Читаєте зараз
Мав бути двічі Героєм України: історія легендарного штурмовика Олександра Кукурби

Мав бути двічі Героєм України: історія легендарного штурмовика Олександра Кукурби

Ilona Kivva
Автор:
  • 28-річний пілот служив у 299-й бригаді тактичної авіації ЗСУ.
  • Він був справжнім асом, який міг літати на висотах, непомітних для ворога.
  • Легендарний льотчик загинув 26 липня, виконуючи своє 100-те бойове завдання.

Олександр Кукурба з перших хвилин повномасштабного вторгнення РФ зустрічав ворога у небі. Пілот-штурмовик виконував бойові завдання від Київщини до Херсонщини і знищив близько 100 одиниць ворожої техніки та понад 300 окупантів. За героїчні заслуги за кілька місяців війни він став повним кавалером ордена Богдано Хмельницького та Героєм України.

Заборона розповідає історію легендарного пілота.


Позивний Кочегар: чим відомий військовий льотчик

Він народився на Івано-Франківщині, в його родині не було військовослужбовців, але він з дитинства марив небом.

Мама шероя згадує: «Коли Сашко заговорив про військовий ліцей, я обережно натякала, що не потягнемо, але що зробиш? Син так загорівся! Позичила 3 000 гривень та й поїхали до столиці, але усе виявилось не так просто… Психолог написала якусь нісенітницю про “мислить повільно” чи щось типу того, довелось подавати апеляцію… Звістку про те, що Сашу зарахували, ми отримали вже 1 вересня, коли син був на лінійці в Коломийському коледжі. Ми одразу додому, кинули якісь речі, зошити, сіли на потяг і вже 2 вересня залишила сина у військовому ліцеї!».

Завершив навчання пілот у Харківському національному університеті Повітряних сил і пішов служити до ЗСУ. До 28 років вже майор Кукурба став справжнім асом та обіймав посаду начальника розвідки штабу 299-ї бригади тактичної авіації.

«Коли він складав іспит на бомбометання, з висоти пташиного польоту він бомбою влучив у коврик біля ліжка. Це занадто круто. Це як за кілометр потрапити кулею білці в око», — каже друг Олександра Владислав Бадьон, теж військовий.

Майор Олександр Кукурба з позивним «Кочегар». Фото: Tatiana Kukurba/Facebook

З перших хвилин повномасштабного вторгнення штурмовик намагався зупинити колони, які йшли на Київ і Херсон.

Кукурба літав на Су-25. Головне призначення штурмової авіації — знищення ворожої сили та техніки. Це вкрай складна робота, адже штурмовики часто працюють у зоні дії ППО та іншої техніки ворога. Але це не лякало Олександра і, за словами побратимів, він часто засмучувався, коли дізнавався, що не має вильотів у якийсь день. За це співслужбовці дали пілоту позивний «Кочегар».

«Як кочегар завантажує паливо в топку локомотива, так і Олександр закидав москалів ракетами і бомбами. Був на усі 100% на своєму місці. Де він тільки не спалював окупантів! Із самого початку навчання він був направлений саме на бойову авіацію. Детально вивчав літаки, їхнє озброєння, особливості застосування, пам’ятав характеристики усіх боєприпасів, — справжня ходяча енциклопедія з бойового застосування», — розказав одногрупник Кукурби.

Пілот знищував ворога на Миколаївщині, Херсонщині, Київщині, Житомирщині. Також працював на Донецькому та Харківському напрямках. 

Від 24 лютого 2022 року «Кочегар» знешкодив близько 15 танків, 50 одиниць важкої техніки та 300 окупантів. За це став повним кавалером ордена Богдана Хмельницького, а за кілька тижнів до смерті був відзначений званням Героя України з врученням ордена «Золота зірка».

«Такого ентузіазму у винищенні загарбників треба ще пошукати. Дивлячись на кількість і результативність польотів, ми жартували, що він тягне на другу Зірку Героя. Хоча які жарти? Це було б абсолютно заслужено! Цілком можливо, що він став би першим в історії двічі Героєм України», — кажуть побратими штурмовика.

Воїн загинув 26 липня на Дніпропетровщині, виконуючи свій сотий виліт на бойове завдання. Вічна пам’ять та честь герою!

Раніше Заборона розповідала про загиблих льотчиків-штурмовиків з Вінниччини Ігоря Хмару та Іллю Негара. Пілоти боронили небо та підтримували з повітря піхоту у різних регіонах України: від Київщини до Харківщини та Донбасу. За особливу мужність і самовідданість вони посмертно стали кавалерами ордена «За мужність».

Сподобався матеріал?

Підтримай Заборону на Patreon, щоб ми могли випускати ще більше цікавих історій

Нагору