Хитрістю знищив цілу колону броньовиків: історія льотчика-рекордсмена Ростислава Лазаренка

• Пілот є командиром другої ескадрильї у 299-й бригаді тактичної авіації ЗСУ. Працює на штурмовику Су-25.
• Льотчик є одним із перших, хто був нагороджений Хрестом бойових заслуг, яку заснували у 2022 році.
• 24.02 захисник з побратимами вивів з-під обстрілу шість Су-25.

Ростислав Лазаренко боронить небо з перших хвилин повномасштабного вторгнення. Під час свого першого бойового вильоту він потрапив під ворожий вогонь, але спрямував російські ракети на їх же бронеколону. Пілот дивом дотягнув до аеродрому на пошкодженому літаку з мінімумом палива. З того часу він здійснив сотні вильотів і наблизився до рекорду легендарного українського льотчика Івана Кожедуба.

Заборона розповідає про українського пілота-аса. 

Повітряні бої 24 лютого: як працювали українські пілоти

Ростислав Лазаренко — випускник Харківського університету Повітряних сил. Саме його курс став першим у виші, який під час навчання освоїв бойові літаки. Одразу після закінчення пілот приєднався до лав 299-ї бригади тактичної авіації ЗСУ імені генерал-лейтенанта Василя Нікіфорова, пілоти якої літають на штурмовиках Су-25. Згодом став командиром другої ескадрильї.

У ніч з 23 на 24 лютого штурмовик перебував на авіабазі у Мелітополі як старший оперативної групи. Групу підняли по тривозі і наказали готуватися до вильоту: треба було вивести літаки з аеродрому.

«Ми не знали, чи буде велика війна, але хлопців своїх я готував до найгіршого сценарію. Ми постійно працювали над своєю підготовкою: як будемо летіти, куди, на які аеродроми. Кожен зібрав необхідні речі для раптового відрядження. Коли почався обстріл, нам зателефонували з бригади й повідомили, що Україна у вогні, що основний аеродром теж під ракетним обстрілом. Не хотілося вірити, що це почалося. Але сталося саме те, до чого готувалися», — згадує військовий.

Пілоти одразу ж зайняли місця у кабінах, але ще до вильоту в один з транспортних літаків Іл-76, що також стояли на аеродромі, влучив ворожий снаряд. Штурмовикам пощастило — злітно-посадкова смуга залишилася цілою.

«Ми починаємо запускати двигуни, і в цей час перед нами вирулює інший Іл-76: стає прямо на руліжній доріжці й у нього щось починають завантажувати. А в нас шість Су-25. Тож ми всі вночі під команди авіаційного техніка прорулили під крилом того Іла. Злетіли, а вже на маршруті я побачив, що майже скрізь щось горить і вибухає… То була страшна картина, яка навіки залишиться в моїй пам’яті», — розповів Лазаренко.

Перш за все, льотчики мали дістатися до іншого аеродрому та отримати подальші вказівки до дій. На підльоті по них відкрили вогонь. Захисники вирішили, що місце вже захопили росіяни, але одному з них все ж вдалося приземлитися, обійшовши вантажівки, що перекривали посадкові смуги. Виявилося, на землі думали, що це ворожа авіація, тож почали відбивати напад. Коли українські Су-25 розпізнали, смугу очистили і всі пілоти успішно приземлилися.

Бойовий виліт під Чаплинку: подробиці від учасника подій

Через кілька днів Ростислав Лазаренко отримав наказ готувати пару на виліт, адже з боку Криму вже рухалися дві великі ворожі колони: 

• перша йшла в бік Мелітополя;
• друга — на Нову Каховку, повз Чаплинку, її прикривали бойові ударні вертольоти Ка-52.

Вирішив, що візьме завдання на себе. З ним пішов капітан Олександр Щербаков.

«Де саме колона — невідомо, тобто її потрібно вполювати у визначеному районі… В короткий час виконали всі необхідні розрахунки, обговорили тактичні прийоми та підготували літаки. Добре, що колись, ще до вторгнення, я проїжджав тою дорогою від Нової Каховки до Чаплинки і знав, що там і як. Заправка в мене 4.2 т пального, цього вистачає на 45-50 хв, залежить від бойового завантаження, маневрів та швидкості. Якщо все тихо, то можна й півтори години літати, але теж залежить від того, які ‘подарунки’ під крилом. Тож часу на все небагато», — пояснив захисник.

Коли вони відшукали колону, пального вже залишалося обмаль. Ворожа техніка була прикрита за лісопосадкою і якраз дозаправлялася. Побачивши штурмовики, росіяни відкрили вогонь. 

«Бажання було сховатись у рельєфі, тільки там була рівнина й жодних пагорбів. Атака сходу не була можлива, тому ми зробили маневр для введення противника в оману: дали надію, що вони прогнали нас, а через секунд 15 після маловисотного бойового розвороту атакували колону, починаючи з хвоста. На курсі помічаю пуск ракети… Думаю: ну от і все, але хоч заберу якнайбільше із собою. Затискаю бойову кнопку й витягую ручку управління літаком на себе, щоб рознести ракети по всій колоні», — каже боєць. 

Він ще не встиг вивести літак з атаки, як від влучання перших ракет по російській техніці відбулася детонація. Перед Су-25 з’явилася хмара вогню з уламками, вхід в яку був неминучий. Пілоту вдалося вилетіти з хмари і вийти з бою, коли у нього запустили другу ракету. Він викинув останню пастку і ухилився, але вибухова хвиля все ж дістала.

«Мiй Су-25 зробив кивок вниз на висоті метрів 20. Вихватив штурмовик буквально перед землею. Я пустий: ні ракет, ні пасток. Дякувати Богу, маневруючи, покинув бій. Позаду залишилась палаюча колона. На поверненні починаю викликати веденого, але марно, у відповідь тиша», — згадує Ростислав.

Виявилося, що літак Олександра Щербакова підбили. Він спрямував падаючу «сушку» на залишки ворожої техніки і загинув.

Лазаренко таки дотягнув до аеродрому і навіть здійснив вдалу посадку з мінімумом пального, пошкодженою гідросистемою, механізацією крила, побитими лопатками двигуна та без гальмівного парашута.

300 бойових вильотів: рекорд ВПС ЗСУ

Згодом Лазаренко знищував ворога на Миколаївщині, Херсонщині, Київщині, Житомирщині, Харківщині та Донеччині. Він, серед інших, воював разом з українським пілотом-асом Олександром Кукурбою, який загинув 26 липня 2022 року на Дніпропетровщині, виконуючи свій сотий бойовий виліт.

Також не раз літав у парі з Данилом Мурашком. 27 січня 2023 року вони разом виконували завдання під Краматорськом. Літак Данила підбили і він відвів його від житлових будинків ціною власного життя.

Ростислав є одним з перших, хто був нагороджений Хрестом бойових заслуг. Нагороду заснували у 2022 році як відзнаку за заслуги під час виконання бойових місій. Крім того, він є лицарем ордена Богдана Хмельницького трьох ступенів, кавалером ордена «За мужність» ІІІ ступеня.

15 травня 2023 року пілот здійснив свій 300 бойовий виліт — це найбільша кількість серед усіх льотчиків серед льотчиків Повітряних сил ЗСУ. Він наголошує, що це число — зовсім не те, чим би йому хотілось пишатись. 

«Кожного разу відчуваєш страх, думаєш, чи провернешся цього разу, чи, може, це останній політ… У нас немає однакових вильотів. Деякі просто не хочеться згадувати, але вони все одно приходять уві сні з хлопцями, яких втратив у бою. Ніколи не забуду, як Даня Мурашко встиг прокричати “Я відвернув”, а вже за мить я побачив влучання ракети. І це лише один із трьохсот бойових вильотів… Нормальна людина тікала б від усього цього, але ти маєш бути тут, вести за собою в бій, бо там, на передку, на тебе чекають наші воїни, які тримають лінію оборони до останнього подиху, і вони теж хочуть жити, вони також втомилися від цієї війни, але вони стоять, і ми мусимо», — каже Ростислав Лазаренко.

Раніше Заборона розповідала про загиблих вінницьких пілотів Ігоря Хмару та Іллю Негара. Вони разом працювали у складі екіпажу бомбардувальника Су-24М.