаєр. Фото: сайт президента ФРН

Як і багато соціал-демократів, Штайнмаєр стверджував, що проєкт гарантуватиме мир і створить взаємозалежність між Росією та Німеччиною. Міністр закордонних справ при Меркель, він продовжував просувати цю лінію попри дедалі агресивніші дії Москви.

Він також відіграв ключову роль у спробі нав’язати Україні дипломатичні рішення, зокрема так звану формулу Штайнмаєра, яка б зміцнила вплив Росії в країні. Тепер вже президент Німеччини, Штайнмаєр визнав, що помилився у підтримці «Північного потоку» і неправильно оцінив Путіна. Наперекір цьому, президент України Володимир Зеленський відмовився прийняти Штайнмаєра в Києві й змусив німця скасувати запланований візит. Втім, потім сторони нібито примирилися.

Герхард Шредер

Попередник Ангели Меркель на посаді канцлера ФРН. Після програшу у 2005 році Шредер міг би піти на пенсію в Ганновері, щоб спокійно жити зі своєю родиною. З точки зору політики, його канцлерство було, мабуть, найуспішнішим за покоління, і його, ймовірно, шанували б як мудрого державного діяча. 

Герхард Шредер на конференції федеральної партії СДПН у Берліні, 10-12 грудня 2015 року. Фото: Olaf Kosinsky 

На жаль, як і багато колишніх політиків, він натомість пішов за грошима. За кілька тижнів після відходу з посади канцлера Шредер обійняв посаду голови проєкту газопроводу «Північний потік», який він схвалив в останні дні своєї каденції на посаді канцлера.

Шредер став найбільшим захисником Путіна на Заході й продовжує грати цю роль. Він зробив донкіхотську спробу укласти мирну угоду, коли прилетів до Москви в березні 2022 року. Цей візит багатьма вважався не більше ніж спробою відродити свою репутацію. Він сказав New York Times, що російська війна була «помилкою», але зухвало ставився до власних вчинків. «Я не роблю mea culpa (я не визнаю свою провину)», — сказав він.

Джо Кезер

Виконавчий директор інженерного гіганта Siemens з 2013 по 2021 рік. Займався бізнесом у Росії. Після анексії Криму у 2014 році Кезер відмовився скасувати поїздку до Москви на зустріч з Путіним у його приватній резиденції. Пізніше Кезер заявив своїм критикам, що він не дозволить, щоб «тимчасова турбулентність надто сильно вплинула на наші довгострокові плани». 

Навесні 2022 року Кезер вибачився за ці зауваження і сказав, що Путін його обдурив. «Я був серед тих, хто вірив у принцип Wandel durch Handel (зміна через торгівлю)», — сказав він, маючи на увазі німецьку стратегію спроби трансформації авторитарних країн шляхом поглиблення з ними торговельних зв’язків.

Вольфганг Рейтцле

Керівник промислового газового гіганта Linde, який протягом останніх двох десятиліть штовхав компанію все глибше в Росію. Мало хто з німецьких керівників протягом багатьох років був настільки близьким до уряду Путіна, як Рейтцле, колишній керівник BMW, який спочатку був генеральним директором Linde, а потім його головою, (від цієї посади він відмовився у березні 2022 року). 

Вольфганг Рейтцле. Фото: LindeAGmünchen

У 2021 Рейтцле уклав найбільшу зі своїх угод — домовленість на 6 мільярдів доларів з російським енергетичним гігантом «Газпром» щодо будівництва величезного газопереробного вузла поблизу кордону Росії з Естонією. Поки що компанія дотримується проєкту. 

Хоча Рейтцле мовчав про ситуацію в Україні, Linde нещодавно заявила, що «глибоко стурбована гуманітарною кризою, яка виникла». Просто не настільки стурбована, щоб припинити співпрацю з Путіним.

Маттіас Платцек

Колишній прем’єр-міністр німецької землі Бранденбург і лідер соціал-демократів. Політик став обличчям російської агресії в Берліні. Він народився і виріс у комуністичній Східній Німеччині й намагався переконати німців, що їм нема чого боятися Росії. 

Маттіас Платцек. Фото: Marcela

Частий гість німецьких ток-шоу, Платцек стверджував, що Росію просто неправильно розуміють і що Захід повинен прокласти курс до Москви, щоб зміцнити довіру до неї. У своїй книзі 2020 року «Нам потрібна нова Ostpolitik» Платцек сказав, що міжнародна спільнота має визнати Крим частиною російської території — вимога, яку РФ висунула незабаром після вторгнення у 2014 році. З того часу політик переглянув цю позицію.

Через день після російського вторгнення в Україну 24 лютого Платцек визнав, що помилявся щодо Росії. «Я жартував, тому що для мене те, що сталося, було немислимим», — сказав він. 

Через кілька днів після вторгнення РФ в Україну Платцек пішов у відставку з посади голови Німецько-російського форуму — неприбуткової групи, яку він очолював для розвитку зв’язків між двома країнами.

Георг Рестле

Відомий репортер німецького громадського телебачення та ведучий прайм-тайм журналу під назвою «Монітор». Він розповсюджував сумнівні розповіді про те, що розширення НАТО на схід відповідальне за протистояння з Росією. 

Георг Рестле. Фото: Raimond Spekking

Хоча Рестле критикував Путіна та війну, яку він висвітлює з Києва, Рестле висунув таку редакційну лінію в суспільному мовленні Німеччини (основне джерело новин для більшості німців): зображати Захід таким же винуватцем у протистоянні з Росією, як і Путіна як сторони конфлікту.

«Багато довіри було знищено за останні роки, і Росія далеко не єдина в цьому винна. Нова історія показує, що насамперед Захід, сп’янілий своєю перемогою у Холодній війні, раз у раз ігнорував російські інтереси, здавалося б, нічого не навчившись або відмовляючись це зробити», — сказав він глядачам у 2018 році, коли вводив сегмент, який критикує НАТО за проведення військових навчань на східному фланзі альянсу.

За два дні до вторгнення Росії в Україну 24 лютого він скаржився на «незнання Заходом інтересів безпеки Росії, брехні США щодо війни в Іраку та місії НАТО в Косово», і сказав, що вони не можуть використовуватися як виправдання «шокового порушення закону Путіним».

Фрідріх Мерц

Лідер німецьких консерваторів, який здавалося б, не має нічого спільного з підтримкою путінського режиму. Однак у ключові моменти дебатів щодо російської політики останніх років Мерц, який з третьої спроби переміг у лідерів Християнських демократів (ХДС), впевнено виступав за рашистів.

Фрідріх Мерц. Фото: European People’s Party

Після отруєння Навального у 2020 році корпоративний юрист таки зрозумів, що «Північний потік-2» може бути нехорошою ідеєю. Навіть тоді Мерц, давній прихильник проєкту, лише закликав до мораторію на будівництво газопроводу. Напередодні вторгнення РФ в Україну 24 лютого він заперечував блокування Росії в платіжній системі SWIFT і попереджав, що цей крок може бути еквівалентом загоряння «атомної бомби» з точки зору потенційного впливу на фінансові ринки. Політик застерігав від заборони закривати Росію, однак тепер наполягає на більш жорсткій лінії й навіть відвідав Київ у травні 2022 року.

Юрґен Габермас

Колишній прихильник Франкфуртської школи, якого багато німців вважають неофіційним філософом держави. Він підтримує позицію Німеччини не надсилати зброю Україні.

Юрген Габермас на дискусії в Мюнхенській філософській школі. Фото: Wolfram Huke

У статті для газети Süddeutsche Zeitung, щоденного брифінгу для космополітичної еліти країни, Габермас підтримав «інтроспективний і стриманий федеральний уряд Німеччини». Бездоганний підхід Німеччини до України в її скрутну годину — це не проблема, це відповідь, стверджував він, і закликав читачів не звертати уваги на «докучливі моральні звинувачення у німецькій стриманості».

«Ця дискусія, яка породила численні приклади дивовижного навернення колишніх миротворців, нібито віщує історичні зрушення в німецькому післявоєнному менталітеті — важко завойованому менталітеті, який неодноразово засуджували справа — і, таким чином, кінець широкому діалогу та миротворчому фокусу німецької політики», — підсумував він.

Мануела Швезіг

Соціал-демократка, прем’єр-міністерка землі Мекленбург-Передня Померанія. У Швезіг, яка пережила рак, багато в СДПН бачили як майбутнє партії — доки на її шляху не став «Північний потік-2». 

Мануела Швезіг на конференції федеральної партії СДПН 25 червня 2017 року в Дортмунді. Фото: Olaf Kosinsky 

Останніми роками Швезіг рідко пропускала можливість захистити проєкт — і Росію — вона навіть створила некомерційний фонд на гроші від «Газпрому», щоб завершити будівництво потоку, якщо цей процес загальмувався б через санкції США. Швезіг не приділяла багато часу обговоренню України, проте вона була дуже зосереджена на США, які регулярно звинувачувала в несправедливих нападах на своїх виборців.

«У вас є вибір між російським газом із Балтійського трубопроводу… або американським газом для фрекінгу (метод видобування покладів природного газу, руйнує пласти порід), який служить інтересам США», — сказала Швезіг депутатам під час сесії у 2020 році.

Після вторгнення РФ в Україну політикиня змінила риторику і заявила, що фонд був помилкою і що Путін повинен понести відповідальність за напад на Україну. 

Раніше Заборона розповідала про дані Головного управління розвідки Міністерства оборони щодо генералів Путіна, які командують війною проти України.

Сподобався матеріал?

Підтримай Заборону на Patreon, щоб ми могли випускати ще більше цікавих історій

Нагору